Постанова Одеський апеляційний суд № 523/4032/23

Номер провадження: 33/813/1005/23 Номер справи місцевого суду: 523/4032/23 Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.08.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Швець Катерини Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року ВСТАНОВИВ: Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вирішено питання щодо судового збору. Судом першої інстанції встановлено, що 03 лютого 2023року о 18:00 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №29 по вул. От. Чепігив м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці), - від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_1 адвокат - Швець К.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року, закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а відпочивав у кузові автомобіля у той час, коли до нього підійшли поліцейські для з`ясування обставин, а тому на думку захисниці у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначає, що самого факту фіксації зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 в цей час наявні у матеріалах справи відеозаписи не містять. Під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 неодноразово заперечував факт керування ним автомобілем. На думку захисниці, протокол про адміністративне правопорушення та зазначені в ньому обставини не відповідають фактичним обставинам справи, а тому він є недопустимим доказом. Крім того, вважає є недопустимими і наявні у справі відеозаписи, оскільки відеофіксація не є цілісною, постійно переривається, відео «склеєні», що є порушенням Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції з фото та відеофіксації правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року №1026. Також вважає, що наявні у справі письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , що додані до протоколу є недопустимим доказом, оскільки цей свідок, який є власником транспортного засобу «DAF», не бачив особисто факт керування ОСОБА_1 зазначеним вище автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, у час та місці, що зазначені у протоколі, і ці відомості йому повідомила невідома особа. Зазначає, що та обставина, що рух транспортного засобу був простежений свідком ОСОБА_3 за допомогою геолокації у відповідному додатку на телефоні останнього, де видно лише маячок автомобіля на карті, який рухався, не підтверджує саме те, що у цей час керування автомобілем здійснював ОСОБА_1 . Захисниця також зазначає, що поліцейський фактично нав`язав свідку ОСОБА_3 своє бачення обставин справи, та буквально диктував свідку виклад подій, який необхідний для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. У зв`язку з чим, на думку захисниці, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не відповідають дійсним, фактичним обставинам справи, не є їх власними показами та висловлюваннями, гуртуються на повідомленнях інших невідомих осіб, що відповідно до чинного законодавства не є їх свідчинями, та не можуть бути допустимими доказами у справі. Окрім того, апеляційну скаргу аргументує тим, що поліцейськими було порушено процедуру проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, оскільки на місці знаходження транспортного засобу ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, натомість, ОСОБА_1 з невідомих причин та без будь-яких законних підстав було доставлено у найближчий відділ поліції, де тільки там йому було поставлено питання щодо згоди проходження огляду за допомогою алкотестеру «Drager». Наголошує, що у відповідь на це питання поліцейського ОСОБА_1 чіткої відповіді не надав, тоді поліцейський самостійно вирішив констатувати відмову водія від проходження такого огляду. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи та не скористався своїм законним правом надати пояснення та заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції у зв`язку з чим оскаржити постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку. Копію оскаржуваної постанови суду, представник ОСОБА_1 , захисниця Швець К.О. отримала лише 29 березня 2023 року, з апеляційною скаргою звернулася 07 квітня 2023 року, яка постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року була повернута з тих підстав, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження. Водночас зазначає, що 11 квітня 2023 року не є датою подання апеляційної скарги, яка фактично була подана 07 квітня 2023 року, а це лише дата реєстрації апеляційної канцелярії судом першої інстанції. Посилаючись на вказані обставини, адвокат просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити цей строк. В судовому засіданні 17 серпня 2023 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниця Швець К.О. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважає за можливе провести судове засідання 24 серпня 2023 року та розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисниці-адвоката Швець К.О. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Відповідно до приписів ч.1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Так, 20 березня 2023 року судом ухвалене оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 21 березня 2023 року і закінчився 30 березня 2023 року. Матеріали справи не містять даних щодо вручення ОСОБА_1 копії постанови суду у межах строку на апеляційне оскарження, тоді як з матеріалами справи, у тому числі з оскаржуваною постановою, захисниця Швець К.О. ознайомилася 29 березня 2023 року, з апеляційною скаргою вперше адвокат звернулася 07 квітня 2023 року, яка постановою Одеського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року повернута апелянту. Копію цієї постанови апеляційного суду захисниця отримала особисто під розписку 04 травня 2023 року, з апеляційною скаргою повторно звернулася 10 травня 2023 року. З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені захисницею доводи у якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження є поважними, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. У відповідності до положень ч.7 ст. 294 КупАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №361559 від 03 лютого 2023 року, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 03 лютого 2023 року, направленням на огляд ОСОБА_1 , відеозаписом долученим до матеріалів справи. З такими висновками судді, апеляційний суд не погоджується з огляду на таке. У відповідності до приписів ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення. При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності. Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Зважаючи на специфіку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлення у діях особи факту керування транспортним засобом є обов`язковим, недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність у діях особи ознак інкримінованого правопорушення, а відтак і відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч.3 ст. 266 КУпАП). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП). Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП). Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі -Інструкція). Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та відеозапис, а також інші документи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №361559 від 03 лютого 2023 року убачається, що: «03 лютого 2023 року о 18.00 год. в м. Одеса, вул. Отамана Чепиги, 29, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «DAF» державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепом «VAN HOOL» державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, яка не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.2). У графі «свідки чи потерпілі», правоохоронцем зазначено ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 . У графі «до протоколу додаються» вказано: «ПВР 475652, 471469, направлення на мед. заклад. Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення, отримання його копії, як і отримання тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейськими зазначено у протоколі. З письмових пояснень, наданих 03 лютого 2023 року свідком ОСОБА_3 убачається, що останній надав пояснення такого змісту: «побачив як мій водій виїжджав з гаража по вул. Хуторська, державний номер НОМЕР_3 DAF приблизно о 16:00 год. 03 лютого 2023 року. Мені передали інформацію, що водій знаходиться у нетверезому стані, і я прослідкував за ним до місця його зупинки за адресою: вул. Отамана Чепиги, 29, коли він припаркувався, я зрозумів, що водій знаходиться в стані сильного сп`яніння» (а.с.4). У письмових поясненнях, датованих 03 лютого 2023 року дружина ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зазначила, що: «чоловік, ОСОБА_3 , побачив, що його водій ОСОБА_2 керує транспортним засобом у стані сильного алкогольного сп`яніння. На зупинці за адресою: вул. Отмана Чепиги, поводився агресивно, продовжував розпивати горілчані вироби (а.с.5). Як убачається із відеозапису, долученого поліцейськими до матеріалів цієї справи, свідок ОСОБА_3 викликав поліцейських на місце події (м. Одеса, вул. Отамана Чепиги,29) та повідомив їм, що у транспортному засобі знаходиться у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який працює у нього водієм транспортного засобу «DAF» та наразі знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_3 , відповідаючи на запитання поліцейських, надав пояснення такого змісту, що коли він безпосередньо приїхав на місце події, то автомобіль «DAF» вже стояв, не рухався, ця інформація (факт керування ОСОБА_1 автомобілем) свідку стала відома від третіх осіб, а саме те, що ОСОБА_1 разом з іншими водіями транспортних засобів, перебуваючи на стоянці вживали алкогольні напої, після чого ОСОБА_1 сівши за кермо транспортного засобу «DAF» приїхав на місце зупинки, де стоїть вже близько 3-х годин. Факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_3 , а ні його дружина ОСОБА_4 особисто не бачили, оскільки ця інформація стала відома їм від третіх осіб. На місці події ОСОБА_1 від самого початку спілкування з правоохоронцями заперечував факт керування автомобілем, і саме цим мотивував відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, така поведінка ОСОБА_1 була усталеною та послідовною. Аналізуючи наведене вище, апеляційний суд зауважує, що у цій справі, з долученого відеозапису не убачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а лише знаходився всередині кабіни автомобіля. Письмові пояснення свідків суттєво різняться з тими, що надані ними в усній формі на місці події, оскільки як свідчить відеозапис, свідок ОСОБА_3 , особисто не бачив факт керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки про цю обставину йому повідомила третя особа, отже пояснення свідка ОСОБА_3 , надані ним як в усній, так і письмовій формі не лише містять розбіжності у змісті повідомленої інформації, а і містять інформацію, що стала відома останньому зі слів інших осіб. Водночас, поліцейські не відібрали пояснення саме у тієї особи, яка безпосередньо (особисто) бачила, що ОСОБА_2 після вживання алкогольних напоїв, керував транспортним засобом. Зважаючи на викладене, з огляду на розбіжності у поясненнях свідків, які різняться між тими, що надані ними у письмовій формі і тими, що вони повідомили поліцейським на місці події, та ту обставину, що свідок ОСОБА_3 особисто не бачив, як ОСОБА_1 керував автомобілем, а ця інформація йому стала відома від іншої особи, про що він повідомив поліцейським і це зафіксовано на відеозаписі, а також те, що правоохоронці не встановлювали особу, яка безпосередньо була очевидцем керування ОСОБА_1 автомобілем після того, як останній вживав алкогольні напої, апеляційний суд доходить висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б слугували достовірним та вагомим джерелом підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 у місці і час зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного, апеляційний суд зазначає, що правоохоронцями не зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є однією з ознак складу інкримінованого адміністративного правопорушення, за відсутності якої не можливе вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на останнього стягнення. Суд першої інстанції, наведеним вище обставинам належної правової оцінки не надав, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів. За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Зважаючи на те, що правоохоронцями не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а зібрані у справі докази цю обставину не підтверджують, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі. Інші доводи захисниці, що наведені у апеляційній скарзі, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним. У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисниці Швець Катерини Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року. Апеляційну скаргу захисниці Швець Катерини Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко