Постанова 4803 № 209/1099/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6283/23 Справа № 209/1099/23 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О.О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 209/1099/23 Номер провадження 22-ц/803/6283/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року головуючого судді Лобарчук О.О. зі складанням повного тексту судового рішення 19 травня 2023 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У березні 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Бангк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17 грудня 2019 року в розмірі 10 1601,14 грн, станом на 13 грудня 2022 року, а також понесені позивачем судові витрати у розмірі 2684 грн. Позов мотивований тим, що «Monobank це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 70000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4% річних). АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, заборгованість за кредитом стала простроченою, про що банк повідомив відповідача, надіславши йому повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору. Проте, відповідач не вчинив ніяких дій для погашення заборгованості. На залишок простроченої заборгованості банк нарахував відповідачу неустойку передбачену Тарифами. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач, станом на 13 грудня 2022 року, має заборгованість за кредитним договором в розмірі 101 601,14 грн,яку посилаючись на статті 509, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача у повному обсязі. Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», від імені та в інтересах якого діє представник Македон О.А., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення, ухваленого без врахування особливостей укладеного за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договору, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Умови Договору про надання банківських послуг застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до укладення такого Договору, згідно ч. 3. ст. 631 ЦК України. 17 грудня 2019 року відповідач повідомив про свою згоду з умовами надання банківських послуг, які надає позивач за Договором про надання банківських послуг Monobank, на підтвердження чого у мобільному додатку ним було введено OTP-пароль, який попередньо був надісланий на зазначений відповідачем мобільний номер, успішно пройшовши процедуру ідентифікації, в той же день відповідач успішно пройшов процедуру верифікації та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг Monobank. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви), що свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб Договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного підпису. З виписки про рух коштів вбачається, що клієнтом було неодноразово здійснено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.). Таким чином, відповідач надавав свою згоду із змінами, доповненням до Договору про надання банківських послуг від 17 грудня 2019 року. Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію». Зауважено, що надання і обслуговування кредиту обумовлено пунктом 5 Розділу II Умов і правил. Відповідно п.5.23. п. 5 Розділу II Умов у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за Договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів. Враховуючи те, що відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів по картці відповідача, у останнього виникла заборгованість. Відповідно до виписки про рух коштів, баланс на кінець періоду складає (мінус) 31 601,14 грн. Сама заборгованість складає 101 601,14 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) 31 601,14 грн. Відповідно до виписки про рух коштів, всього за час користування карткою боржником у зазначений у позові період, було проведено поповнень карткового рахунку на суму 804 111,82 грн, за весь час користування карткою боржником у зазначений у позові період, витрати по картці становлять суму у розмірі 835 712,96 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута банку складається із використаного кредитного ліміту у розмірі 70 000 грн та овердрафту (804 111.82 - 835 712.96 = - 31 601.14 грн.) та становить загалом 101 601,14 грн. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, тому, відсутні законні підстави для того, що піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити повністю у задоволенні позову до нього про стягнення заборгованості, зокрема зазначаючи, що із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява містить підпис відповідача. Проте, вказана анкета-заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, в указаній заяві відсутні будь-які відомості стосовно оформлення кредиту, зазначення суми кредитного ліміту, строку повернення кредиту, визнання розміру процентів за користування кредиту та інших істотних умов. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитного ліміту. Зазначено, що позивачем не доведено встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000 грн, жодних доказів не надано, у розрахунку заборгованості за договором від 17 грудня 2019 року також не міститься жодної інформації про кредитний ліміт . У анкеті-заяві міститься лише інформація про паспортні та анкетні дані відповідача, проте відсутнє зазначення про встановлення кредитного ліміту . Крім того, зазначено,що відповідачем в період з 05 березня 2020 року по 30 січня 2022 року було сплачено 649 100,20 грн в рахунок суми погашення кредиту, хоча банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, після внесення грошових коштів відповідачем, сума заборгованості за кредитним договором не зменшувалась, що викликає сумнів у достовірності та обґрунтованості вказаного розрахунку. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику, як малозначна. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає . Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції встановлено, що «Monobank це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. 17 грудня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. Крім того, в анкеті-заяві відповідач підтвердив, що усе листування щодо цього договору просить здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору. На підставі укладеного договору відповідачу було надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 70 000,00 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4% річних) (а.с.14-32). До позовної заяви банк додав витяг з Умов та правил обслуговування рахунків фізичної особи, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», протокол № 46 від 24 листопада 2021 року (а.с.15-27) Також, банком надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17 грудня 2019 року укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , згідно якого станом на 13 грудня 2022 року заборгованість складає 101 601,14 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданих кредитом (тілом кредиту) 101 601,14 грн; загальний залишок заборгованості за пенею та комісією 0,00 грн (а.с.10-13). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає,що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі 732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19 тощо. Таким чином, апеляційний суд зауважує, що дійсно перш ніж надавати кредитні кошти позичальнику, зважаючи на те, що проект monobank є онлайн банком, з метою дотримання вимог чинного законодавства, банком було особисто здійснено попередню ідентифікацію відповідача, отримано документи, що підтверджують його особу, та внесено їх до бази банку, після чого на основі власноручного підпису позичальника було згенеровано особистий ключ, який використовуватиметься для накладення електронного цифрового підпису, який відповідає власноручному підпису клієнта банку, при цьому в анкеті-заяві банку зазначається, що в подальшому вказаний підпис буде використовуватися позичальником з метою засвідчення будь-яких дій згідно з договором в мобільному додатку. Тобто, позивач наполягає на тому, що після направлення примірників Умов і правил надання банківських послуг, тарифів, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту до мобільного додатку відповідача, останній ознайомився з ними та погодився з їх умовами, використовуючи електронний цифровий підпис, що свідчить про погодження із позичальником усіх необхідних умов кредитного договору, зокрема і щодо нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки за прострочення виконання зобов`язання. В той же час, апеляційний суд зауважує, що саме по собі посилання позивача на ознайомлення відповідачем із вказаними банківськими документами та погодження із ними шляхом їх підписання цифровим підписом у мобільному додатку, без надання відповідних доказів, не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції , оскільки будь-яка дія користувача додатком фіксується у відповідній програмі та в подальшому оброблюється спеціалістами банку, що і здійснюють реагування на відповідні дії з боку клієнта. При цьому, відсутність вказаних доказів, позбавляє можливості суд встановити факт ознайомлення із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, неустойкою, комісією, та які у зв`язку із відсутністю вказаних доказів до стягнення не підлягають. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та витяг з загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Умови обслуговування рахунків фізичної особи та витяг з загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови обслуговування рахунків фізичної особи та витяг з загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток, які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms розумів відповідач ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Апеляційний суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.monobank.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (17 грудня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 березня 2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведенного, наданий позивачем витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Анкета-заява до договору про надання банківських послуг, підписана 17 грудня 2019 року від імені ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Апеляційний суд звертає увагу, що в анкеті-заяві від 17 грудня 2019 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, ОСОБА_1 надав згоду здійснювати договірне списання коштів з рахунків для погашення грошових зобов`язань, що випливають з умов договору, проте, не погоджував сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором, списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не погоджував сплати відсотків за користування кредитними коштами за договором від 17 грудня 2019 року, апеляційний суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом. Натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Тобто, списання банком внесених боржником коштів в рахунок погашення тіла кредиту та зарахування цих коштів на погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. З розрахунку заборгованості за договором б/н від 17 грудня 2019 року,укладеного між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 станом на 13 грудня 2022 року, вбачається, що за період з 07 лютого 2021 року 13 грудня 2022 року загальна сума погашення за наданим кредитом (останній стовбець у розрахунку ) становить 439 074,75 грн (а.с.10-13). Доказів погодження між сторонами сплати відсотків за користування кредитом, їх розміру, відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, або підстав нарахування відсотків позивачем не надано ні в письмовому, ні в електронному вигляді. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 101 601,14 грн, в той час, як згідно здійсненої калькуляції розрахунку вбачається, що відповідачем в період з 07 лютого 2021 року по 13 грудня 2022 року було внесено 439 074,75 грн (а.с.10-13 графа сума погашення за наданим кредитом ). Таким чином, реальна заборгованість за тілом кредиту відсутня. Доказів зменшення, збільшення, зміни розміру кредитного ліміту та використання у відповідний час відповідачем грошових коштів позивача матеріали справи не містять. Апеляційний суд зауважує, що звертаючись до суду із дійсним позовом, позивач зазначав, що заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 101 601,14 грн. Вказані доводи банку є суперечливими, та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, зокрема розрахунком заборгованості. Так, оцінюючи наданий банком розрахунок заборгованості відповідача, апеляційний суд дійшов до висновку, що сума в розмірі 101 601,14 грн в дійсності не відповідає заборгованості саме за тілом кредиту, оскільки включає в себе і саму заборгованість за відсотками, які нараховувалися на суму кредиту, та штучно збільшували розмір кредитного ліміту та суму заборгованості. Отже, вбачається, що розмір кредитного ліміту збільшувався за рахунок списання відсотків, нарахування яких здійснювалося на суму фактично наданої відповідачу позики та розміру відсотків за попередній місяць. Вбачається, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. АТ «Універсал Банк» просило розглянути справу за відсутності позивача та в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.3,4), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляло. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19. Посилання банку на розрахунок заборгованості за договором, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору 17 грудня 2019 року, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19. Окремо, апеляційний суд звертає увагу, що долучена АТ «Універсал Банк» вже до апеляційної скарги виписка руху коштів по картці від 25 травня 2023 року за період з 17 грудня 2019 року по 01 листопада 2022 року (а.с. 80-111) не може бути прийнята до уваги апеляційним судом з огляду на наступне. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17 (провадження №61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 (провадження №61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження №61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції,скаржник поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу не зазначає, в той же час суд апеляційної інстанції зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали. Таким чином, враховуючи не наведення скаржником поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої інстанції, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. У зв`язку із не доведенням позивачем видачі відповідачу кредитних коштів банку,зокрема шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, підстави для стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту відсутні. Виходячи з викладеного, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги у зв`язку з їх недоведеністю. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: