Постанова Миколаївський апеляційний суд № 469/898/21

04.09.23 22-ц/812/967/23 Єдиний унікальний номер судової справи: 469/898/21 Провадження № 22-ц/812/967/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 04 вересня 2023 року м. Миколаїв Справа № 469/898/21 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Гапоненко Н.О. за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: 15 вересня 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк або АТ КБ «Приватбанк») подало до суду вищезазначений позов до ОСОБА_1 , який обґрунтовувало наступним. Відповідач ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 10 червня 2008 року. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою ОСОБА_1 підтверджується той факт, що вона повністю була проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Також відповідачем була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору станом на 15 серпня 2021 року утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 27799 грн 37 коп., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вищезазначену заборгованість за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2270 грн. В заяві ОСОБА_1 від 24 травня 2022 року відповідач зазначила, що вона згодна з позовом Банку. Згодом в заяві від 12 січня 2023 року відповідач вказувала, що згодна з різницею заборгованості між сумою грошових коштів, які нею взяті в кредит та не повернуті. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову Банку. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність договірних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 щодо сплати процентів. Суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором базується на довільному, без узгодження з відповідачем, застосуванням позивачем змін розміру та порядку нарахування відсоткової ставки, пені за несвоєчасність сплати платежів, збільшення розміру суми основного боргу за рахунок включення до нього несплачених відсотків, унаслідок чого за рахунок кредитних коштів погашені відсотки на суму 33696,13 грн, що перевищує зазначену у позовній заяві заборгованість за тілом кредиту та свідчить про здійснену відповідачем переплату належних позивачеві коштів. Суд звертав увагу на те, що узгоджений сторонами в анкеті-заяві порядок сплати заборгованості шляхом внесення коштів на карту клієнтом та списання банком коштів з дебетової карти клієнта (номер не зазначено) не передбачає списання банком заборгованості за відсотками за рахунок кредитних коштів. Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначав, що судом не враховано, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, сторонами була узгоджена базова процентна ставка - 36% річних, а тому висновок суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитом є помилковим. Позивач вказував, що суд безпідставно змінив черговість погашення заборгованості, не врахувавши обов`язку відповідача сплачувати проценти. Фактично суд зробив кредитний договір безоплатним, грубо порушивши вимоги ч. 2 ст. 1048 ЦК України. Умовами договору (в заяві та довідці про умови кредитування від 10 червня 2008 року) було передбачено сплату процентів за користування кредиту та неустойки, що не спростовано відповідачем, і суми погашень спрямовувались відповідно до таки умов. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтями 1046, 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Ст.ст. 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що підтверджується Анкетою-заявою позичальника (а.с. 17). В зазначеній анкеті-заяві сторони погодили, що базова процентна ставка по кредиту буде складати 36% річних із розрахунку 360 днів у році. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність домовленості сторін про процентну ставку є помилковим. 10 червня 2008 року позивачу Банком було встановлено кредитний ліміт в сумі 1200 грн, який неодноразово збільшувався, в останній раз 16 січня 2019 року до 15000 грн, а 04 грудня 2020 року зменшено до 0 грн (а.с. 16). Протягом дії договору згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» позичальником було отримано шість кредитних карток: № 4149….0687 строком дії до травня 2009 року, №4149….0597 строком дії до січня 2010 року, №4149….6452 строком дії до жовтня 2013 року, №4749…..1677 строком дії до квітня 2016 року, №4149….6968 строком дії до грудня 2019 року та №4149….0012 строком дії до червня 2022 року (а.с. 15). З моменту отримання карти відповідач користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, Банком було нараховано відсотки у розмірі 36% річних, починаючи з 27 липня 2008 року до 31 грудня 2012 року. В подальшому Банком нараховувались відсотки за користування кредитом у розмірі 30%, 34,8% та 43,2 % річних. При цьому відомостей щодо узгодження збільшення процентної ставки Банком з позичальником матеріали справи не містять. Виходячи з викладених обставин справи та вимог законодавства, колегія суддів вважає, що позивач мав право на нарахування відповідачу процентів, виходячи з узгодженої процентної ставки 36 % річних. Як вбачається з розрахунку заборгованості, який наданий позивачем апеляційному суду відповідач за період з 10 червня 2008 року по 15 серпня 2021 року витратила 89782 грн 47 коп. кредитних коштів. За вказаний період Банком їй було нараховано відсотки з розрахунку 36 % річних, що передбачено умовами договору та становить 53535 грн 73 коп. Повернуто відповідачем Банку за цей період 114 462 грн 19 коп. кредитних коштів. Заборгованість за тілом кредиту становить 28 856 грн. 01 коп. На підстави викладеного, оскільки суд першої інстанції був іншої думки та відмовив АТ КБ «Приватбанк» у позові про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, то у відповідності до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 27 799 грн 37 коп. заборгованості за кредитним договором, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту. Доводи апеляційної скарги про не вирішення судом питання про стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставними, оскільки вимог про стягнення відсотків Банком не заявлялось. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На користь АТ КБ «Приватбанк» з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в обох судових інстанціях в розмірі 5675 грн (2270 грн + 3405 грн). Керуючись ст.ст.367, 374, 376,382 ЦПК, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 03 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 27 799 (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн 37 коп. заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 10 червня 2008 року. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 5 675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) гривень в обох судових інстанціях. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 04 вересня 2023 року.