Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3037/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3037/23 пров. № А/857/11746/23 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року (ухвала прийнята у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Калинич Я.М.) у справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича про визнання протиправними дії приватного нотаріуса Селехмана O.A. щодо проведення державної реєстрації нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди літ. Г, Я-2, Я, Я-1, Ч, І, 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, загальною площею 2685,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мартина Сергія, 4, на підставі: «акт-приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 06.05.2019, видавник: TOB «Бейс Інвест» та ОСОБА_1 » на нового власника - TOB «Бейс Інвест» (номер запису про право власності №31522665) згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101, при наявності податкової застави згідно акту опису №7 від 25.08.2016, про що державним реєстратором внесено запис про обтяження №31230449 від 25.08.2016 та скасувати номер запису про право власності №31522665 за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року провадження у адміністративній справі №260/3037/23 за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Селехмана Олександра Анатолійовича про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - закрито. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Абзацом першим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відтак, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої та третьої статті 62 Закону №606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року №656/5 (далі - Тимчасовий порядок) визначено, що електронні торги - це прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі, а прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1 Тимчасового порядку). Цим же порядком передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів та правила щодо оформлення результатів торгів. Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Частиною першою статті 215 ЦК України врегульовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Згідно стаття 16 ЦК України крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб. Аналіз частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України дає підстави для висновку, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами у договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, пов`язані з реєстрацією майна та майнових прав, з тих підстав, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що спірне майно реалізоване при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43447465 від 19.11.2013 року, по виконанню виконавчих документів, де боржником є ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», відповідно до протоколу №388182 від 15.02.2019 року Державним підприємством «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6) 10.12.2018 р. проведено реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: лот № 314229 нежитлові приміщення, будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно придбано - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), за 1501000,00 грн. Згідно Рішення учасника №1 ТОВ «Бейс Інвест» від 17.04.2019 року засновником ОСОБА_1 прийнято рішення створити ТОВ «Бейс Інвест». Рішенням учасника №2 ТОВ «Бейс Інвест» від 06.05.2019, ОСОБА_2 , прийнято рішення сформувати статутний капітан ТОВ «Бейс Інвест», шляхом передачі учасником належного йому нерухомого майна, як внеску до статутного капіталу, а саме: приміщення, будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що складаються з: літ. Г корпус №13, загальною площею 406,0 м. кв. Відповідно до нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Селехманом О.А., акту приймання передачі майна учасника ТОВ «Бейс Інвест» ОСОБА_1 передав у вланість ТОВ «Бейс Інвест», що зареєстроване за адресою: м. Ужгород, вул. Мартина Сергія (колишня Паризької Комуни) 4, код ЄДРПОУ 42962097, в особі директора Перевозчикова Олексія Віталійовича, який діє на підставі статуту, прийнято у власність, як статутний внесок учасника Товариства, його вклад, а саме приміщення будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що складаються з: літ. Г корпус №13, загальною площею 406,0 м.кв., літ. Я-2 склад фарб, загальною площею 298,9 м.кв., літ. Я склад балонів, загальною площею 177,3 м.кв., літ. Я-1 Насосна станція перекачування, загальною площею 50,4 м.кв., літ. Ч навіс, загальною площею 76,0 м.кв., літ. І склад-ангар, загальною площею 324,0 м.кв., літ. 1-1 склад-ангар, загальною площею 297,0 м.кв., літ. 1-2 склад-ангар, загальною площею 387,4 м.кв., літ. 1-3 склад-ангар, загальною площею 387,4 м.кв., літ. 1-4 склад-ангар, загальною площею 280,7 м.кв. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер ідентифікаційної довідки №314441812 від 07.11.2022) приватним нотаріусом Селехман O.A. (Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська область) проведена державна реєстрація вказаного вище нерухомого майна, на підставі: «акт-приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 06.05.2019, видавник: TOB «Бейс Інвест» та ОСОБА_1 » на нового власника - TOB «Бейс Інвест» (номер запису про право власності №31522665). Таким чином, відбулось переоформлення права власності з ОСОБА_1 на TOB «Бейс Інвест». Згідно пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: - 20.1.30. звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами; - 20.1.31. звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; - 20.1.32. звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом; - 20.1.33. звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; - 20.1.34. звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; - 20.1.34-1. звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; - 20.1.35. звертатися до суду щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; - 20.1.35-1. звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган; - 20.1.35-2. звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу; - 20.1.36. звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань, коригування від`ємного значення об`єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін; - 20.1.37. звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання; - 20.1.38. звертатися до суду із заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом; - 20.1.39. звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство; - 20.1.40. звертатися до суду щодо застосування санкцій, пов`язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; - 20.1.40-1. звертатися до суду щодо визнання осіб пов`язаними на основі фактів і обставин, що одна особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями іншої юридичної особи та/або що та сама фізична або юридична особа здійснювала фактичний контроль за бізнес-рішеннями кожної юридичної особи; - 20.1.40-2. звертатися до суду щодо вилучення в дохід держави (конфіскацію) пального або спирту етилового, транспортних засобів, ємностей та обладнання у разі виявлення фактів, зазначених у статті 228 цього Кодексу. Судовою колегією встановлено, що позивач звернувся за захистом свого майнового права, оскільки вживав заходи щодо звернення стягнення на спірне майно боржника - ПАТ «Машинобудівний завод «Тиса», яке попередньо визначив як таке, що перебуває у податковій заставі, та претендував на це майно як заставодержатель. Частиною першої статті 215 цього Кодексу врегульовано, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 ЦК України. Позовні вимоги про визнання прилюдних торгів недійсними не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовими і стосуються захисту прав осіб у приватноправових відносинах. Аналогічна правова позиція відображена у подібних правовідносинах висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц., а також у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду №826/16703/15 від 09 жовтня 2019 року. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зважаючи на особливості правовідносин, пов`язаних із проведенням електронних торгів та реєстрацією права власності на майно, придбане на цих торгах, на яких Державне підприємство «СЕТАМ» за дорученням Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, виступає продавцем майна, спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Згідно із частиною другою статті 16, статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Таким чином, в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином. Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (статті 203, 215 ЦК України). Згідно пункту 27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку цивільного судочинства. Позивач шляхом пред`явлення адміністративного позову з цим предметом спору в дійсності має намір вжити заходів щодо захисту своїх прав, скасувавши номер запису про право власності №31522665 (проведено державну реєстрацію за власником ТОВ «Бейс Інвест») за реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна №1813378921101. Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному, зокрема, у постановах від 4 вересня та 28 листопада 2018 року (№823/2042/16, №823/1508/16 відповідно) спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно вказав, що вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року про закриття провадження у справі №260/3037/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська