Постанова 4802 № 161/2828/23

Справа № 161/2828/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/626/23 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування, за апеляційною скаргою відповідача Державної казначейської служби України на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що 20 липня 2017 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відповідні відомості, на підставі яких відкрито кримінальне провадження №12017030060000606 про вчинення щодо нього злочину за ч. 3 ст. 185 КК України. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, у якому він визнаний як потерпілий, проводилося слідчими СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області та в подальшому неодноразово передавалось до ГУНП у Волинській області. Також зазначав, що двічі звертався до суду із скаргами на дії та бездіяльність слідчих СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області, у зв`язку із допущеною останніми тяганиною під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та ненаданні йому можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, і його скарги були задоволені. Однак бездіяльність уповноважених осіб органів дізнання та слідства, не виконання вказівок слідчих суддів та неефективне, на його думку, проведення досудового розслідування і надалі продовжується, що завдає йому моральну шкоду. За наведених обставин позивач просив суд, стягнути з ГУНП у Волинській області на свою користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн завданої бездіяльністю органів досудового розслідування. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 грн - відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу досудового розслідування. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, відповідач Державна казначейська служба України подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, не взяв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту завдання позивачеві моральної шкоди органами досудового слідства та не встановив у чому саме полягає ця моральна шкода і якими винними діями відповідача вона завдана, а отже дійшов передчасного висновку про задоволення позову частково. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача Державної казначейської служби України підлягає до задоволення з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що тривала бездіяльність посадових осіб ГУНП у Волинській області, невиконання останніми покладених на них обов`язків, непроведення слідчими комплексу дій передбачених КПК України заподіяли позивачу моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави в розмірі 5000 грн. Проте з таким висновком суду погодитись не можна. Встановлено, що 20 липня 2017 року за заявою позивача ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030060000606 було внесено відомості про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення, а саме розслідуванням перевіряється версія про те, що 24 червня 2017 року, близько 09 год., в с. Льотчине, Володимир-Волинського району, Волинської області, невстановлена особа, керуючись корисливим мотивом та реалізуючи умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу у жиле приміщення, таємно викрала належні останньому меблі та побутову техніку, внаслідок чого спричинила потерпілому майнову шкоду на загальну суму 20000 грн. Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017030060000606 від 20 липня 2017 року здійснюється слідчими СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області. Крім того встановлено, що позивач ОСОБА_1 двічи звертався до слідчих суддів Володимир-Волинського міського суду Волинської області із скаргами на бездіяльність слідчих СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області. Ухвалами слідчих суддів Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22 січня 2021 року та 23 листопада 2021 року, скарги позивача були задоволені, визнано бездіяльність слідчих СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області під час досудового розслідування кримінального провадження №12017030060000606 від 20 липня 2017 року, яка полягає у несвоєчасному та не повною мірою виконанні вказівок слідчого судді і як наслідок неефективному проведенні досудового розслідування (а.с. 9-12). Отже, звертаючись до суду із даним позовом, позивач ОСОБА_1 покликався на тривалу бездіяльність органів слідства під час розслідування кримінального провадження №12017030060000606 від 20 липня 2017 року, у якому він визнаний потерпілим, чим йому було завдано моральних страждань заподіяно моральну шкоду. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 303 КПК України на стадії досудового провадження можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим. За частиною другою статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Водночас наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 126/539/20 (провадження № 61-15637св21), від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), від 03 липня 2020 року у справі № 686/27965/19 (провадження № 61-8293св20), також у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), на яку заявник посилається у касаційній скарзі. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, зокрема, на думку колегії суддів, позивач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю слідчих органів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, порушеному за його заявою і у якому він визнаний потерпілим, та моральною шкодою. Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися слідчими СВ Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області у кримінальному провадженні, натомість у матеріалах справи відсутні докази на порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, тобто заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Отже, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції неправильно застосував до виниклих між сторонами спору правовідносин норми матеріального права та зробив помилковий висновок про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, не звернув уваги на те, що незгода останнього з бездіяльністю органів досудового розслідування, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, безспірно не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати, які були понесені відповідачем у виді сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в сумі 1610 грн 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби України задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів досудового розслідування відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної казначейської служби України 1610 (однієї тисячі шістсот десять) грн 40 копійок судового збору Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді