Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/10118/22

Справа № 308/10118/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 15.08.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі адвоката Марамигіна П.С., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Марамигін П. В., в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496.2 гривень. Згідно з постановою, 22 липня 2022 року, приблизно о 12 год 50 хв, у м. Чоп, по вул. Головна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з очевидними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Марамигін П. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. В обґрунтування доводів зазначає, що про розгляд справи сторона захисту повідомлена не була, матеріали справи не містять даних про належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Марамигіна П. В. щодо дати, місця та часу проведення судового засідання. Окрім цього, відсутні дані про те, що ОСОБА_1 була надіслана копія судового рішення у встановлений законом строк. Вказує і на незаконність та необґрунтованість постанови, і вважає, що така підлягає скасуванню. Стверджує, що викладене у протоколі формулювання адміністративного правопорушення суперечить змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 працівники поліції зупинили безпідставно, на місці зупинки автомобіля йому не було запропоновано пройти освідування. Також ОСОБА_1 не роз`яснено право на захист. Вказує на те, що наявний у матеріалах справи відеоматеріал є неналежним доказом, оскільки такий складається з фрагментів. При цьому стверджує, що до матеріалів справи не долучено направлення на огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння. Також апелянт звертає увагу на те, що прізвища свідків, які містяться у поясненнях та в протоколі про адміністративне правопорушення різняться. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення захисника, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Марамигіна П.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення свідка ОСОБА_2 ; перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При оцінці доводів апелянта про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення апеляційний суд вважає, що вони є слушними з огляду на таке. З оскаржуваної постанови убачається, що розгляд справи відбувся 12 вересня 2022 року без участі ОСОБА_1 . При цьому, з матеріалів справи убачається, що відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у місцевому суді, у матеріалах справи немає. Крім того, з матеріалів справи убачається, що копію оскаржуваної постанови суд першої інстанції надіслав ОСОБА_1 поза межами встановленого законом триденного строку. У зв`язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи про поновлення строку на оскарження судового рішення у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 участі у судовому засіданні суду першої інстанції не брав, копію оскаржуваної постанови у встановлений законом строк не отримав, є не спростованими, а отже заслуговують на увагу. Відтак, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, твердження про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється. Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед низки завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За змістом ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд бере до уваги те, що, відповідно до п.1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за №1103 (далі Порядок). Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №027407, 22 липня 2022 року, приблизно о 12 год 50 хв, у м. Чоп, по вул. Головна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Skoda Fabia», державний номерний знак НОМЕР_1 , з очевидними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Даними протоколу підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від отримання копії процесуального документу та від ознайомлення з його змістом. Відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння підтвердили свідки події, громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у своїх поясненнях засвідчили цей факт (а. с. 2, 3). Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ВАБ №300081 від 22.07.2022, підтверджується той факт, що за порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн (а. с. 4). Вказані у протоколі обставини підтверджуються також рапортом старшого інспектора СРПП ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Малець Р. (а. с. 6). На відеозаписі у хронологічному порядку зафіксовано подію за участі ОСОБА_1 : від моменту зупинки автомобіля і до складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Факт відмови ОСОБА_1 пройти освідування на визначення стану наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я чітко зафіксований на бодікамеру працівника поліції. Зі змісту наявного у справі відеозапису, який досліджений судом апеляційної інстанції убачається, що після того, як водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, останні виявили у нього ознаки, які давали підстави вважати, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння: зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, відтак поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та роз`яснили йому наслідки відмови від проходження такого огляду у виді притягнення до адміністративної відповідальності (а. с. 5). Докази, наявні у матеріалах справи, які, у розумінні ст. 251КУпАП, є належними, допустимими та достатніми, безумовно підтверджують той факт, що водій ОСОБА_1 при наявності у нього очевидних ознак наркотичного сп`яніння відмовився від проходження освідування у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2. 5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Малець Р. М. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, до апеляційної скарги сторона захисту не приєднала жодного доказу, який може свідчити про те, що працівники поліції при виконанні своїх функціональних обов`язків, перевищили межі наданих їм повноважень. Доводи апеляційної скарги про те, що викладене у протоколі формулювання адміністративного правопорушення суперечить змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП, такі апеляційний суд визнає необґрунтованими та відхиляє їх. При цьому, звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, викладене у ньому формулювання адміністративного правопорушення є правильним та коректним. З формулювання обставин правопорушення, викладених у протоколі, убачається, що ОСОБА_1 , за наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння, на законну вимогу працівників поліції пройти освідування у закладі охорони здоров`я, відмовився від такого, чим порушив вимоги п. 2.5 ПРД, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, у разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 працівники поліції зупинили безпідставно, тому подальші їх дії є незаконними, апеляційний суд до уваги не бере, відтак, відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд вважає правильними та обґрунтованими висновки місцевого суду щодо того, що проходження особою, на вимогу поліцейського, огляду на стан наркотичного сп`яніння та керування транспортним засобом у стані сп`яніння, жодним чином не пов`язане з причиною зупинки транспортного засобу під її керуванням. Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 не запропоновано пройти освідування на місці зупинки транспортного засобу, є такими, що не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення. Так, порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Вказана норма закону більш детально відображена у п. 12 Інструкції, яким встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Аналіз вказаних нормативних актів свідчить про те, що у разі виявлення працівниками поліції у водія ознак наркотичного сп`яніння, огляд поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів не проводиться, а водій транспортного засобу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду лікарем медичного закладу. Отже, матеріалами справи підтверджується, що працівники поліції діяли у відповідності до встановлених законом вимог, виявивши у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння (зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук), направили його на освідування до закладу охорони здоров`я. При цьому, апеляційний суд не вбачає у діях поліцейських жодних порушень приписів ст. 266 КУпАП. Апеляційним судом визнаються необґрунтованими твердження апелянта про те, що відсутність направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння свідчить про те, що поліцейський не направляв водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відхиляючи твердження в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду у медичному закладі, у зв`язку з чим вважає, що відсутність вказаного направлення не є доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп`яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Отже, у контексті цього, апеляційний суд враховує той факт, що направлення для проходження відповідного огляду надається у разі згоди водія пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, однак матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження освідування. Не бере до уваги апеляційний суд і доводи про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його права і обов`язки. Твердження у цій частині спростовуються змістом протоколу, у якому чітко зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що справа розглядатиметься в Ужгородському міськрайонному суді. Вказані обставини підтверджуються дослідженим апеляційним судом відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейські роз`яснили водію ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження освідування, і те, що ОСОБА_1 , відмовився від ознайомлення зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та від його підпису. Відхиляючи ці твердження, апеляційний суд також бере до уваги те, що матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції було упереджене ставлення. При цьому, жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду) сторона захисту не надала. Будь-яких зауважень щодо неправомірних дій працівників поліції ні ОСОБА_1 , ні його захисник, адвокат Марамигін П. В., не заявляли, до суду належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин не надали. При оцінці тверджень апелянта про те, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи не може вважатися належним доказом, оскільки відео не є безперервне, апеляційний суд вважає, що такі жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції, які є правильними, обґрунтованими та законними. Відхиляючи твердження адвоката Марамигіна П. В. у цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що хоч наявні в матеріалах справи відеозаписи і є фрагментарними, водночас на таких зафіксована у повному обсязі хронологія обставин, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Отже, зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських, які діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який відмовився від проходження освідування. Твердження апелянта про те, що прізвища свідків, які містяться у поясненнях та в протоколі про адміністративне правопорушення різняться, - є такими, що не впливають на обґрунтованість, правильність та законність висновків місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім письмових доказів, на відеозаписі зафіксовано, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були присутні на місці вчинення адміністративного правопорушення, у тому числі під час того як водій ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду. Надалі, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, були очевидцями того, що ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу та отримання його копії. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки місцевого суду і слугували би підставами для зміни або скасування судового рішення. При розгляді справи щодо ОСОБА_1 , порушень процесуального чи матеріального закону, що можуть бути підставою для скасування постанови суду з наведених апелянтом в апеляційній скарзі підстав, допущено не було. Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення. Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану адвокатом Марамигіним П. В. апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, необхідно залишити без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Марамигіну П. В. строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Марамигін П. В. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН