Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/19803/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2023 р.Справа № 520/19803/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. (постановлену суддею Котеньовим О.Г.) по справі № 520/19803/23 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС в Харківській області звернулося до суду з заявою до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (в подальшому КП "Міськелектротранссервіс") про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, в якій просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків КП "Міськелектротранссервіс", застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС в Харківській області. В обґрунтування вищевказаної заяви заявником зазначено, що він звернувся до суду з цією заявою, оскільки Головним управлінням ДПС в Харківській області на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна КП "Міськелектротранссервіс", у зв`язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за заявою Головного управління Державної податкової служби в Харківській області до КП "Міськелектротранссервіс" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, оскільки КП «Міськелектротранссервіс» звернулося до Господарського суду Харківської області було подано позовну заяву, у якій підприємство просить суд: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків - КП "Міськелектротранссервіс"; скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.07.2023 р. № 4/20-40-07-31 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Згідно із п 94.11. ст. 94 Податкового кодексу України, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Суд апеляційної інстанції зазначає, що під спором про право необхідно розуміти оскарження до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України), оскарження податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що обумовило звернення податкового органу з поданням у порядку особливого провадження тощо. Судовим розглядом встановлено, що КП «Міськелектротранссервіс» звернулося до Господарського суду Харківської області було подано позовну заяву, у якій підприємство просить суд: визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків - КП "Міськелектротранссервіс"; скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.07.2023 р. № 4/20-40-07-31 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту, а тому відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи апелянта, що судом першої інстанції помилково не застосовано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 р. у справі № 380/6993/22 та від 23.02.2023 р. у справі № 640/17091/21, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки зазначені постанови прийняті Верховним Судом щодо інших правовідносин, так як в них висловлена правова позиція щодо оскарження платником податків, щодо якого застосовується адміністративний арешт, наказів контролюючого органу на проведення перевірки, а не оскарження рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Крім того, в цих справах в судом касаційної інстанції переглядалися ухвали суду про закриття провадження у справі, а не про відмову у відкритті провадження за заявою. Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 283, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 р. по справі № 520/19803/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич