Постанова 4811 № 461/8924/21

Справа № 461/8924/21 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б. Провадження № 22-ц/811/3372/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. Провадження № 22-ц/811/3373/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. у відсутності учасників справи у м.Львові розглянув цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Ідея Банк», ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2022 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та зобов`язання до вчинення дій в с т а н о в и в: АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018 в розмірі 37613,52 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 22.12.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z02.20717.004701579, згідно якого відповідач отримала кредит в розмірі 38349 грн., зі сплатою 10 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 03.08.2021 утворилась заборгованість в розмірі 37316,52 грн. 04.11.2020 на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість тому просить позов задоволити. 10.01.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цуркан Віктор Іванович, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якій просить суд визнати недійсними пункти 1.1., 1.4, 1.6, 5.6, 6.1 Кредитного договору №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018 укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в частині встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в частині стягнення плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, в частині визначеної в «Графіку» комісії, тощо, а також просить суд зобов`язати Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок заборгованості (платежів) за Кредитним договором №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018 з часу його укладення, зарахувавши вже сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості та погашення процентів, переплачених процентів за користування кредитом в рахунок погашення основного боргу по Кредитному договору №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018. В обґрунтування відзиву покликається на те, що встановлена банком послуга у вигляді «плати за обслуговування кредиту» є несправедливою умовою кредитного договору. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» та задоволити зустрічний позов в повному обсязі. Окрім того, 10.01.2022 ОСОБА_2 подав заяву про застосування строків позовної давності. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2022 року первісний позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018 в розмірі 12302 (дванадцять тисяч триста дві) грн. 23 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 742 (сімсот сорок дві) грн. 45 коп. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково. Зобов`язано Акціонерне товариство «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018 з огляду на нікчемність пунктів 1.4, 6.1 договору кредиту з часу його укладення , зарахувавши сплачені кошти, що були спрямовані на погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, в рахунок погашення основного боргу по Кредитному договору №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018. В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням Галицького районного суду м.Львова від 20 грудня 2022 року стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5399 (п`ять тисяч триста дев`яносто дев`ять) грн. 35 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на корить держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описок задоволено частково. Виправлено описку, допущену в рішенні Галицького районного суду м.Львова від 30.11.2022 у справі №461/8924/21, зазначивши в абзаці 22 описово мотивувальної частини тексту рішення суду правильну дату кредитного договору №Z02.20717.004701579, а саме: 22.12.2018 замість 22.12.2022. Виправлено описку, допущену в рішенні Галицького районного суду м.Львова від 30.11.2022 у справі №461/8924/21, зазначивши в абзаці 52 описово мотивувальної частини тексту рішення суду правильну суму сплачених ОСОБА_1 грошей за обслуговування кредиту, а саме: 18880.84 грн. замість 1880.84 грн. В іншій частині вимог відмовлено. Рішення і додаткове рішення оскаржив представник АТ «Ідея Банк» В.Жовтонецький та ОСОБА_1 . Представник АТ «Ідея Банк» В.Жовтонецький в апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк», а також додаткове рішення незаконними та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права у тому числі із незастосуванням висновків Верховного Суду щодо обрання відповідачем неналежного способу захисту. Вважає, що відповідач подавши зустрічний позов обрала неналежний спосіб захисту, тому у задоволенні позову слід було відмовити з врахуванням того, що суд самостійно застосував наслідки нікчемності до умов кредитного договору. Звертає увагу, що кредитний договір між сторонами укладено під час дії Закону України «Про споживче кредитування» , а тому абз.3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не може бути застосований до спірних відносин у цій справі. Верховний Суд у справі №467/555/19 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що «отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування». Щодо додаткового рішення звертає увагу, що зустрічна позовна заява не містила попереднього (орієнтовного ) розрахунку судових витрат в тому числі витрат на професійну правничу допомогу та більше того у зустрічній позовній заяві не мітиться вимоги про стягнення таких витрат, а тому суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення вийшов за межі зустрічних позовних вимог. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не надала жодних доказів , а тому у стягненні слід було відмовити. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Галицького районного суду від 20 грудня 2022 року,яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, а первісний позов задовольнити повністю. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що частково не погоджується з рішенням і додатковим рішенням суду . Стверджує, що ОСОБА_1 належним чином виконувала умови договору кредиту. 06.02.2019 року вона звернулась до АТ «Ідея Банк» з заявою про перенесення щомісячного платежу у зв`язку з чим з 29.03.2019 року почав діяти новий графік відповідно до якого платежі слід було проводити 29 числа кожного місяця. Зазначає, що ОСОБА_1 не має тієї заборгованості,яку нав`язує банк. Вважає, що зустрічний позов мав бути задоволений в повному обсязі з врахуванням того, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що суд з власної ініціативи не може зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу , а матеріали справи не містять обґрунтованого та аргументованого клопотання інших учасників про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Просить частково скасувати рішення Галицького районного суду від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 грудня 2022 року. В оскаржуваних частинах ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю в задоволенні первісного позову відмовити, стягнути витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 3500 грн. Представник ОСОБА_1 -адвокат Цуркан В.І. надіслав відзив на апеляційну скаргу АТ «Ідея Банк» У відзиві зазначає, що апеляційну скаргу не визнає. Звертає увагу, що ОСОБА_1 не має заборгованості у розмірі, який просить банк. Стверджує, що на виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила грошові кошти в розмірі 33803,60 грн., з яких 18880,84 грн. було зараховано за обслуговування кредитної заборгованості за період з 22.12.2018 року по 15.07.2021 року. Вважає, що суд мав визнати недійсними пункти 1.1.,1.4,1.6,5.6,6.1, які передбачають сплату за обслуговування кредитної заборгованості. Представник АТ «Ідея Банк»-адвокат В.Жовтонецький подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Цуркана В.І. У відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Стверджує, що вимоги про недійсність умов договору кредиту є неналежним способом захисту, що підтверджується практикою Верховного Суду в аналогічних справах. З приводу нарахування плати за обслуговування кредиту зазначає, що Законом України «Про споживче кредитування» не заборонено встановлювати плату за перелічені у пункті 1.4 Кредитного договору послуги. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що такі не підлягали стягненню, оскільки зустрічна позовна заява не містила попереднього розрахунку судових витрат. 22 червня 2023 року від ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив адвоката Цуркана В.І. Учасники справи в судове засідання не з`явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В.І. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційних скарг немає. Судом встановлено такі обставини. 22.12.2022 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z02.20717.004701579, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 38349 грн., зі сплатою 10 % річних, з погашенням кредиту та відсотків у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів /а.с.6-9/. Згідно з п.1.4 договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Положенням пунктів 3.2.1., 3.2.4. кредитного договору передбачено право позичальника одержувати через банк інформацію про заборгованість за цим договором, та право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, виписку з рахунків щодо погашення заборгованості та іншої інформації, яка повинна надаватись позичальнику, за законом. Згідно пункту 6.1. кредитного договору, таблиці щомісячних внесків графіку щомісячних платежів за Кредитним договором Банк встановив на постійні основі плату за обслуговування кредитної заборгованості, загальний розмір якої складає 24435 грн. 98 коп. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується копією меморіального ордеру /а.с.16/. Однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції. З виписки з особового рахунку по кредитному договору, встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала платежі з порушенням встановленого Графіку, зокрема оплата повинна була проводитись 22 числа кожного місяця, однак платежі проводились в інші дати, що дає підстави банку на звернення з позовом про стягнення заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі заяви ОСОБА_1 був змінений графік платежів на 29 число не підтвердженні жодними доказами, а тому визнаються судом апеляційної інстанції голослівними. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору утворилась заборгованість за договором №Z02.20717.004701579 від 22.12.2018, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості, станом на 03.08.2021, становить 37613,52 грн. та складається із наступного: основний борг 9187,93 грн., прострочений борг 18437,15 грн., прострочені проценти 3503,07 грн., строкові проценти 37,38 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту 161,07 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту 6269,38 грн., пеня за несвоєчасне погашення платежів 35,54 грн. /а.с.24/. 14.11.2020 вих. №12.4.2/№Z02.20717.004701579, на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списків про згрупування поштових відправлень /а.с.27-29/. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагувала на вимогу та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконала. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Враховуючи наведене рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є законним та обґрунтованим. Щодо умов договору про стягнення плати за обслуговування кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі є нікчемними, а тому банк зобов`язаний провести перерахунок заборгованості, зарахувавши сплачені кошти в рахунок погашення основного боргу. Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана. Велика Палата Верховного Суду у цій справі дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що умовами кредитного договору ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредиту в розмірі 161,07 грн. та прострочена плата за обслуговування кредиту в розмірі 6269,38 грн., не підлягають стягненню з відповідача. З врахуванням наведеного, кошти в розмірі 18880,84, які були сплачені за обслуговування кредитної заборгованості повинні бути зараховані на сплату основної заборгованості. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України). Суд першої інстанції правильно зазначив, що звертаючись із зустрічними позовними вимогами про визнання недійсними положень кредитного договору,які встановлюють плату за обслуговування кредиту,які в силу закону є нікчемними, позивач не здобуте ефективного захисту, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в цій частині. У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 , що умови договору про стягнення плати за обслуговування кредиту відповідають вимогам закону, а також доводи ОСОБА_4 про необхідність визнання зазначених положень договору недійсними. Щодо доводів апеляційних скарг про незаконність додаткового рішення, апеляційний суд зазначає, що такі висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Цуркан В.І. підтверджено договором про правничу допомоги від 11.12.2021, актом приймання передачі виконаних робіт від 08.12.2022 Оцінивши надані докази, суд першої інстанції дійшов належно мотивував свій висновок, що сума гонорару є обґрунтованою, відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу, наданих послуг та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стягнув судові витрати пропорційно до відмовлених позовних вимог у розмірі 5399,35 грн. Щодо вимог апеляційної скарги про розподіл витрат в суді апеляційної інстанції, зважаючи на те, що апеляційні скарги залишені без задоволення, понесені витрати суд залишає за кожною із сторін у справі. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд- апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення Галицького районного суду м.Львова від 20 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складений 29 серпня 2023 року. Головуючий Ю.Р. Мікуш Судді: Т.І. Приколота Р.В. Савуляк