Постанова 4801 № 127/4090/23

Справа № 127/4090/23 Провадження № 22-ц/801/1566/2023 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 рокуСправа № 127/4090/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С., за участю секретаря судового засідання Куленко О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське», розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хомко Світлани Василівни на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2023 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Вохмінової О.С., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Селищанське», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 02/11 від 02.11.2022 року про відступлення права вимоги, встановив: Короткий зміст заявлених вимог та їх обґрунтування. В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Селищанське», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору № 02/11 від 02.11.2022 року про відступлення права вимоги. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2023 року зазначену позовну заяву залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України. 31 травня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хомко Світлани Василівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн. Заява мотивована тим, що відповідачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі. Вважає, що на підставі ст.ст. 133, 142, 257 ЦПК України має право на їх відшкодування за рахунок позивача, позов якого залишено без розгляду. Водночас, 31 травня 2023 року від представника відповідача ТОВ «Селищанське» адвоката Герасимчука Олега Олександровича надійшло клопотання про винесення судового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу адвоката. Клопотання мотивоване тим, що відповідач ТОВ «Селищанське» уклало угоду з адвокатом та оплатило його послуги в розмірі 13819,09 грн., які в силу ст.ст. 133, 142, 257 ЦПК України просять стягнути з позивача, позов якого залишено без розгляду. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2023 року в задоволенні клопотання представника ТОВ «Селищанське» - адвоката Герасимчука О.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 127/4090/23 відмовлено. В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Хомко С.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 127/4090/23 відмовлено. Додаткове рішення мотивоване тим, що заява та клопотання відповідачів про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі не містять доводів і доказів необґрунтованості дій позивача. Доводи апеляційної скарги. Частково не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хомко Світлана Василівна подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просила суд скасувати додаткове рішення суду в частині відмови в задоволенні її заяви та постановити нове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат по справі у розмірі 40000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що позивач діяв недобросовісно шляхом пред`явлення заздалегідь необґрунтованого позову. Вважає вказані дії позивача зловживанням процесуальними правами. Зазначає, що у зв`язку з поданням позивачем вказаного позову, від якого в подальшому останній відмовився, відповідач ОСОБА_2 була змушена звернутись за правовою допомогою до адвоката Хомко С.В. за захистом своїх прав та інтересів, через що понесла значні грошові витрати. Разом з тим, звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні належні та достатні докази щодо понесення відповідачем витрат на правову допомогу. 24 липня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Маланчука С.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив аргументи заявника викладені в апеляційній скарзі, вказавши, що суд попередньої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Крім цього зазначає, що саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством та Конституцією України і не містить таких обмежень. Натомість, позивач отримавши гарантії від відповідача щодо виплати орендної плати, що і було предметом спору, скористався своїм правом на залишення позову без розгляду. Інші сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Хомко С.В. в відмовній частині додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України). Згідно ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, зі змісту частини 5 статті 142 ЦПК України вбачається, що про залишення позову без розгляду у справі виноситься ухвала, в якій може бути вирішене питання про розподіл між сторонами судових витрат. Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, необхідною умовою для застосування частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі є встановлення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача, а суд встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується Водночас, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством та Конституцією України і не містить таких обмежень. Так, звертаючись із вказаною заявою, стороною відповідача не надано доказів на підтвердження своєї позиції щодо зловживання процесуальними права з боку позивача, а саме по собі пред`явлення позову, та подання заяви про залишення позову без розгляду, не можуть свідчити про необґрунтовані дії позивача, що, у свою чергу, дає підстави для висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення із позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі саме з підстав зловживання своїми процесуальними правами. Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті є їх правом, передбаченим процесуальним законом, а посилання відповідача на те, що подання позивачем до суду позовної заяви, від якої в подальшому останній відмовився є зловживанням процесуальними правами, носять суб`єктивний характер і не доведені жодними належними та допустимим доказами. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить обґрунтування на підтвердження заявлених позивачем вимог про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним. Натомість, позивач, отримавши від відповідача ТОВ «Селищанське» гарантії щодо виплати орендної плати, що і було предметом спору, правомірно та передбачувано скористався своїм правом на залишення позову без розгляду. Крім цього встановлено, що заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу взагалі не містить доказів необґрунтованих дій позивача. У ній по суті лише наводяться обґрунтування понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правову допомогу згідно з Договором № 27-09 від 27 вересня 2021 року та Додатковою угодою №2 до Договору від 17 березня 2023 року у розмірі 40000 гривень. Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, за яких можна вважати дії позивача необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, так само матеріалами справи не підтверджується і зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що сам по собі факт залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є беззаперечним доводом необґрунтованості дій позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Покликання в апеляційній скарзі на те, що позивач вчиняв дії щодо затягування розгляду справи по суті, не заслуговують на увагу, оскільки з ініціативи сторони позивача розгляд справи був відкладений лише одноразово 20 березня 2023 року (а.с. 60). Натомість подача клопотання про залучення третьої особи до участі у справі не є діями щодо затягування розгляду справи, а є лиш способом реалізації стороною свого процесуального права спрямованого на швидке, повне та ефективне вирішення справи по суті спору. У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хомко Світлани Василівни залишити без задоволення. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: О.В. Ковальчук О.С. Панасюк