Постанова 4821 № 712/3590/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1073/23Головуючий по 1 інстанції Справа №712/3590/22 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідачаНовікова О. М., суддів:Гончар Н. І. Сіренка Ю. В., за участю секретаря Новицької Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Сучила Артема Олеговича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання права особистої приватної власності на майно, набуте за час шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Черкаської міської ради про розірвання шлюбу, зміну прізвища дитини, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 23.05.2022 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що 27.03.2019 року між ним та відповідачкою укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалося через те, що у сторін виявились різні погляди на життя, а також на вирішення питань, що постають у їхньому сімейному житті. Шлюбні відносини між сторонами припинені та спільне господарство не ведеться. Шлюб існує тільки формально. Примирення між позивачем і відповідачем неможливе. Подальше їхнє спільне життя як подружися і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача та моральним устоям суспільства. Тому просив розірвати шлюб. ОСОБА_1 також вказав, що за час перебування в шлюбі було придбано наступне нерухоме майно: - трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2019, покупцем є ОСОБА_1 ; - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2019, покупцем є ОСОБА_2 . Позивач зазначив, що сам по собі факт придбання вказаного вище майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тобто, придбані у шлюбі квартири набуті у власність позивачем в результаті відповідних правочинів купівлі-продажу належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею сторін, тому позивач є її єдиним власником. Так, між 25.08.2019 позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір виключного права продажу (далі - Договір), згідно якого ОСОБА_1 , іменований як «Замовник» мав намір продати свою особисту 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_4 , іменована як «Виконавець» мала допомогти з продажем вказаної вище квартири та згідно п. 1.4. Договору зобов`язувалась за кошти, отримані від продажу квартири зазначеної в п.1.1. Договору - здійснити підбір та купівлю двох окремих квартир, що сумарно відповідатимуть сумі, зазначеній в п.1.2. Договору, а саме ціна продажу нерухомості від 900 000,00 грн. до 1 200 000,00 грн. «Виконавець» зобов`язувався у строк до 28.12.2019 підібрати для покупця нерухомість. 09.09.2019 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до умов якого ОСОБА_1 (продавець) продав квартиру АДРЕСА_4 , а покупець ОСОБА_5 купила та прийняла вказану квартиру у власність. Відповідно до умов договору купівлі-продажу, продаж здійснено за 931 650,00 грн. З коштів, отриманих від продажу позивачем придбано вищевказані спірні квартири, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2019 придбано за 508 480,00 грн. Однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2019 придбано за 227 100,00 грн. Оскільки вказані квартири придбані за особисті кошти позивача, а відповідачка у вказаний період шлюбу не мала фінансової можливості здійснювати такі правочини, просив розірвати шлюб та визнати вказані квартири в силу ч. 1 ст. 57 СК України особистою власністю ОСОБА_1 . Відповідач заперечувала доводи первісного позову та звернулася із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Черкаської міської ради про розірвання шлюбу, зміну прізвища, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві вказала, що не визнає первісний позов. Задоволенню підлягає лише вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. У зв`язку із військовими діями ОСОБА_2 з двома дітьми тимчасово перебуває в Австрії, а відповідач проживає в м. Черкаси. Скориставшись тимчасовою відсутністю останньої відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу та визнання права особистої приватної власності на майно набуте за час шлюбу. До виїзду в Австрію позивач за зустрічним позовом проживала з дітьми в квартирі АДРЕСА_5 по місцю реєстрації. 27 березня 2019 між подружжям дійсно був укладений шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позивачки за зустрічним позовом є ще одна дитина - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з ОСОБА_2 та повністю перебувають на її утриманні. ОСОБА_2 просила суд постановити рішення про розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя є не можливим, відновити їй дошлюбне прізвище " ОСОБА_7 ", змінити прізвище ОСОБА_3 , з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 ». З урахуванням віку дитини, її потреб, інтересів та усталеного способу життя який склався на момент вирішення справи, позивач за зустрічним позовом просить визначити місце проживання спільної з відповідачем малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з нею, оскільки саме таке рішення відповідатиме в першу чергу інтересам самої дитини. Також зазначила, що під час перебування у шлюбі сторонами набуто трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 12.10.2019 квартиру придбано за 508 480,00 грн. Право власності зареєстровано за ОСОБА_1 ОСОБА_2 надано нотаріальну згоду на придбання вказаної квартири. Меблі та побутова техніка у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 : - кутовий диван на кухню, стіл, стільці вартістю - 5000грн. - кухня кутова вартістю - 16000 грн.; - холодильник вартістю 14 000 грн.; - світлодіодна люстра вартістю - 1000 грн.; - електородуховка вартістю - 8000 грн.; - газововарочна панель вартістю - 6500 грн.; - передпокій вартістю - 5400 грн.; - світлодіодні світильники для стелі 3шт. вартістю - 1200грн.; - диван кутовий вартістю - 14000 грн.; - кондиціонер вартістю - 8000 грн.; - кругла світлодіодна люстра вартістю - 1500 грн.; - килим - 1200 грн.; - стіл письмовий вартістю - 3000 грн.; - стіл комп`ютерний - 4500 грн.; - два дитячих ліжка вартістю - 6000 грн.; - два дитячих матраци вартістю - 5000 грн.; - дитячий килим вартістю - 3270 грн.; - кругла світлодіодна люстра вартістю - 1000 грн.; - ліжко двоспальне вартістю 9000 грн.; - шафа-купе вартістю - 7000 грн.; - дві тумбочки вартістю - 2000 грн.; - телевізор плазмовий вартістю - 13000 грн.; - кругла світлодіодна люстра вартістю - 1000 грн. Крім того набуто однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 05.11.2019 року квартиру придбано за 227 100,00 грн. Право власності зареєстровано за ОСОБА_2 ОСОБА_1 надав нотаріальну згоду на придбання вказаної квартири. Меблі та побутова техніка у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 : - передпокій вартістю - 5400 грн.; - пральна машина вартістю - 6500 грн.; - унітаз вартістю - 2200 грн.; - ванна вартістю - 4000 грн; - умивальник вартістю - 2000 грн.; - бойлер вартістю - 4700 грн.; - дзеркало з підвісною полкою вартістю - 1000 грн.; - плита газова з духовкою вартістю - 4500 грн.; - холодильник вартістю - 1200 грн.; - стіл вартістю - 3500 грн.; - кухонні меблі вартістю - 4000 грн.; - люстра вартістю - 1300 грн.; - диван кутовий вартістю - 7000 грн.; - комод вартістю - 1200 грн.; - тумбочка вартістю - 1400 грн.; - шафа вартістю - 3800 грн. Крім того, відповідач ОСОБА_1 має кошти на рахунках в AT КБ «Приватбанк». Проте дані щодо сум грошових коштів, номерів рахунків, дати укладення та строку дії позивачу не відомі. Стосовно поділу спільно набутого майна сторони не можуть дійти згоди, у зв`язку із чим позивач за зустрічним позовом змушена звернутись до суду із відповідним позовом. За таких обставин ОСОБА_2 також просила суд визнати право спільної сумісної власності на зазначені дві квартири, меблі та побутову техніку, кошти на рахунках в AT КБ «Приватбанк», заробітну плату відповідача, що отримана за кордоном в іноземній валюті та орендну плату за однокімнатну квартиру. З урахуванням інтересів позивача ОСОБА_2 та дітей, беручи до уваги вище зазначені обставини, при вирішенні спору про поділ майна, також просила суд відступити від засади рівності часток подружжя та в порядку поділу майна виділити позивачу ОСОБА_2 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_5 разом з меблями і побутовою технікою, що знаходились у ній. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання права особистої приватної власності на майно, набуте за час шлюбу, задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Черкаської міської ради про розірвання шлюбу, зміну прізвища, визначення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя, задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Прізвище відповідачки ОСОБА_2 змінити на дошлюбне ОСОБА_7 . Визначено місце проживання дитини: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині зміни прізвища малолітнього ОСОБА_3 відмовлено. Визнано об`єктом спільною сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : -однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Визнано об`єктом спільною сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : - трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на 1/2 частину вказаної квартири. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 меблі та побутову техніку, яка станом на момент припинення шлюбних відносин знаходилася в обох вказаних вище квартирах та розподілено між колишнім подружжям. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 за первісним позовом відмовлено. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8354,30 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Сучило А. О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильність висновків в рішенні суду, просив його скасувати в частині визнання квартир за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя та визнання права власності по за кожним. Також скасувати рішення в частині стягнення судового збору та витрат на правову допомогу адвоката. Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги первісного позову та визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_9 на квартири за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 В апеляційній скарзі адвокат вказує, що нотаріальна згода чоловіка чи дружини на покупку квартири, це заява, в якій один з подружжя недвозначно висловлює свою згоду на операцію купівлі/продажу, здійснювану іншим з подружжя. Вважає, що це не угода укладена між подружжям, яка може визначати джерело походження коштів, за які купується нерухоме майно, а це лише процедура без якої нотаріуси не вчиняють нотаріальних дій пов`язаних з купівлею майна. Судом хоч і було встановлено, що ОСОБА_1 підтвердив належними документами, які є в матеріалах справи, що придбання квартир відбулося за його особисті кошти, однак суд надав перевагу нотаріальним заявам про згоду подружжя на купівлю квартир від 20.10.2019 та 15.11.2019. При укладенні договорів одним з подружжя, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя і для цього має бити подана письмова заява згода іншого з подружжя. В даних заявах-згодах від 20.10.20198 та 05.11.2019 вказано, що придбання нерухомості здійснюється у спільну власність. Однак, наявність однієї лише заяви про згоду подружжя на придбання двох квартир не дає підстави вважати, що витрачені кошти були спільною сумісною власністю. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача за зустрічним позовом та відповідача за первісним ОСОБА_2 адвокат Голубчик І. В. заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а також зазначив, що у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у вказаній справі, ОСОБА_2 понесла судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 20000 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 у виді гонорару адвоката, квитанції до прибуткового касового ордера від 10.07.2023 та детального опису робіт (наданих послуг). Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи, що рішення місцевого суду оскаржується лише в частині визнання квартир за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , спільним майном подружжя та визнання права власності по за кожним, тому апеляційний суд надає оцінку доводам, які стосуються лише обґрунтованості рішення саме в цій частині. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали два об`єкти нерухомого майна, а саме: - трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2019 року, покупцем є ОСОБА_1 ; - однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2019 року, покупцем є ОСОБА_2 . Спільне господарство вони не ведуть, разом не проживають з березня 2022. Отже, вказані дві квартири придбані в період шлюбу. З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2019 р. між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір виключного права продажу (далі - Договір) згідно якого ОСОБА_1 , іменований як «Замовник» мав намір продати свою особисту 4-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_4 , іменована як «Виконавець» мала допомогти з продажем вказаної вище квартири та згідно п. 1.4. Договору зобов`язувалась за кошти, отримані від продажу квартири зазначеної в п.1.1. Договору - здійснити підбір та купівлю двох окремих квартир, що сумарно відповідатимуть сумі, зазначеній в п.1.2. Договору, а саме ціна продажу нерухомості від 900 000 грн. до 1 200 000 грн. «Виконавець» зобов`язувався у строк до 28.12.2019 року підібрати для покупця нерухомість 09.09.2019 був укладений договір купівлі-продажу відповідно до умов якого, ОСОБА_1 (продавець) продав квартиру АДРЕСА_4 , а покупець ОСОБА_5 купила та прийняла вказану квартиру у власність. Відповідно до умов договору купівлі-продажу (п.7 договору), продаж здійснено за 931 650 грн. Як зазначає ОСОБА_1 , з коштів, отриманих від продажу ним придбано вищевказані спірні квартири, а саме: трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2019 придбано за 508 480,00 грн. Однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2019 придбано за 227 100,00 грн. Після придбання вказаних об`єктів нерухомості між позивачем та ФОП ОСОБА_4 складено Акт прийому-передачі виконаних робіт, згідно яких ФОП ОСОБА_4 здійснила підбір та купівлю зазначених квартир. Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2019, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А., позивач за первісним позовом ОСОБА_1 набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 7 продаж квартири здійснено за 508 480, 00 грн., які продавець отримав від покупця до моменту підписання цього Договору. 12 жовтня 2019 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухомість. Відповідно до п. 14 договору купівлі-продажу зазначеної квартири, дружина покупця надала свою згоду на набуття ним вказаної квартири, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом ЧМНО Левицькою Е.А. 12.10.2019 за реєстровим №10039. За змістом вищенаведеної заяви, яка є в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до ст.369 ЦК України надала згоду своєму чоловікові ОСОБА_1 на купівлю за ціну та на умовах на його власний розсуд вказаної квартири. Вказана квартира буде спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купується моїм чоловіком під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя. Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 05.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е. А., відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 7 продаж квартири здійснено за 227 100,00 грн., які представник продавця отримав від покупця до моменту підписання цього Договору. 05 листопада 2019 року за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухомість. Відповідно до п. 14 договору купівлі-продажу зазначеної квартири, чоловік покупця надав свою згоду на набуття нею вказаної квартири, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом ЧМНО Левицькою Е.А. 05.11.2019 за реєстровим №10469. За змістом вищенаведеної заяви, яка є в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 369 ЦК України надав згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю за ціну та на умовах на її власний розсуд вказаної квартири. Вказана квартира буде спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купується моєю дружиною під час перебування в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя. Суд, визнаючи право спільної сумісної власності на вказані квартири, зробив висновок, що укладаючи вказані правочини хоча і за кошти, як вказує позивач ОСОБА_1 , які є його особистими та отримані від продажу особистого майна (квартири), проте сторони обопільно скерували намір при придбанні даних квартир діяти в інтересах сім`ї та надали згоду одне одному на придбання нерухомості саме у спільну власність. Це підтверджено наданими сторонами нотаріальними згодами при придбанні однокімнатної квартири, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 та наданою ОСОБА_2 згодою на придбання у спільну сумісну власність трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується з наступних підстав. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України). Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України). Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). Доводи скаржника, що вказані заяви сторін про надання згоди нотаріусу на придбання нерухомого майна мають лише формальний характер, і жодним чином не спростовують той факт, що квартири придбані за його особисті кошти, суд оцінює критично, та зазначає, що підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматися як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків (такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі № 727/7658/15-ц, провадження № 61-10888св18). Таким чином, під час укладення договорів купівлі-продажу квартир, обидва з подружжя висловили свою волю щодо правового режиму майна спірних квартир. Волевиявлення як ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 щодо правового статусу квартир було посвідчено приватним нотаріусом у їх заявах про надання згоди на придбання вказаних квартир, а також засвідчення того, що вони будуть спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купуються у шлюбі за спільні кошти. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них». Отже, укладаючи договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 усвідомлював наслідки вчинення даного правочину, який міг виникнути в майбутньому, проте, своєю заявою-згодою засвідчив походження коштів на придбання квартири АДРЕСА_7 , та визнання її спільним майном подружжя, як і усвідомлював наслідки при оформленні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_2 . Інші доводи скаржника не спростовують висновків щодо правильності прийняття рішення суду першої інстанції. Висловлена у відзиві на апеляційну скаргу незгода представника ОСОБА_2 - адвоката Голубчика І.В. рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених вимог зустрічного позову не розглядається апеляційним судом, оскільки останній не подавав апеляційну скаргу з цього приводу. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За заведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін. Щодо понесених відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) ОСОБА_2 витрат на правову допомогу за розгляд справи в апеляційному суді, колегія суддів вважає наступне. Як вбачається з приєднаних до відзиву на апеляційну скаргу, подану адвокатом Голубчиком І. В. в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , зокрема, квитанції до прибуткового касового ордеру № 46 від 10.07.2023, на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 01.01.2023, ОСОБА_2 понесла судові витрати в сумі 20000,00 грн. При цьому розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі і не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача (за зустрічним позовом), а отже є визначеним. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (як у даній справі). Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18. При цьому, вирішувати питання про співмірність витрат зі складністю справи суд може за клопотанням сторін (ч. 5 ст. 137 ЦПК України) та із власної ініціативи (ч. 3 ст. 141 ЦПК України) при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами справи, зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Враховуючи думку протилежної сторони, які заперечували проти стягнення судових витрат на адвоката, вважали вказану суму завищеною, апеляційних суд виснував, що співмірними з розглядом вказаної апеляційної скарги будуть витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., які необхідно стягнути з ОСОБА_1 . Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судовий збір за розгляд справи апеляційним судом слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сучила Артема Олеговича залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2023 року - без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 04 вересня 2023 року. Судді: