Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2506/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2506/23 пров. № А/857/12066/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року, прийняте суддею Микитюк Р.В. в м. Львові, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 300/2506/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів, у якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.03.2023 року № 092950011883 про відмову у переведенні на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 01.01.2022 року по 27.02.2023 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу" № 092950011883 від 06.03.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", з урахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах місцевого самоврядування з 01.01.2002 року по 27.02.2023 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 536 гривень 80 копійок. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на пенсію державного службовця, а тому відповідач має обов`язок її призначити. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у позивачки відсутній необхідний стаж державної служби для призначення пенсії державного службовця. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивачці призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до записів у трудовій книжці, позивачка з: - 01.01.2002 року по 13.04.2006 року - працювала на посаді спеціаліста I категорії Отинійської селищної ради ( 02.01.2002 року прийняла присягу державного службовця); - з 14.04.2006 року по 21.12.2020 року - працювала на посаді головного бухгалтера Отинійської селищної ради; - з 22.12.2020 року по 31.12.2020 року - працювала на посаді головного спеціаліста Отинійської селищної ради; - з 01.01.2021 року по 04.01.2021 року - працювала на посаді головного спеціаліста відділу "Бухгалтерського обліку та звітності" Отинійської селищної ради; - з 05.01.2021 року по 27.02.2023 року - працювала на посаді головного спеціаліста фінансового відділу Отинійської селищної ради. 28 лютого 2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області з заявою про перехід на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу». 06.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення № 092950011883, яким відмовило у переведенні позивачки на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу», у зв`язку з відсутністю правових підстав. Вказано, що посади, на яких працювала позивачка до станом на 01.05.2016 року, не відносяться до посад державної служби, визначених ст. 25 України «Про державну службу». Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася в суд із цим позовом. Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно правового спору, апеляційний суд виходить із такого. Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ залишено право на призначення пенсій за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон № 3723-ХІІ) особам, які до 01.05.2016 року набули певну кількість стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Зокрема, таким правом користуються державні службовці, які станом на 01.05.2016 року не займають посади державної службові, але набули не менше 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та особи, які набули не менше 10 років такого стажу та станом на 01.05.2016 року займають посади державних службовців. Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 25 жовтня 2021 року у справі № 127/8787/17 та від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17. З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги слідує, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачці є недостатній стаж державної служби, який полягає у неврахуванні трудового стажу позивачки у Отинійській селищній раді. Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством. Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону № 889-VII) здійснювалося відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283). Згідно із пунктом 2 Порядку № 283, який діяв на час проходження позивачкою служби в органах місцевого самоврядування, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Ця норма діяла з 26.10.2001 року після того, як 07 червня 2001 року прийнято Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Отже, служба в органах місцевого самоврядування за посадами, які передбачені статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прирівнювалась до державної служби з 26.10.2001 року. Апеляційний суд встановив те, що починаючи з 01.01.2002 року по 13.04.2006 року позивачка працювала на посаді спеціаліста I категорії Отинійської селищної ради, а з 14.04.2006 року по 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону № 889-VII) позивачка працювала на посаді головного бухгалтера Отинійської селищної ради. Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посади спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад відносяться до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Отже, робота позивачки з 01.01.2002 року по 13.04.2006 року на посаді спеціаліста I категорії Отинійської селищної ради прирівнюється до державної служби та зараховується до стажу державного службовця. У період з 14.04.2006 року по 01 травня 2016 року (моменту вступу в дію Закону № 889-VII) позивачка працювала на посаді головного бухгалтера Отинійської селищної ради. Апеляційний суд проаналізувавши норми статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановив, що посада головного бухгалтера селищної ради не передбачена цими нормами. Водночас передбачено, що віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування. 04.08.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 794-р, яким посаду головного бухгалтера селищної ради відніс до сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Таким чином стаж роботи позивачки з 04.08.2008 року (час прийняття розпорядження КМУ) по 01 травня 2016 року (моменту вступу в дію Закону № 889-VII) прирівнюється до державної служби та зараховується до стажу державного службовця. Стаж роботи позивачки після 01.05.2016 року немає значення для призначення пенсії на підставі Закону № 889-VII. Отже, стаж роботи позивачки з 01.01.2002 року по 13.04.2006 року на посаді спеціаліста I категорії селищної ради та з 04.08.2008 року по 01 травня 2016 року на посаді головного бухгалтера селищної ради необхідно зарахувати до стажу державної служби. Наведене свідчить про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії державного службовця необхідно скасувати як протиправне та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 01.01.2002 року по 13.04.2006 року на посаді спеціаліста I категорії селищної ради та з 04.08.2008 року по 01 травня 2016 року на посаді головного бухгалтера селищної ради. Водночас, з метою ефективного захисту порушеного права, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивачки від 28.02.2023 року про призначення пенсії на підставі Закону України «Про державну службу». При цьому зобов`язати вчинити відповідні дії необхідно Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як орган, який за принципом екстериторіальності приймає рішення про призначення (переведення) пенсії. З цих висновків слідує, що позов необхідно задовольнити частково. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому його необхідно скасувати. Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити частково. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Апеляційний суд встановив, що позивачка за подання позову сплатила 1073,60 грн. Враховуючи те, що цю суму позивачка сплатила як за одну вимогу немайнового характеру, а апеляційний суд задовольнив одну вимогу немайнового характеру, то цю суму необхідно стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повністю. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 300/2506/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.03.2023 року № 092950011883 про відмову у переведенні на пенсію за віком, згідно із Законом України «Про державну службу». Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2023 року про призначення (переведення) пенсії на підставі Закону України «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 01.01.2002 року по 13.04.2006 року на посаді спеціаліста I категорії Отинійської селищної ради та з 04.08.2008 року по 01 травня 2016 року на посаді головного бухгалтера Отинійської селищної ради. У задоволенні інших позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн. (тисячу сімдесят три гривні 60 копійок). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Постанова складена 28.08.2023 року