Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/11659/22

Справа № 308/11659/22 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28.08.2023 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою адвоката Ігнатенка Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2023 року, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 496,20 грн. Відповідно до постанови, - 26.08.2022 о 16 год. 35 хв. в м.Ужгород по вул. Лелекача, 10 водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307 у стані алкогольного сп`яніння, що виражалося у запаху алкоголю з порожнини рота, тремтінні пальців рук; огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці за допомогою Alkotest Drager - результат 2,52 проміле. Дії гр. ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.9 »а» Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Ігнатенко С.С. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що огляд на стан сп`яніння його підзахисного з використанням спеціальних технічних засобів, було проведено працівниками поліції з порушенням вимог ч.3 ст.266 КУпАП та п.6 Порядку №1103, отже такий огляд вважається недійсним. Також зазначає, що письмові пояснення свідка ОСОБА_2 є недостовірним доказом перебування апелянта у стані сп`яніння, оскільки такі пояснення є ніщо іншим, як припущенням відповідної особи. На думку захисника, винуватість ОСОБА_1 у передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП адміністративному правопорушенні не доведена, у зв`язку з чим, постанова місцевого суду, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню. В додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник зазначає, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 20.03.2023, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Просить суд це врахувати під час апеляційного перегляду даної справи та подану апеляційну скаргу задовольнити. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ігнатенка С.С., неявка яких із урахуванням положень ч.6 ст.294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями захисника адвоката Ігнатенка С.С., а саме: 29.03.2023, 10.05.2023 та 05.07.2023. Апеляційний суд зауважує, що переважна більшість клопотань захисника Ігнатенка С.С. про необхідність відкладення розгляду справи щодо останнього, не підтверджені жодними доказами, які б підтверджували поважні причини відкладення розгляду справи. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що чергове клопотання захисника-адвоката Ігнатенка С.С. про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність поважних причин, які свідчать про неможливість приймати участь у розгляді справи щодо ОСОБА_1 . Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ігнатенка С.С. враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Всупереч доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення. Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було. Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України, - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 ст. 130 КУпАПпередбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 292875 від 26.08.2022, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, однак від підписання протоколу ОСОБА_1 відмовився. Згідно вище вказаного протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що водій ОСОБА_1 26.08.2022 о 16 год. 35 хв. в м.Ужгород, по вул. Лелекача, 10 керував транспортним засобом ЗАЗ 110307 у стані алкогольного сп`яніння, що виражалося у запаху алкоголю з порожнини рота, тремтінні пальців рук; огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці за допомогою Alkotest Drager результат 2,52 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стверджується роздруківкою тестування на визначення стану алкогольного сп`яніння з приладу технічного засобу алкотест «Drager» 6820, якою підтверджено, що ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані, результат тестування позитивний, - 2,52 % проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; реєстрацією ЄО від 26.08.2022; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 ; розпискою про залишення транспортного засобу; диском із записом із нагрудної камери поліцейського. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника-адвоката Ігнатенка С.С. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Посилання сторони захисту у апеляційній скарзі на те, що огляд на стан сп`яніння його підзахисного з використанням спеціальних технічних засобів, було проведено з порушенням вимог ч.3 ст.266 КУпАП та п.6 Порядку №1103,не знайшло своє підтвердження з огляду на таке. Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. З наведеного вбачається, що особа доставляється до медичного закладу для проходження огляду у випадку незгоди на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, а тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 пройшов огляд на місці зупинки транспортного засобу, жодних зауважень чи незгоди не висловлював, від підпису акту огляду та роздруківки приладу «Драгер» відмовився, тому у працівників поліції не виникало обов`язку доставляти його до медичного закладу. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять. Отже вказаним відеозаписом, долученим до матеріалів справи, спростовуються доводи апеляційної скарги про порушення поліцейським порядку огляду на стан сп`яніння, а тому такі доводи апеляційний суд відхиляє. Незгода апелянта з оцінкою судом доказів, не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, й суд оцінює всі докази безпосередньо як кожного доказу окремо, так й у взаємозв`язку. На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника Ігнатенка С.С. про відсутність направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння до медичного закладу, оскільки, як зазначалось вище, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 після проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу Драгер виявляв бажання пройти огляд на стан сп`яніння у лікарні. Оскільки водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу та відсутні дані про незгоду з результатами проведеного огляду, а також бажання пройти такий огляд у медичному закладі, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника Ігнатенка С.С. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Крім того, в апеляційній скарзі захисника не наведено жодних доводів, які б свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП . Посилання адвоката на те, що письмові пояснення свідка ОСОБА_2 є недостовірним доказом перебування апелянта у стані сп`яніння, оскільки такі пояснення є ніщо іншим, як припущенням відповідної особи, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що працівники поліції приїхали на місце виклику на підставі виклику свідка ОСОБА_2 (її свекрухи), яка була очевидцем того, як водій ОСОБА_1 здійснював порушення Правил дорожнього руху України. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість свідка події, - громадянки ОСОБА_2 у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні належні докази, їх також не додано і до апеляційної скарги. Що стосується додаткових доводів апеляційної скарги в частині скасуванняЗакарпатським апеляційним судом постанови про притягнення ОСОБА_1 за ч.3 ст.126 КУпАП, то апеляційний суд перевіривши такі доводи, матеріали справи та докази, які суд поклав в основу судового рішення, встановив, що висновки суду у даній частині, викладені в постанові, не спростовують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у нез`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП України і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Також апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції Європейського суду з прав людини, висловленні у рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Тож, ОСОБА_3 , як і ті, хто реалізував своє право володіти автомобілями та їздити на них - погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Отже, водій ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Будь-які інші доводи захисника, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності ОСОБА_1 , оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність останнього до вказаного правопорушення, суду не надано. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Будь-які інші доводи захисника, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності ОСОБА_1 , оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність останнього до вказаного правопорушення, суду не надано. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ігнатенка Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 січня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага