Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 727/4252/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 727/4252/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Літвінова О.Г. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 05 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Чернівецькій області, третя особа на стороні відповідача: Інспектор УПП Чернівецької області молодшого лейтенанта поліції Тарабану Микола Миколайович про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 18 квітня 2023 року серії ЕАС № 6854401. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.06.2023 позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на відеозаписі зафіксовано, що ділянка дороги, на якій рухався позивач має дві суми для руху в одном напрямку та також як було вказано у відзиві, позивач таки зізнався, що ним було допущено не виконання вимог п.11.10 ПДР України, а саме на 00 год. 26 хв.00 сек відеозапису. 05.09.2023 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено з матеріалів справи, постановою серії ЕАС №6854401 від 18.04.2023 року, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Зокрема з даної постанови вбачається, що 18.04.2023 року о 23 год. 20 хв., в м. Чернівці по вулиці Героїв Майдану 160 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW» 630 I д.н.з. НОМЕР_1 здійснював рух на проїзжій частині, що має більше двох смуг для руху в одному напрямку, займаючи одночасно дві смуги для руху, чим порушив п. 11 Правил дорожнього руху, за що його притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.. Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на якого нормами чинного законодавства покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, а в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що дійсно позивач ОСОБА_1 допустив порушення Правил дорожнього руху України. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правила дорожнього руху у відповідності до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України) встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. У відповідності до пункту 1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху горизонтальна розмітка має таке значення: (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначено статтею 246 КУпАП. За правилами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно матеріалів справи відповідачем надавався до суду першої інстанції диск із відеозаписом. При цьому, факту фіксації порушення, за яке притягнуто позивача до відповідальносі, а саме рух на транспортому засобі в одному напрямку, займаючи одночасно дві суми руху, на відеозаписів не вбачається. Крім того, із наданого відеозапису, не можливо достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку, що відображений на ньому транспортний засіб рухався в одному напрямку, займаючи одночасно дві смуги руху. Разом із цим, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі №177/525/17. ідповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17. За таких обставин колегія суддів враховує, що відповідачем не надано належних та достовірних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 2 ст.122 КУпАП. Крім того, пунктом 11.10 Правил дорожнього руху України передбачено, що на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання. Однак, як вбачається із оскаржуваної постанови, в ній зазначено, що ОСОБА_1 при вказаних обставинах порушив саме п. 11 Правил дорожнього руху України. На думку суду, працівник поліції, що виносив оскаржувану постанову не конкретизував та не визначив який саме підпункт пункту 11 ПДР України порушено Позивачем, враховуючи те, що порушення, яке зазначене у постанові визначене саме у п. 11.10 ПДР України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6854401 від 18.04.2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП за порушення п.11 ПДР України підлягає скасуванню. Щодо доводів апелянта про те, що інспектор взводу №2 роти №2 БУПП в Чернівецькій області молодший лейтенант поліції Тарабану М.М. та управління патрульної поліції в Чернівецькій області не є належними відповідачами у справі, колегія суддів зазначає, що Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, як відповідний суб`єкт владних повноважень, від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, може бути відповідачем у даній справі. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Таким чином, судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.