Постанова Волинський апеляційний суд № 157/515/23

Справа № 157/515/23 Головуючий у 1 інстанції: Тімонова В. М. Провадження № 22-ц/802/881/23 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Карпук А. К., Федонюк С. Ю., з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А. представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування Камінь-Каширської міської ради, про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 липня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 08 вересня 2012 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року між ними був розірваний. Позивач зазначала, що у шлюбі у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких з відповідача на її користь на підставі заочного рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року стягуються аліменти у розмірі по 1 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06 березня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Позивач також вказувала, що відповідач ОСОБА_3 аліментів не сплачує, у зв`язку з чим заборгованість зі сплати аліментів становить 106 612 грн 90 коп., сума несплаченої індексації аліментів становить 4 133 грн 25 коп. Розмір присуджених за рішенням суду аліментів є значно меншим необхідного, оскільки дітей потрібно забезпечувати продуктами харчування, сплачувати за їхні шкільні обіди, новий якісний одяг, додатковий позашкільний розвиток. Відповідач на даний час займається перепродажем вживаних автомобілів та комплектуючих до них, отримує значний дохід, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, однак добровільно цього не робить. Крім того, вона фактично самостійно виховує та утримує дітей протягом всього часу. Відповідач протягом тривалого часу свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, взагалі не піклується про дітей та не забезпечує їх всім необхідним. Це, на її думку, слід розцінювати як злісне ухилення від виховання дітей та самоусунення від виконання батьківських обов`язків, а тому вважає, що відповідача ОСОБА_3 необхідно позбавити батьківських прав. Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_2 просила суд збільшити розмір аліментів, визначений заочним рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року, з 1 500 грн до 2 500 грн, які стягуються з відповідача ОСОБА_3 на її користь на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавити відповідача батьківських прав відносно його дітей, а також стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 липня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, визначений рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року, та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення старшою дитиною повноліття. У задоволенні позову ОСОБА_2 в частині вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено. Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із покладенням на органи опіки та піклування контролю за виконанням ним батьківських обов`язків. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки рішення суду представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його дітей, тому в іншій частині це рішення апеляційним судом згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України не переглядається. Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 08 вересня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року між ними був розірваний (а.с.7-8). У шлюбі у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 12 листопада 2013 року, серії НОМЕР_2 від 28 травня 2015 року, та серії НОМЕР_3 від 01 серпня 2016 року (а.с.4-6). На підставі рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 травня 2019 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 стягують аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 1 500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 06 березня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.9-11). Згідно довідки від 27 січня 2023 № 731/01-27 та розрахунків заборгованості зі сплати аліментів від 27 січня 2023 року, виданих Попільнянським відділом Державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області, відповідач ОСОБА_3 за період з 13 грудня 2020 року по 27 січня 2023 року допустив заборгованість зі сплати аліментів на суму 106 612 грн 90 коп., сума несплаченої індексації аліментів становить 4 133 грн 25 коп. (а.с.21, 22-24, 25-28) Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_2 свої вимоги, зокрема щодо позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей обґрунтовувала тим, що він, як батько дітей, не приймає участі у їх вихованні, не спілкується з ними останні 4 роки. ОСОБА_3 аліменти не сплачує, у зв`язку з чим на даний час у нього існує заборгованість у розмірі 106 000 грн. Дітям необхідні кошти для навчання, лікування. Вона змушена самостійно забезпечувати дітей усім необхідним. Відповідач жодного разу не привітав дітей з днем народження, не водив їх до школи. Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Відповідно до ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років. Згідно із ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (ст. 164 СК України). У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них. Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження №61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»). Як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 17 травня 2023 № 6/21 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 щодо його малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.68). Зі змісту вказаного висновку слідує, що після народження дочки ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_3 залишив дружину і дітей та виїхав за місцем реєстрації в смт Корнин Попільнянського району Житомирської області. З 2015 року по 2016 рік приїжджав дуже рідко, а після народження третьої дитини у 2016 році подружжя фактично перестало спілкуватися між собою, утриманням та вихованням дітей займалася мама. Зі слів позивача, відповідач ніяких стосунків з дітьми не підтримує, до дітей не телефонує. Дочка ОСОБА_5 про батька згадує дуже рідко, спілкуватися не хоче, син ОСОБА_6 батька не знає. Працівники відділу «Служби у справах дітей» Камінь-Каширської міської ради не змогли поспілкуватися із ОСОБА_3 (а.с.69-70). Судом також встановлено, що відповідач тривалий час не спілкується з дітьми, не бере участі в їх вихованні, не відвідує дітей та не з`являється в навчальному закладі, який ті відвідують, що свідчить про неналежне виконання ним батьківських обов`язків щодо своїх дітей. Про відсутність спілкування з батьком пояснили в судовому засіданні і діти: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . Водночас урахувавши ті обставини, що між сторонами по справі існують напружені відносини, як позивач з дітьми, так і відповідач знаходяться за межами України, що стало наслідком тривалої відсутності спілкування батька із дітьми, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім, винятковим заходом впливу на батьків, які певний час не виконують своїх батьківських обов`язків і їх поведінка свідчить про втрату будь-якого інтересу до дитини, суд першої інстанції вважав, що не дивлячись на існування неналежного піклування про дітей зі сторони відповідача, достатніх підстав для застосування щодо нього такого заходу як позбавлення батьківських прав немає, і його застосування у даному випадку не відповідатиме інтересам дітей, оскільки матиме наслідком розірвання сімейних зв`язків, а тому дійшов цілком обґрунтовано висновку про відмову у позові у цій частині. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим. Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника позивача з висновками суду першої інстанції, є подібними доводам, які викладені у позовній заяві, мотивована відповідь на які надана судом першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 18 липня 2023 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: