Постанова 4816 № 589/4601/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 року м.Суми Справа №589/4601/21 Номер провадження 22-ц/816/1098/23, 22-ц/816/1162/23, 22-ц/816/1163/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., у присутності : представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кривошея Олександра Юрійовича, представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Палій Альони Віталіївни, розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Палій Альоною Віталіївною, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року, на додаткові рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року у складі судді Лєвші С.Л., ухвалені в м. Шостка Сумської області, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Кривошей О.Ю., звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 19 лютого 2019 року у розмірі 338184 долара США 93 цента, з яких основна сума боргу - 250000 доларів США 00 центів, пеня 70000 доларів США 00 центів, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 18184 долара США 93 цента. Свої вимоги мотивував тим, що 19 лютого 2019 року передав відповідачу в борг 250000 доларів США 00 центів з поверненням позики до 01 червня 2019 року. Відповідач ОСОБА_2 прийняла кошти та власноруч написала боргову розписку, в якій зобов`язалася повернути позивачу кошти в розмірі 250000 доларів США 00 центів до 01 червня 2019 року. У випадку не повернення грошових коштів у визначений строк, відповідач зобов`язалася сплачувати пеню у розмірі 1% від зазначеної суми. Проте, відповідач, станом на 01 червня 2019 року, добровільно зобов`язання, згідно із розпискою, не виконала і до даного часу ухиляється від повернення суми боргу. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 250000 доларів США 00 центів, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 18184 долара США 93 цента за період з 2 червня 2019 року по 03 листопада 2021 року, а всього 268184 долара США 93 цента. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору 11350 грн 00 коп., та із витрат на професійну правничу допомогу - 30490 грн 00 коп., а всього 41840 грн 00 коп. 16 травня 2023 року представником ОСОБА_1 адвокатом Кривошеєм О.Ю. подано клопотання про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 76661 грн 20 коп. Крім того, 16 травня 2023 року до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшла заява ОСОБА_2 , яка була подана її представником адвокатом Палій А.В., в якій просила ухвалити додаткове рішення у цій судовій справі, яким стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26500 грн та витрати за проведення психологічної експертизи із застосуванням спеціального технічного комп`ютерного поліграфа 15000 грн 00 коп. Додатковими рішеннями Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року заяву представника позивача адвоката Кривошея О.Ю. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60792 грн 33 коп. Заяву представника відповідача адвоката Палій А.В. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5485 грн 50 коп. та витрати за проведення психологічної експертизи в розмірі 3105 грн 00 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковими рішення суду, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Палій А.В., подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду та додаткові рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, а заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Крім того, просить стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем під час апеляційного перегляду рішення суду. В доводах апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа у цивільній справі №589/4601/21 від 10 серпня 2022 року, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №457/906/17. Зазначає, що судом першої інстанції не враховані викладені у відзиві на позовну заяву доводи про те, що складена розписка не містить відомостей про передачу ОСОБА_1 грошових коштів відповідачу, оскільки у борговому документі відсутній підпис позивача. Вказує і на те, що судом першої інстанції не було встановлено якими купюрами передавалися позивачем кошти, згідно розписки від 19 лютого 2019 року, в якому приміщенні, не встановив походження грошових коштів у ОСОБА_1 в розмірі 250000 доларів США. Звертає увагу на те, що на час подання ОСОБА_1 позовної заяви до суду був чинним Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій у період дії карантину, встановленого в метою запобігання поширенню на території України короновірусної хвороби COVID-19», а тому позичальник звільнений від сплати штрафних санкцій, що теж залишилося поза увагою суду першої інстанції. Посилається і на те, судом першої інстанції не було взято до уваги подане стороною відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем. На переконання заявника апеляційної скарги, сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу є значно завищеною та необґрунтованою, до звіту про надані послуги включені роботи, які фактично не виконувалися, а також ті, що не віднесені до витрат на правничу допомогу. Як на підставу для скасування додаткових рішень суду, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції було порушено право відповідача на доступ до правосуддя, так як безпідставно відмовив представнику відповідача бути присутнім у режимі відеоконференції в судовому засідання, що було призначено на 22 травня 2023 року. Судова повістка про виклик до суду отримана представником 18 травня 2023 року, тому він був позбавлений можливості звернутися з клопотанням у визначені ЦПК України строки. Судом першої інстанції не було з`ясовано чи фактично сплачувалися позивачем адвокату у сумі 900 євро, чи була здійснена вся робота представником позивача, адже адвокат не був присутнім у всіх судових засіданнях. Щодо гонорару успіху, в розмірі 1000 євро, то заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що позов було задоволено частково, а не в повному обсязі. Наголошує на тому, що за відсутності клопотання сторони позивача, суд першої інстанції безпідставно зменшив понесені відповідачем судові витрати. Від позивача в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення пені в розмірі 70000 доларів США сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції вставлено та з матеріалів справи вбачається що 19 лютого 2019 року ОСОБА_4 складено розписку наступного змісту: «Я, ОСОБА_4 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 13 вересня 2011 року, взяла в борг суму коштів в розмірі 250000 доларів США у ОСОБА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 1 листопада 1996 року, зобов`язуюсь повернути повністю суму в розмірі 250000 доларів США до 01 червня 2019 року. У випадку не повернення грошових коштів в установлений строк нараховується пеня в розмірі 1% від суми боргу за кожний прострочений місць» (т.1, а.с. 21). 01 липня 2021 року ОСОБА_4 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_5 (т.1, а.с.73). Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань й, відповідно, свідчить про існування між сторонами саме укладеного договору позики та є доказом не лише факту укладення, а й передачі грошової суми позичальнику. Також, суд вважав, що є правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми боргу за договором позики в розмірі 18184 доларів США 93 цента за період з 02 червня 2019 року по 02 листопада 2021 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі N 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі N 6-79цс14, 11 листопада 2015 року у справі N 6-1967цс15. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач не спростовує факту написання нею боргової розписки, датованої 19 лютого 2019 року, оригінал якої перебував у позивача та був долучений до матеріалів судової справи. Відповідності до положень ст. 545 ЦК України наявність у кредитора оригіналу боргового документу, підтверджує невиконання зобов`язання боржника по поверненню боргу. Укладений між сторонами договір позики в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 204 ЦК України від є правомірним. Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції про доведеність отримання відповідачем позики за борговою розпискою, а доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню. Зокрема, у підписаній ОСОБА_6 розписці зазначено, що вона отримала в борг. Вжиття дієслова «отримала» у минулому часі підтверджує факт, що написанню розписки передувало отримання грошових коштів боржником. Усупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежним та недостатнім доказом наданий відповідачем висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа у цивільні справі №589/4601/21 від 10 серпня 2022 року. Правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі 457/906/17 щодо застосування висновку за результатами проведення психологічної експертизи, як доказу, не підлягає врахуванню, оскільки вони стосувалися інших фактичних обставин справи. Питання щодо місця передання грошових коштів, номіналів купюр, якими передавалися позивачем кошти, згідно розписки від 19 лютого 2019 року, походження грошових коштів у ОСОБА_1 в розмірі 250000 доларів США не є предметом дослідження в рамках цієї судової справи. Таким чином, суд першої інстанції повно дослідили усі обставини справи, встановив справжню правову природу відносин між сторонами, засвідченими розпискою, та дійшов обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача коштів, оскільки зібрані у справі докази в їх сукупності підтверджують укладення договору позики. У відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що ОСОБА_2 прострочила виконання зобов`язання за договором позики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з неї на користь позивача 3% річних за період з 02 червня 2019 року до 03 листопада 2021 року. Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Проте, жодних обмежень щодо покладення на боржника відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, зокрема, 3% річних вказана норма не містить. Проте, колегія суддів не може погодитися з рішення суду в частині вирішення питання розподілу між сторонами понесених ОСОБА_1 судових витрат, з огляду на таке. За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Як передбачено частинами 2 - 5, 8 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Представником позивача, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, було надано суду: - договір про надання правничої (правової) допомоги від 17 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Кривошей і партнери», відповідно до якого вартість послуг по даному договору може визначатися цим договором та/або протоколами погодження договірної ціни. Протокол погодження договірної ціни у разі його підписання складає невід`ємну частину договору та являється додатком №1 до цього договору (т.1, а.с. 28-30); - протокол погодження договірної ціни від 01 листопада 2021 року, згідно з яким вартість юридичного консультування 100 євро, підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості 900 євро, підготовка відповіді на відзив 200 євро, представництво інтересів в суді першої інстанції 150 євро, гонорар успіху 1000 євро, підготовка адвокатського запиту 100 євро (т.1, а.с. 23); - акт приймання-передачі наданих послуг, складений 03 листопада 2021 року про те, що адвокатське бюро надало наступні юридичні послуги: юридичне консультування 3049 грн 00 коп.; підготовка проекту позовної заяви про стягнення заборгованості 27441 грн 00 коп. (т.1, а.с. 24); - звіт про надані послуги від 03 листопада 2021 року (т.1, а.с. 25); - додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 17 серпня 2021 року, укладену 03 листопада 2021 року, якою сторони узгодили, що у разі якщо буде досягнуто мету представництва (задоволені позовні вимоги), клієнт додатково сплачує адвокатському бюро гонорар успіху в розмірі 1000 євро (т.1, а.с. 26); - квитанцію до прибуткового касового ордеру №11/03 від 03 листопада 2021 року, якою підтверджується прийняття АБ «Кривошей і партнери» від ОСОБА_1 за договором від 17 серпня 2021 року 30049 грн 00 коп. (т.1, а.с. 27); - звіт про надані послуги від 09 травня 2023 року, за яким Адвокатським бюро «Кривошей і партнери» на підставі договору від 17 серпня 2021 року були надані наступні послуги: планування, підготовка та участь адвоката Кривошея О.Ю. у Шосткинському міськрайонному суді Сумської області у судових засіданнях, призначених на 26 січня 2022 року, 12 серпня 2022 року, 30 вересня 2022 року, 19 січня 2023 року, 10 лютого 2023 року та 08 травня 2023 року, загальна кількість призначених засідань 6, вартість 900 євро; наведено рішення суду, яким частково задоволені позовні вимоги, розмір додаткового гонорару адвоката (гонорару успіху) 1000 євро. Загальна кількість послуг 2, загальна вартість -1900 євро, що станом на 09 травня 2023 року по курсу НБУ за 1 євро 40,348 грн, становить 76661 грн 20 коп. (т.2, а.с. 4); - акт приймання-передачі наданих послуг від 09 травня 2023 року, за яким ОСОБА_1 прийняв надані адвокатським бюро юридичні послуги в повному обсязі, жодних претензій сторони не мають (т.2, а.с. 4); - квитанція до прибуткового касового ордеру №0310/05 від 09 травня 2023 року, якою підтверджується прийняття від ОСОБА_1 АБ «Кривошей і партнери» на підставі договору від 17 серпня 2021 року 76661 грн 20 коп. (т.2, а.с. 5). При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, суд першої інстанції не надав оцінки звітам про надані послуги та актам приймання-передачі наданих послуг щодо фактичного виконання адвокатом заявлених ним послуг. Зокрема, відповідно до звіту про надані послуги від 09 травня 2023 року та акту приймання-передачі наданих послуг від 09 травня 2023 року, адвокат здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 в судових засіданнях, які були призначені місцевим судом на 26 січня 2022 року, 12 серпня 2022 року 30 вересня 2022 року, 19 січня 2023 року, 10 лютого 2023 року та 08 травня 2023 року. Проте, з матеріалів справи вбачається, що судом судового засідання на 26 січня 2022 року у цій судовій справі взагалі не призначалося, а судові засідання, які були призначені на 19 січня 2023 року та 10 лютого 2023 року не проводилися, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги (т.1, а.с. 189, 209). Судові засідання 19 січня 2023 року та 10 лютого 2023 року, за поданими представником позивача клопотаннями, були призначені в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а тому адвокат не витрачав час на прибуття до суду. Тобто, представник позивача адвокат Кривошей О.Ю. брав участь у трьох засіданнях, а тому, розмір фактично понесених витрат за представництво інтересів в суді першої інстанції, виходячи з узгодженої між сторонами ціни, мав становити 450 євро, що по курсу НБУ станом на 09 травня 2023 року становило 18156 грн 60 коп. Щодо заявленого до стягнення представником позивача гонорару успіху в сумі 1000 євро, то колегія суддів звертає увагу на таке. Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з відповідача, погоджений сторонами договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 січня 2023 року гонорар успіху. Колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про безпідставне неврахуванням судом першої інстанції заявленого представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Оплата послуг обраного позивачем адвоката в суді першої інстанції на загальну суму 107151 грн 20 коп. не є безумовною підставою для їх відшкодування відповідачем, зважаючи на не співмірність цих витрат, як ступеню складності справи, так і часу витраченого адвокатом на надання цих послуг. Враховуючи характер спірних правовідносин, незначний ступінь складності справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості колегія суддів вважає, що є підстави для зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що підлягає розподілу між сторонами до 30000 грн 00 коп. Таким чином, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 23790 грн 38 коп. понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, при вирішення питання про розподіл судового збору, сплаченого позивачем за подання позову судових витрат, судом першої інстанції не були застосовані вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на встановлене порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги та зменшити присуджений до стягнення з відповідача на користь позивачу судовий збір до 9000 грн 69 коп. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення суду від 22 травня 2023 року, ухваленого за заявою представника відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції здійснив розподіл понесених відповідачем судових витрат, пропорційно до частки вимог в задоволенні яких позивачу було відмовлено. З огляду на те, що розгляд справи за відсутності представника відповідача не призвела до неправильного вирішення судом першої інстанції питання розподілу понесених відповідачем судових витрат, а також те, що колегією суддів не встановлено підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині вишення судом позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги в цій частині. Отже, виходячи з викладеного, на підставі 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових та додаткове рішення суду, ухвалене за заявою представника позивача адвоката Кривошея О.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, належить змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23790 грн 38 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 9000 грн 69 коп. судового збору, понесених ним під час розгляду справи в суді першої інстанції. З огляду на те, що апеляційна скарга на рішення суду в частині розподілу судових витрат не оплачуються судовим збором, а тому підстав для розподілу між сторонами сплаченого відповідачем судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Палій Альоною Віталіївною, задовольнити частково. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року в частині вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат та додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року, ухвалене за заявою представника позивача адвоката Кривошея Олександра Юрійовича про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, змінити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23790 гривень 38 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 9000 гривень 69 копійок судового збору, понесених ним під час розгляду справи в суді першої інстанції. В іншій частині рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 08 травня 2023 року залишити без змін. Додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2023 року, ухвалене за заявою представника відповідача адвоката Палій Альони Віталіївни про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання судових витрат, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 6 вересня 2023 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова