Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/4621/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4621/23 Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 420/4621/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командування військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними та скасувати наказ Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 pоку; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника 108 розрахунково-аналітичної станції № 14 від 01 березня 2023 року в частині виключення ОСОБА_1 із списків військової частини; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення, заступника Начальника 108 розрахунково-аналітичної станції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 03 лютого 2023 року Командувач військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 видав наказ № 48 (по особовому складу), яким призначив позивача на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, бактеріологічного захисту сил підтримки 41 окремої механізованої бригади, що підтверджується копією наказу, який було доведено до нього 07 лютого 2023 року. Також 01 березня 2023 pоку наказом начальника 108 розрахунково- аналітичної станції № 14 виключений зі списків частини на підставі наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 року. Позивач вважає вказані накази протиправними, оскільки 24 грудня 2013 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 800 звільнений у запас за станом здоров`я. Підставою для звільнення було свідоцтво про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року, відповідно до якого позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби. Позивач зазначає, що військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Посада, на яку призначений позивач на підставі наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 року не відноситься до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах, а передбачає безпосереднє виконання бойових завдань. За таких обставин, оскаржуваний наказ Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 47 від 03 лютого 2023 pоку є протиправним. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не виконання позивачем обов`язків військової служби в запасі та Правил військового обліку, призвело до допущення порядку проходження військово-лікарської комісії та позовні вимоги позивача не можуть ґрунтуватися на цьому. Також вказано, що позивач з початку військової служби, а саме з 11.04.2022, тобто майже протягом календарного року питання його придатності до військової служби не порушував. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 квітня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував пункт 34 наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 pоку. Визнав протиправним та скасував наказ начальника 108 розрахунково-аналітичної станції № 14 від 01 березня 2023 року в частині виключення ОСОБА_1 із списків військової частини. Зобов`язав начальника 108 розрахунково-аналітичної станції вчинити дії з поновлення ОСОБА_1 (пгт АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді начальника відділення, заступника Начальника 108 розрахунково-аналітичної станції. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - пунктом 112 Положення №1153/2008 визначені випадки, коли переміщення не може здійснюватися без згоди військовослужбовця навіть під час воєнного стану, але судом безпідставно було взято до уваги свідоцтво про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року, яке відповідно до пункту 22.12 Положення № 402, втратило свою чинність ще 18 листопада 2014 року, тобто майже за 9 років до спірної ситуації; - суд першої інстанції не звернув увагу і не надав ніякої оцінки доводам відповідача, що відповідно до абзацу третього пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402, де передбачено, що повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу ЛЛК військових комісаріатів; - суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач з початку військової служби, а саме з 11.04.2022, тобто майже протягом календарного року, не порушував питання щодо його придатності до військової служби; - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову. Копія апеляційної скарги, ухвали про відкриття провадження та повістка-повідомлення були направлені на поштову адресу позивача, проте до суду повернулось поштове відправлення із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 73) Відповідно до телефонограми ОСОБА_1 сповіщений про дату та час розгляду апеляційної скарги ( а.с.74) Представник позивача адвокат Судаков В.В. отримав копію апеляційної скарги, ухвали про відкриття провадження та повістку-повідомлення на електронну пошту, а також у електронному кабінету в підсистемі «Електронний Суд» (а.с.77-82) Відповідно по частини 10 статті 126 КАС України вручення повістки представнику учасника справи вважається також врученням повістки і цій особі. Проте, позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що позивач проходив військову службу та 24 грудня 2013 року наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 800 звільнений у запас за станом здоров`я. Підставою для звільнення було свідоцтво про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року, відповідно до якого позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби. 03 лютого 2023 року Командувач військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 видав наказ № 48 (по особовому складу), яким призначив позивача на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, бактеріологічного захисту сил підтримки 41 окремої механізованої бригади, що підтверджується копією наказу, який було доведено до позивача 07 лютого 2023 року. 01 березня 2023 pоку наказом начальника 108 розрахунково-аналітичної станції № 14 виключений зі списків частини на підставі наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 року. Вважаючи зазначені накази протиправними, позивач за їх скасуванням звернувся до суду. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач був мобілізований 11.04.2022. Висновок суду першої інстанції. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади, а позивач подає рапорт у випадку, коли є така необхідність в переміщенні за станом здоров`я. При цьому при постановленні спірних наказів не враховано Свідоцтво про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року, яке складено до призначення позивача на іншу посаду і його переміщення, що й слугувало підставою для скасування оспорюваних наказів. Проте із таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 год, 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. В подальшому Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 воєнний стан продовжений до 19.02.2024. Згідно із частинами 1,4 статті 2 Закону України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. За приписами частини 13 статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули. Спеціальними нормами, які регулюють проходження військової служби є Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. (далі - Положення №1153/2008, або Положення). Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Пунктом 12 Положення № 1153/2008 передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Розділом IV Положення № 1153/2008 врегульовано порядок призначення на посади та звільнення з посад. Положенням № 1153/2008 визначено види посад та вимоги при призначенні на посаду, зокрема, такі види посад, як: вищі, рівнозначні та нижчі посади (п.82). Відповідно до підпункту 1 пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється: на вищі посади - у порядку просування по службі. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що наказом командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2023 №48 майора ОСОБА_1 , який займав посаду начальника відділення заступника начальника - 108 розрахунково-аналітичної станції було призначено на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служби сил підтримки 41 окремої механізованої бригади. За посадою яку займав позивач, начальник відділення - заступник начальника 108 розрахунково-аналітичної станції, передбачено штатно-посадову категорію старший лейтенант Посада на яку позивача було призначено, а саме начальник служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту служби сил підтримки 41 окремої механізованої бригади, передбачено штатно-посадову категорію майор. У відповідності до підпункту 6 пункту 82 Положення про проходження служби призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану. Згідно пункту 82 Положення №1153/2008 посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд). Як встановлено судом першої інстанції позивач був призначений на вищу посаду (з штатно-посадової категорії старший лейтенант на майор). За змістом абзаца 2 пункту 257 Положення № 1153/2008, на який посилається відповідач, "для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення". Водночас, пункт 85 Положення №1153/2008 передбачає, що просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників, а пункт 87 Положення №1153/2008 передбачає, що особи офіцерського складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у порядку просування по службі можуть бути переміщені на вищу посаду, якщо вони вислужили встановлені Міністерством оборони України строки перебування на попередній посаді. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, в особливий період для доукомплектування Збройних сил України при просуванні військовослужбовця дозволяється не дотримуватись тільки рейтингу та строків перебування на попередній посаді. При цьому у абзаці 2 пункту 257 Положення №1153/2008 йде мова лише про просування військовослужбовців по службі. Відповідно до пункту 110 Положення переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України. Пунктом 112 Положення визначено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що позивач міг бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої, так як відповідно до підпункту 1 пункту 82 Положення № 1153/2008 призначений на вищу посаду - у порядку просування по службі, що відповідає пункту 112 Положення. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Свідоцтва про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року на підставі статей 75-б, 64-г, 61-г графи III Розкладу хвороб позивача визнано обмежено придатним до військової служби. Водночас, відповідно до пункту 113 Положення, переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї, здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку. Для переміщення в іншу місцевість військовослужбовець до рапорту додає відповідні документи, які підтверджують необхідність зміни місця проживання. При цьому, пунктом 90 Положення встановлено, що необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров`я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов`язки військової служби з урахуванням стану здоров`я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади. Тобто, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади, а позивач подає рапорт у випадку, коли є така необхідність в переміщенні за станом здоров`я. Отже вирішальним фактором у даному спорі, який на думку суду першої інстанції свідчить про протиправність дій відповідача суд є наявність Свідоцтва про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року, яке видано до призначення позивача на іншу посаду і його переміщення. Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та здійсненими із неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, порядок проходження медичного огляду, військово-лікарської комісії визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402). Пунктом 22.12 Положення № 402, передбачено, що постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичною огляду. Водночас, відповідно до абзацу третього пункту 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402, унормовано, що повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу ЛЛК військових комісаріатів. Крім того, згідно пункту 3.3 глави 3 розділу II 3.3. Положення № 402 військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою III цього Розкладу хвороб. Абзацом 2 пунктом 3.13 Положення № 402, встановлюється, що у разі коли після звільнення пройшло більше п`яти років, медичний огляд ВЛК проводиться в облікових цілях із визначенням ступеня придатності до військової служби на теперішній час, при цьому причинний зв`язок захворювання, наслідків травми не встановлюється. Також, відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на «бори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно і рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районною (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України. Пунктами 2, 4, 5 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 передбачено, що військовозобов`язані повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово- лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві. Отже суд першої інстанції помилково мотивував своє рішення наявністю Свідоцтва про хворобу № 835 від 18 листопада 2013 року на підставі статей 75-б, 64-г, 61-г графи III Розкладу хвороб відповідно до якого позивача визнано обмежено придатним до військової служби, оскільки відповідно до п. 22.12 Положення № 402, воно втратило свою чинність ще 18 листопада 2014 року, тобто майже за 9 років до спірної ситуації. Додатково, на користь цього висновку свідчить наявність запису у пункті 7 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_3 ОСОБА_1 «придатний до воєнної служби » (а.с.47). В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність дій відповідача щодо його виключення зі списків військової частини на підставі наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_1 № 48 від 03 лютого 2023 року та призначення на посаду начальника служби радіаційного, хімічного, бактеріологічного захисту сил підтримки 41 окремої механізованої бригади відповідно до наказу, який було доведено до нього 07 лютого 2023 року. Водночас, не виконання позивачем обов`язків військової служби в запасі та Правил військового обліку, призвело до порушення позивачем порядку проходження військово-лікарської комісії, про що правильно зазначив апелянт. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") - задовольнити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 420/4621/23 скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк