Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1808/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1808/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Епель О.В., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи водієм 2 класу з 06.03.1992 до 31.05.1995, з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 відповідно в Учбово-виробничому підприємстві «Біотрон», Виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвест» та Приватному малому виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвестбізнес»; - зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком періодів роботи водієм 2 класу з 06.03.1992 до 31.05.1995, з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 відповідно в Учбово-виробничому підприємстві «Біотрон», Виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвест» та Приватному малому виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвестбізнес». Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно здійснив розрахунок розміру його пенсії при неповному страховому стажі, та не врахував періоди роботи з 06.03.1992 до 22.12.1997, оскільки: у записах №13,14 трудової книжки за період роботи з 06.03.1992 до 31.05.1995 та печатці при звільненні неможливо ідентифікувати назву підприємства; у записах № 15, 16, 17, 18 трудової книжки за періоди з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 наявні виправлення не завірені належним чином. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022) та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022), за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що предметом даного позову є не перерахунок пенсії, а прохання зарахування періодів роботи до страхового стажу, що судом першої інстанції встановлено не було. На думку апелянта, суд попередньої інстанції помилково послався на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 18.07.2019 у справі №826/2426/16, що відрізняється від спірних правовідносин, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області із заявою, в якій просив повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, за результатами якого зарахувати до страхового стажу період роботи із водієм 2 класу з 06.03.1992 до 31.05.1995, з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 відповідно в Учбово-виробничому підприємстві «Біотрон», Виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвест» та Приватному малому виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвестбізнес». У свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області листом від 25.01.2023 №711-8537/А-02/8-2300/23 повідомило позивача про те, що його звернення розглянуто та вказані періоди не підлягають до зарахування, оскільки у записах №13,14 трудової книжки за період роботи з 06.03.1992 до 31.05.1995 па печатці при звільненні неможливо ідентифікувати назву підприємства; у записах № 15, 16, 17, 18 трудової книжки за періоди з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 наявні виправлення не завірені належним чином. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії з врахуванням всього періоду стажу трудової діяльності пенсійним органом не було прийнято, відтак слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022) та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву про перерахунок пенсії вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022, за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення. Колегія суддів не погоджується у повній мірі з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 26 Закону №1058 обумовлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. За приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами. З матеріалів справи вбачається, що згідно наданої позивачем трудової книжки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській облсті під час призначення позивачу пенсії не було враховано наступні періоди: - робота на посаді водія 2 класу з 06.03.1992 до 31.05.1995 в Учбово-виробничому підприємстві «Біотрон»; - робота на посаді водія 2 класу з 01.06.1995 до 30.01.1996 в Виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвест»; - робота на посаді водія 2 класу з 01.02.1996 до 22.12.1997 в Приватному малому виробничо-комерційному підприємстві «Агроінвестбізнес». Підставою для незарахування вказаних періодів слугував той факт, що у записах №13, 14 трудової книжки за період роботи з 06.03.1992 до 31.05.1995 па печатці при звільненні неможливо ідентифікувати назву підприємства; у записах № 15, 16, 17, 18 трудової книжки за періоди з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 наявні виправлення не завірені належним чином. У відповідності до ст. 48 КЗпП України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначеним нормам відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №

637. У свою чергу, Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58). Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абз. 8 п. 2.14 Інструкції № 58 переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, які прийняття на роботу. Разом із тим, згідно з п. 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства. У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 та від 09.08.2019 у справі №654/890/17. Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Крім того, Верховний Суд у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 зазначив, що на особу не може перекладались тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. У свою чергу, згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому, відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що відповідач звертався до підприємств, в якому працював позивач для підтвердження відомостей щодо спірного періоду роботи позивача. Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними. Крім того, суд наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. З огляду на вищевказане, доводи відповідача щодо не зарахування до стажу позивача періодів роботи з 06.03.1992 до 31.05.1995, з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997 не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. У той же час, постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1). Згідно із пунктом 4.2 вказаного Порядку, при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. При цьому, за правилами пункту 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов`язаний прийняти відповідне рішення. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у спірних правовідносинах пенсійним фондом не приймалось рішення про призначення позивачу пенсії або рішення про відмову у призначенні з урахуванням відповідних періодів, натомість Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області листом від 25.01.2023 №711-8537/А-02/8-2300/23 повідомило позивача лише про відмову у задоволенні такої заяви (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022). Тобто, у даному випадку, лист відповідача не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, а відповідачем не приймалось рішень, які обмежують реалізацію соціальних гарантій позивача чи які свідчать про відмову у виконанні законних вимог. Крім того, матеріали справи не містять жодного рішення у розумінні вимог Порядку №3-1 за наслідком розгляду відповідачем заяви позивача про призначення йому пенсії з урахуванням спірних періодів. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022) та не прийняття відповідного рішення за результатом розгляду вказаної заяви. Однак, вирішуючи дану справу, судом першої інстанції не було враховано, що спірним питанням у межах даної справи було зарахування позивачу до страхового стажу для призначення пенсії за віком періодів роботи з 06.03.1992 до 31.05.1995, з 01.06.1995 до 30.01.1996 та з 01.02.1996 до 22.12.1997, а не перерахунок пенсії на підставі відповідної заяви. Як наслідок, належним способом захисту порушеного права у даному випадку є необхідність зобов`язання розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022), за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. №8537/А-2300-22 від 27.12.2022), за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні». В іншій частині - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді О.В. Епель В.П. Мельничук