Постанова 4851 № 520/5393/23

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2023 р. Справа № 520/5393/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/5393/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, спонукання до призначення пенсії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач досяг віку 55 років, має загальний трудовий стаж 36 років 5 місяців 1 день, пільговий стаж роботи електрозварника ручної зварки та газоелектрозварника, з урахуванням періоду навчання 33 роки 4 місяці 14 днів, що відповідає всім критеріям для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 15.02.2023р. у пенсійній справі №262840015410. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Харківській області призначити з 08.02.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п.п.2 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі № 520/5393/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що на підставі наданих позивачем документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, страховий стаж позивача складає 33 роки 03 місяці 23 дні, пільговий стаж відсутній. До страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, а до пільгового стажу не зараховано жодного періоду роботи, оскільки не надана довідка згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі Порядок №637). Зазначає, що відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Позивач правом подання відзив на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 08.02.2023 звернувся до ГУ ПФ України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення від 15.02.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком (на пільгових умовах за Списком №2). У вказаному рішенні було зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби з 09.05.1986 по 25.05.1989, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату видачі квитка, а військовий квиток не надано. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано жодного періоду роботи, оскільки не надана довідка згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 9). Вважаючи, вказане рішення протиправним, позивач звернувся з позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі по тексту Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Відповідно до пп.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Статтею 62 закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Як убачається з оскаржуваного рішення від 15.02.2023, до пільгового стажу позивача по Списку №2 не зараховано жодного періоду роботи. Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_2 трудова діяльність позивача складається з наступних періодів: 1) служби у лавах Радянської Армії у період 09.05.1986-25.05.1989; 2) навчанні в СПТУ-24 м. Києва у період 01.09.1989-25.06.1990; 3) роботі на посаді електрозварника в СУ "Котломонтаж треста "Промтехмонтаж-2" у період 02.07.1990-28.07.1997 (7р. 0м. 27дн.); 4) роботі на посаді електрозварника в ЗАТ "Ганза" у період 01.08.1997-10.04.2000 (2р. 8м. 10дн.); 5) роботі на посаді електрозварника в ТОВ "Будмедпром" у період 11.04.2000-11.11.2004 (4р. 7м. 1дн.); 6) роботі на посаді електрозварника в ТОВ "Будіельно-інженірінгова компанія "Прима Терм" у період 12.11.2004-18.02.2013 (8р. 3м. 7дн.); 7) роботі на посаді електрогазозварника ПАТ "Київенерго" у період 21.02.2013-29.04.2018 (5р. 2м. 9дн.); 8) роботі на посаді електрогазозварника в КП "Київтеплоенерго" у період 30.04.2018-календарна дата досягнення віку у 55 років (24.01.2023) (4р. 10м. 25дн.). При цьому, згідно з текстом записів у трудовій книжці посади електрогазозварника в ПАТ "Київенерго" у період 21.02.2013-29.04.2018 (5р. 2м. 9дн.) та у КП "Київтеплоенерго" у період 30.04.2018-календарна дата досягнення віку у 55 років (24.01.2023р.) (4р. 8м. 25дн.) пройшли атестацію для підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Колегія суддів зазначає, що переліки професій за Списком №1 та Списком №2 вперше були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 і застосовуються до пільгової роботи найманого працівника до 31.12.1991: якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, котрі затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 - застосовуються переліки професій за Списком №1 та Списком №2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. Окрім того, перелік професій за Списком №1 і за Списком №2 затверджувались також постановою КМУ від 16.01.2003 №36 та постановою КМУ від 24.06.2016 №461. Під час трудової діяльності позивача 02.07.1990-24.01.2023 діє перелік професій за Списком №2, затверджений постановами Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173; від 26.01.1991 №10; переліку професій за Списком №2, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 №162; переліку професій за Списком №2, затвердженого постановою КМУ від 16.01.2003 №36; переліку професій за Списком №2, затвердженого постановою КМУ від 24.06.2016 №461. При цьому, у період 02.07.1990-18.02.2013 позивач, згідно із записами у трудовій книжці, виконував роботу електрозварника, а у період 21.02.2013-24.01.2023 заявник виконував роботу газоелектрозварника. Відповідно до перелік виробництв, цехів, професій і посад за Списком №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, за час роботи на посаді електрозварника громадянин набуває право на пільгову пенсію. Перелік професій за Списком №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, встановлює, що за час роботи на посаді електрозварника громадянин набуває право на пільгову пенсію (код - 23200000-19905, 23200000-19906). Відповідно до переліку професій за Списком №2, який затверджено постановою КМУ від 11.03.1994 №162 вказано, що за час роботи на посаді електрозварника громадянин набуває право на пільгову пенсію. У переліку професій за Списком №2, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 №36, вказано, що за час роботи на посаді газозварника, електрогазозварника, електрозварника громадянин набуває право на пільгову пенсію. Згідно з переліком професій за Списком №2, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016 №461, вказано, що за час роботи на посаді газозварника, електрогазозварника, електрозварника громадянин набуває право на пільгову пенсію (розділ ХХХІІІ). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не зазначено у рішенні про відмові призначення пенсії позивачу про відсутність трудової книжки ОСОБА_1 , яка є основним документом на підтвердження трудового стажу, відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Колегія суддів зазначає, що виключно у випадку не підтвердження записами трудової книжки пільгового стажу особи виникає необхідність подання додаткових документів, та/або, у випадку необхідності пошуку свідків. Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця. Щодо доводів відповідача, що відповідно до п. 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача. Як зазначено вище, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи, зокрема довідки про уточнюючий характер роботи. Отже, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах пенсійний орган застосував формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права. При цьому, суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У даному випадку, органи Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав. Як вже було зазначено судом, записи у трудовій книжці позивача є повними та хронологічно послідовними, містять об`єктивні дані про роботу заявника у період часу 02.07.1990-24.01.2023 на посаді електрозварника та газоелектрозварника, які надають право на призначення пенсії за Списком №2. У спірних правовідносинах відповідачем визнана обставина відповідності заявника віковому цензу у 55 років та обставина відповідності заявника цензу загального страхового стажу у понад 30 років. Щодо періоду навчання позивача в середньому професійно-технічному училищі № 24 м. Києва за професією електрозварник ручної зварки, електрозварник на автоматичних і напівавтоматичних машинах четвертого розряду у період 01.09.1989-25.06.1990, слід взяти до уваги наступне. Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За приписами пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про професійно-технічну освіту" до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно - художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально - виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально - курсовий комбінат; навчальний центр; інші тини закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання. Враховуючи, що позивач навчався до 25.06.1990, а на роботу зарахований з 02.07.1990 на посаду електрозварника в СУ "Котломонтаж треста "Промтехмонтаж-2" (тобто в межах трьохмісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", колегія суддів вважає наявними підстави для включення до пільгового стажу позивача періоду його навчання в середньому професійно-технічному училищі № 24 м. Києві, а саме з 01.09.1989 по 02.07.1990. Вказаний стаж підтверджений відповідним записом у трудовій книжці позивача. Щодо спірного рішення про відмову у призначенні пенсії в частині не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової строкової служби з 09.05.1986 по 25.05.1986, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. «в» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до вимог пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (чинного на період проходження позивачем строкової служби) крім роботи як робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування у партизанських загонах; служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба у органах міліції. З наявних матеріалів вбачається, що позивач у період з 09.05.1986 по 25. 05.1989 проходив строкову військову службу в Радянській Армії. Враховуючи викладене вище, період проходження строкової військової служби в армії підлягає зарахуванню до загального страхового стажу. Отже, обставина роботи заявника за професією за Списком №2 понад показник у 12,5 років підтверджена записами у трудовій книжці, котрі не мають недоліків, вад, дефектів, хиб, котрі б були здатні спричинити виникнення розумних сумнівів чи побоювань у достовірності цих записів. Обставини оплати роботодавцем за заявника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підтверджені витягами із Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Обставини атестації робочих місць заявника не мають юридичного значення згідно з правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №520/15025/16-а. Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, адже таке рішення не містить достатніх мотивів, з урахуванням яких відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі №520/5393/22 ухвалено з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 по справі № 520/5393/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко