Постанова Дніпровський апеляційний суд № 431/305/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/663/23 Справа № 431/305/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткач О.В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Барильської А.П., суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р., за участю секретаря Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 26 січня 2022 року за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки товару, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Луганського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 26 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки товару. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2І02-ІХ в Україні введено воєнний стан. Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 06 березня 2022 року №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Дніпровський апеляційний суд. У зв`язку з чим вказана цивільна справа передана до Дніпровського апеляційного суду та 20 вересня 2022 року було проведено автоматизований розподіл даної справи між суддями. За даними автоматизованої системи документообігу суду визначено колегію судів: суддя-доповідач Барильська А.П., судді: Деркач Н.М., Куценко Т.Р. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 26 січня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки товару направлено до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відновлення судового провадження. 21 червня 2023 року цивільна справа повернулась до Дніпровського апеляційного суду після відновлення провадження. З матеріалів відновленого провадження у справі колегією суддів встановлено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором №001 поставки товару з відстроченням платежу від 01 листопада 2021 року, обґрунтовуючи це тим, що у листопаді 2021 року він уклав з відповідачем зазначений договір, за умовами якого позивач мав передати у зумовлений строк товар, а відповідач мав прийняти товар у вигляді 2552 кг меду за ціною 65 грн. за кілограм на загальну суму 165 880 грн., з відстроченням платежу до 14 днів з моменту отримання, де останній строк виконання відповідачем грошового зобов`язання вважається 15 листопада 2021 року, однак відповідач дотепер умови договору не виконав та грошові кошти позивачеві не сплатив, з вимогою про що позивач звертався до відповідача, яка залишена без виконання, що позивач вважає порушенням відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого, за вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача на свою користь також пеню у розмірі 5 044,57 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 872,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 322,32 грн. за період прострочення з 15 листопада 2021 року по 17 січня 2022 року, що разом із сумою простроченого основного зобов`язання на суму 165 880 грн. становить 174 119,49 грн. Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 26 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі з підстав того, що даний спір належить розглядати за правилами господарського судочинства (а.с.24а Том ІІ). Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ставить питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду судом. ФОП ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційний каргу не скористався. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції застосував норми ст.20 ГПК України та дійшов висновку на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України про підвідомчість розгляду цієї справи господарському суду з огляду на те, що даний спір виник між двома фізичними особами підприємцями, а позивач у позові посилається, в тому числі, на норми Господарського кодексу України. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Щодо розмежування судової юрисдикції Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №922/3506/18, дійшла наступного висновку. Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України. Так, у ст.19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна, або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Іншими словами, законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Також колегія суддів наголошує, що ВП ВС неодноразово у своїх постановах вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Судом першої інстанції не вірно визначено предметний і суб`єктний склад спору, характер спірних правовідносин і, як наслідок, не вірно визначено юрисдикцію розгляду даної справи господарським судом. При цьому колегія суддів зазначає, що предметом цього спору є саме стягнення фізичною особою, яка не є підприємцем, з фізичної особи-підприємця грошового зобов`язання за цивільно-правовою угодою, враховуючи штрафні санкції, що не відноситься до господарських правовідносин, а предметний та суб`єктний склад спору не відноситься до юрисдикції господарських судів, компетенція яких у розгляді справи визначена статтею 20 ГПК України, а тому дана справа і не відноситься до юрисдикції розгляду цього спору господарським судом, як про це помилково зазначив суд першої інстанції, вважаючи також помилково, що даний спір виник між двома сторонами фізичними особами-підприємцями, що не відповідає матеріалам цивільної справи, які є відновленими. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу, а тому відмова у відкриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України судом першої інстанції не ґрунтується на нормах закону. Отже, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена без дотриманням вимог процесуального права і є наявні підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду - скасувати з направленням справи до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України враховуючи, що розпорядженням голови Верховного Суду від 06.03.2022 р. N 1/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Старобільського районного суду Луганської області на Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 26 січня 2022 року скасувати, справу направити до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду, відповідно до вимог ЦПК України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженнню у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду не підлягає. Головуючий: А.П.Барильська Судді: Н.М.Деркач Т.Р.Куценко