Постанова 4873 № 920/675/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" серпня 2023 р. Справа№ 920/675/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гаврилюка О.М. суддів: Ткаченка Б.О. Коротун О.М. за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С. за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання від позивача: Соловйов К.К. (в залі суду); від відповідача: не з`явився; розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023, повний текст рішення складено 27.02.2023 у справі № 920/675/22 (суддя Котельницька В.Л.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" про стягнення 21855778,55 грн,- За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення місцевого господарського суду 06.09.2022 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 19676156,05 грн боргу за спожиту електроенергію відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, 229915,00 грн 3% річних, 1949707,50 грн інфляційних втрат, а також 329077,18 грн судового збору. Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" 19676156,05 грн вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, 229915,00 грн 3% річних, 1949707,50 грн інфляційних втрат, 327836,68 грн витрат по сплаті судового збору; розстрочено виконання рішення суду у справі №920/675/22 в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" 3% річних та інфляційних втрат строком на 12 місяців з дати ухвалення рішення шляхом сплати заборгованості в розмірі 2179622,50 грн рівними частинами відповідно до наступного графіку: 181635,21 грн - до 15.03.2023; 181635,21 грн - до 15.04.2023; 181635,21 грн - до 15.05.2023; 181635,21 грн - до 15.06.2023; 181635,21 грн - до 15.07.2023; 181635,21 грн - до 15.08.2023; 181635,21 грн - до 15.09.2023; 181635,21 грн - до 15.10.2023; 181635,21 грн - до 15.11.2023; 181635,21 грн - до 15.12.2023; 181635,21 грн - до 15.01.2024; 181635,19 грн - до 15.02.2024. Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено, а також у відзиві на позов визнано відповідачем 19 676 156,05 грн боргу відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 676 156,05 грн вартості поставленої електричної енергії є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 229 915,00 грн 3% річних та 1 949 707,50 грн інфляційних втрат. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Судом не вбачається підстав для зменшення сум відсотків річних, а тому суд відмовляє відповідачу в задоволенні його заяви про зменшення 3% річних та інфляційних. Відповідачем доведено, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд частково задовольняє заяву відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення (вх №2759 від 02.11.2022) та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду у справі №920/675/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат строком на 12 місяців з дати ухвалення рішення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22, Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" 2 299 15,00 грн 3% річних, 1 949 707,50 грн інфляційних витрат; зменшити на 90% заявлений до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" розмір інфляційних витрат до суми 194 970,75 грн 3% річних до суми 22 991,50 грн. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. На думку скаржника, в порушення положень ст. 236 ГПК України, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права у зв`язку із відмовою у задоволенні заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 2 179 622,50 грн, оскільки, з огляду на ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про зменшення 3% річних та інфляційних втрат. Скаржник вказує на те, що від початку запровадження воєнного стану в Україні, відповідачем прийнято рішення припинити роботу підприємства, перш за все у зв`язку із неможливістю забезпечення безпеки працівників, а внаслідок авіаудару 03.03.2022 в ході ведення бойових дій рф було пошкоджено майно відповідача, у тому числі трансформатор електропідстанції, через що, робота підприємства стала повністю неможливою за фактом чого відкрите кримінальне провадження № 42022202510000031 за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України. Наразі проводяться відновлювальні роботи, які не завершені. Крім того, листом від 28.02.2022 № 2021/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію рф проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), на підставі якого листом від 28.02.2022 № 79/1-57 про неможливість виконання зобов`язань у зв`язку із військовою агресією рф проти України, як форс-мажорні обставини, відповідач повідомив контрагентів про неможливість виконання своїх договірних зобов`язань з 24.02.2022. Скаржник зазначає, що внаслідок викладених обставин у відповідача виникла заборгованість перед значною кількістю контрагентів та працівниками підприємства, а стягнення з відповідача повної суми заявленої у справі неустойки посилить негативні наслідки та призведе лише до неможливості перерахування відповідної грошової суми на погашення боргів відповідачем перед постачальниками або власними працівниками та подальшого погіршення фінансового стану підприємства. Також скаржник зазначає про те, що прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором про постачання електричної енергії від 17.02.2020 значною мірою не вплинуло на результати господарської діяльності позивача та будь-яких інших третіх осіб. Скаржник, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, вважає, що заявлені до стягнення позивачем 3% річних та інфляційні втрати можуть бути зменшені судом на 90% від заявлених до стягнення сум, тобто до 22 991,50 грн та 194 970,75 грн інфляційних втрат. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних втрат та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. У позивача відсутня можливість кредитування відповідача, а несплата або несвоєчасна оплата відповідачем вартості спожитої електричної енергії погіршує фінансове становище самого позивача, впливає на своєчасність розрахунків з постачальниками електричної енергії, а також на виконання договірних зобов`язань перед іншими контрагентами. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків за електричну енергію, відповідач не довів, що зробив зі свого боку все можливе для уникнення прострочення розрахунків з позивачем, зокрема, неможливість залучення кредитних коштів, проведення позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку, також відповідач не звертався до позивача із пропозиціями про реструктуризацію боргу. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, створив сприятливі умови для поетапного відшкодування вказаних нарахувань, що дає можливість уникнути великого навантаження на фінансовий стан відповідача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/675/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: - докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 44 137,35 грн. - докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд". 13.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано відповідні докази, а саме: - платіжна інструкція про сплату (доплату) судового збору у розмірі 35 309,89 грн від 12.04.2023 № 0.0.2944876821.1 - докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22. Призначено справу № 920/675/22 до розгляду у судовому засіданні 31.05.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 задоволено заяву представника Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (Приходько Л.В.) про проведення судового засідання у режимі відео конференції в приміщенні суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 відкладено розгляд справи № 920/675/22 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 на 25.07.2023. Доручено Господарському суду Сумської області проведення відеоконференції 25.07.2023. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, для розгляду справи № 920/675/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято справу № 920/675/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Коротун О.М., Ткаченко Б.О. На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 відкладено розгляд справи № 920/675/22 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 на 29.08.2023. 29.08.2023 від представника відповідача до Північного апеляційного господарського суду, через систему "Електронний суд", надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ДП "Завод ОБ та ВТ", з огляду на неможливість прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 29.08.2023. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, враховуючи зміну колегії суддів, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 920/675/22 розглядалась протягом розумного строку. Явка учасників справи та позиції учасників справи Представник відповідача у судове засідання 29.08.2023 не з`явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, що вбачається зі змісту поданого 29.08.2023 клопотання. Також у клопотанні від 29.08.2023 представником відповідача зазначено про те, що апеляційну скаргу представник відповідача підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні 29.08.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2020 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20 (далі - договір) шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до п. 1.1. якого, цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції відповідачу, за договором споживачу, позивачем, за договором постачальником електричної енергії, та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання відповідача до умов цього договору. Згідно з п. 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Пунктом 2.1. договору встановлено, що за цим договором позивач продає електричну енергію відповідач для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Відповідно до п. 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії відповідачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого відповідач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Згідно з п. 3.1. договору початком постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Відповідно до п. 3.3. договору позивач за цим договором не має права вимагати від відповідача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Пунктом 5.1. договору визначено, що відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції позивача. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. (п. 5.2. договору). Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки відповідача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, відповідач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу позивача та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється відповідачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок позивача. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок позивача надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок позивача зазначається у платіжних документах позивача, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6. договору). Згідно з п. 5.7. договору оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його відповідачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого відповідачем. Всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних вебсайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки. Відповідно до п. 5.10. договору відповідач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через позивача, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Відповідач може змінити спосіб оплати через діючого позивача на оплату напряму оператору системи за послугу з розподілу електричної енергії шляхом вибору відповідної комерційної пропозиції позивача. При укладенні цього договору позивач інформує відповідача про можливість оплати послуги з розподілу напряму оператору системи та надає відповідні роз`яснення. Відповідач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі, а також відповідач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п. 6.1.2. та п. 6.2.1 договору), в той час як позивач має право отримувати від відповідача плату за поставлену електричну енергію і позивач зобов`язується забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (п. 7.1.1. та 7.2.1. договору). Відповідно до п. 9.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Згідно з п. 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав відповідач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) відповідачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) позивача. Додатком №1 до договору є заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії відповідачу, в якій початок постачання електричної енергії до виробничих приміщень відповідача за адресою: м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, 62Z0381126814677, 62Z3033705733856 визначений з 01.03.2020. Додатком №2 до договору встановлена комерційна пропозиція, що підписана позивачем та відповідачем. 18.09.2020 на зміну попередній комерційній пропозиції сторонами підписано комерційну пропозицію №2 та як наслідок 19.08.2020 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду№6 до договору, якою внесли зміни до Договору і встановили споживачу строк оплати вартості електричної енергії, спожитої протягом місяця поставки (розрахункового періоду) не пізніше 25 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. При цьому сторони поширили дію вказаної додаткової угоди на відносини між сторонами за Договором, які виникли з 17.02.2020. 01.12.2020 між позивачем та відповідачем підписано комерційну пропозицію №3. Відповідно до п. 2 комерційної пропозиції №3 від 01.12.2020 оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у формі планових платежів. Оплата проводиться поетапно, згідно наступного графіка: - до 07 числа розрахункового місяця на суму і 5% від вартості замовленого обсягу електричної енергії; - до 27 числа розрахункового місяця на суму 26% від вартості замовленого обсягу електричної енергії; - до 30 числа розрахункового місяця на суму 49% від вартості замовленого обсягу електричної енергії. Після закінчення розрахункового періоду (календарного місяця), здійснюється коригування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду. Згідно з п. 3 та 4 комерційної пропозиції №3 від 01.12.2020 відповідач самостійно здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії безпосередньо оператору системи; оплата рахунка позивача має бути здійснена відповідачем у строки, визначені у рахунку, протягом 5 робочих днів від дати його отримання відповідачем. Пунктом 9 комерційної пропозиції №3 від 01.12.2020 визначено, що початок дії договору визначається згідно з терміном зазначеним в заяві-приєднання відповідача і якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору, такий договір є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення. 18.11.2021 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №9 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони прийшли до згоди встановити прогнозну вартість електричної енергії, що буде спожита відповідачем в період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, в розмірі 10862500,00 грн. з ПДВ в місяць. Відповідно до п. 2 додаткової угоди №9 від 18.11.2021 до договору сторони домовились, що прогнозна вартість електричної енергії, зазначена в п. 1 цієї Додаткової угоди, сплачується споживачем на користь позивача згідно з наступним погодженим сторонами графіком: - 10 862 500,00 грн з ПДВ відповідач сплачує у формі планових платежів згідно п. 2 комерційної пропозиції, але не пізніше 30.12.2021 (за використану електроенергію в листопаді 2021 року); - 10 862 500,00 грн з ПДВ відповідач сплачує у формі планових платежів згідно п. 2 комерційної пропозиції, але не пізніше 31.01.2022 (за використану електроенергію в грудні 2021 року); - 10 862 500,00 грн з ПДВ відповідач сплачує у формі планових платежів згідно п. 2 комерційної пропозиції, але не пізніше 28.02.2022 (за використану електроенергію в січні 2022 року); - 10 862 500,00 грн з ПДВ відповідач сплачує у формі планових платежів згідно п. 2 комерційної пропозиції, але не пізніше 31.03.2022 (за використану електроенергію в лютому 2022 року); - 10 862 500,00 грн з ПДВ відповідач сплачує у формі планових платежів згідно п. 2 комерційної пропозиції, але не пізніше 30.04.2022 (за використану електроенергію в березні 2022 року). Сплата платежів відповідно до умов цієї додаткової угоди здійснюється відповідачем на банківський рахунок позивача, зазначений в п. 14 договору, або за іншими реквізитами, про які позивач письмово повідомить відповідача. Згідно з п. 3 додаткової угоди № 9 від 18.11.2021 сторони домовились, що остаточна вартість використаної електроенергії буде розрахована до 25-го числа місяця, наступного за місяцем споживання. При цьому у випадку додатного значення різниці між прогнозною вартість обсягу електричної енергії у місяці споживання та його остаточною вартістю, визначеною згідно умов цієї додаткової угоди, відповідач зобов`язаний в строк не пізніше дати, зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди, сплатити позивачу суму такої різниці між прогнозною вартістю та остаточною вартістю відповідного обсягу електроенергії. У випадку від`ємного значення різниці між прогнозною вартість обсягу електричної енергії у місяці споживання та його остаточною вартістю, визначеною згідно умов цієї додаткової угоди, позивач зараховує вартість такої різниці у рахунок оплати відповідачем електричної енергії у наступних місяцях споживання. Пунктом 4 додаткової угоди № 9 від 18.11.2021 встановлено, що у випадку якщо умови цієї додаткової угоди протирічать умовам договору, застосуванню підлягають умови цієї додаткової угоди. Відповідно до матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем здійснено постачання відповідачу в період з листопада 2021 року по липень 2022 року включно електричної енергії на загальну суму 20 428 917,90 грн з ПДВ, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі електричної енергії, а саме: № 7932 за листопад 2021 року; № 8722 за грудень 2021 року; № 287 за січень 2022 року; № 1559 за лютий 2022 року; № 2328 за березень 2022 року; № 3055 за квітень 2022 року; № 3397 за травень 2022 року; № 4104 за червень 2022 року; № 4617 за липень 2022 року. Відповідач зобов`язання за договором щодо сплати вартості поставленої електричної енергії за період з листопада 2021 року по липень 2022 року виконав частково, сплативши грошові кошти в сумі 752 761,85 грн, у зв`язку з чим заборгував позивачу 19 676 156,05 грн та останній звернувся до суду з позовом. Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Відповідно до ч. 2 ст. 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Позивачем доведено, а також у відзиві на позов визнано відповідачем 19 676 156,05 грн боргу відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, у зв`язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 676 156,05 грн вартості поставленої електричної енергії є законними, обґрунтованими та доведеними матеріалами справи. Також, позивачем розрахунку у позовній заяві нараховано відповідачу 229 915,00 грн 3% річних та 1 949 707,50 грн інфляційних втрат. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вже зазначалося, в п. 9.1. договору сторони обумовили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми інфляційних витрат та 3% річних у розмірах 1 949 707,50 грн та 229 915,00 грн відповідно. Щодо заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у такому зменшенні, враховуючи наступне. Відповідач, зазначаючи про тяжкий матеріальний стан свого підприємства, подав заяву про зменшення 3% річних та інфляційних, в якій просить при вирішенні справи № 920/675/22 зменшити на 90% заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних втрат - до суми 194 970,75 грн, 3% річних - до суми 22 991,50 грн. Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації. Натомість, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/471/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав. Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той час як у справі № 920/675/22 відсотки річних розраховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3% та не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних. Відтак, правовідносини у справі № 902/417/18 та № 920/675/22 не є подібними за встановленими фактичними обставинами. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що заява відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат не підлягає задоволенню. Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вже зазначалось, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" до Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" 2 299 15,00 грн 3% річних, 1 949 707,50 грн інфляційних витрат; зменшити на 90% заявлений до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроенерготрейд" з Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" розмір інфляційних витрат до суми 194 970,75 грн 3% річних до суми 22 991,50 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 не оскаржувалось. Колегія суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 920/675/22 не встановила порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на те, що правовідносини у справі № 902/417/18 та № 920/675/22 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, межі апеляційного оскарження, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 19 676 156,05 грн боргу за спожиту електроенергію відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу від 17.02.2020 №ЄЕТ-ОБВТ-ЕЕ-17/02/20, 229 915,00 грн 3% річних, 1 949 707,50 грн інфляційних втрат, відмову у задоволенні заяви про зменшення 3% річних та інфляційних втрат, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32). Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22, відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 слід залишити без змін. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" на рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 15.02.2023 у справі № 920/675/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 920/675/22 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Текст постанови складено та підписано 04.09.2023. Головуючий суддя О.М. Гаврилюк Судді Б.О. Ткаченко О.М. Коротун