Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6739/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6739/23 пров. № А/857/9941/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судова-Хомюк Н.М., суддів: Шинкар Т.І., Сеник Р.П. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі № 380/6739/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,- суддя у І інстанції Хома О.П., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі також ГУ ПФ України у Львівській області, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки; - зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 13.02.2023 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2019, 2020, 2021 роки, нарахування належної пенсії провести з урахуванням фактично виплачених сум. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у даному випадку звертаючись до пенсійного органу із заявою, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах з новим обчисленням відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулася вперше. Позивач наголошує, що в даному випадку має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки. Позивач вважає, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії на підставі Закону №1058-IV відповідачем неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки. Просить суд задовольнити позов. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III, на пенсію за віком відповідно до положень статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 13.02.2023 пенсію за віком відповідно до положень статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують зверненню, а саме за 2020, 2021 та 2022 роки та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в ОСОБА_1 1 073 грн. (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судових витрат у вигляді судового збору. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФ України у Львівській області з 13.11.2009, як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Апелянт зазначає, що позивач звернулася 13.02.2023 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто, має місце не нове призначення пенсії, а переведення на пенсію, розраховану за іншим законом, однак вид пенсії (за віком) залишився той самий. Скаржник зазначає, що відсутні підстави для обчислення розміру пенсії за нормами Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019, 2020, 2021 роки, адже немає первинного призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, а має місце переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області з 13.11.2009 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі Закон №2493-III). Згідно даних особового розрахунку №913200126973 від 13.11.2009 загальна тривалість страхового стажу позивача становить 45 років 3 місяці 14 днів коефіцієнт страхового стажу 0,45250. 13.02.2023 ОСОБА_2 звернулася до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки. 16.02.2023 розпорядженням №913200126973 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням осучасненого показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески 6 186 грн. 32 коп. (показник середньої заробітної плати в Україні за 2014, 2015, 2016 роки 3 764 грн. 40 коп., збільшений у 2019 році на 17%, у 2020 році на 11%, у 2021 році на 11% та у 2022 році на 14%). Після проведеної індексації з 01.03.2023 загальний розмір пенсії ОСОБА_1 становить 6 753 грн. 91 коп.. Вищевказані обставини встановлені матеріалами справи та не заперечуються сторонами по справі. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №2493-III, на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки протиправними, звернувся до суду з вказаним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Вказує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Суд першої інстанції зазначає, що Верховний Суд у постановах від 10.04.2019 у справі №211/1898/17 та від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 вказав, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом 1058-IV. Суд першої інстанції вказує, що у випадку коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону (в даному випадку Закону №2493-III), то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший. Суд першої інстанції вважає, що при зверненні позивача із заявою до ГУ ПФУ у Львівській області після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням у відповідності до положень статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням ОСОБА_1 звернулась вперше у лютому 2023 року. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №2493-III, на пенсію за віком відповідно до положень статті 45 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, є протиправними та такими, що порушують право позивача на призначення пенсії згідно до положень статті 40 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 1 даного Закону №1058-ІV визначено, що пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У відповідності до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Згідно вимог частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (в редакції на час призначення позивачу пенсії), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевогосамоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Таким чином, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 13.11.2009 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №2493-III, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач вперше звернулась 13.02.2023. Пенсія державного службовця та прирівняних до них осіб є різновидом пенсії за віком, оскільки на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку. З 13 лютого 2023 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Тобто позивача з лютого 2023 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Оскільки мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, колегія суддів дійшла висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком. Тому, при визначенні розміру пенсії позивача з 13.02.2023 відповідачем правомірно застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2014 - 2016 роки, а не за 2020-2022 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21, що прийнята Верховним судом за подібних правовідносин. З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що відповідач при розрахунку пенсії позивачу протиправно не застосував вірний показник середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки, колегія суддів вважає необґрунтованими. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову, з вищевикладених мотивів. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі № 380/6739/23 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій відмовити повністю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. І. Шинкар Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 05 вересня 2023 року