Постанова 4870 № 909/899/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" серпня 2023 р. Справа №909/899/22 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Бонк Т.Б., Суддів: Бойко С.М., Якімець Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 24.04.2023 №119107-122289-2023(вх. суду від 28.04.2023 №01-05/13461/23) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2023, повний текст рішення складено 04.04.2023 (суддя Максимів Т. В., м. Івано-Франківськ) у справі № 909/899/22 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до відповідача: Гвіздецької селищної ради, смт. Гвіздець третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м.Київ про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 148 645 грн. 97 коп. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Гвіздецької селищної ради про стягнення заборгованості за спожитий в період з 01.11.2021 до 03.12.2021 природний газ в сумі 148 645 грн. 97 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежно виконував умови договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлений в період з 01.11.2021 до 03.12.2021 природний газ, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 111090 грн. 43 коп. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526, 549, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись п.4.5. договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню в сумі 14018 грн. 18 коп., 2164 грн. 53 коп. - 3% річних, 21372 грн. 83 коп. - інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2023 у справі № 909/899/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 62007 грн. 21 коп. - основного боргу, 1184 грн. 22 коп. - 3% річних, 11785 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 8054 грн. 32 коп. пені, а також 1245 грн. 47 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Судовий збір в сумі 1235грн 53 коп. покладено на позивача. Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу в обсязі 2424,11 м. куб за листопад 2021 року та 464,26 м. куб. за лютий 2021 року підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 62007 грн. 21 коп. основної заборгованості обґрунтована та належить до задоволення. Щодо позовних вимог про стягнення 49083 грн. 22 коп. за поставлений природний газ в обсязі 2921,62 м. куб, суд встановив, що вказаний обсяг природного газу відповідач спожив в лютому 2021 року. Однак зважаючи на відсутність в лютому 2021 року договірних правовідносин щодо постачання природного газу між позивачем та відповідачем суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 49083 грн. 22 коп. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. В апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні проігноровано умови Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501. Зокрема, те, що позивач не вибирає споживачів, а закріплення споживачів за постачальником «останньої надії» відбувається автоматично. Окрім того,на думку позивача, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), згідно з пунктом 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформу у межах їх прав, визначених Кодексом. Таким чином, відповідач, як суб`єкт ринку природного газу, має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відомостей. Позивач, у свою чергу, проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних, які отримує в процесу доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, доступ до якої має також відповідач. Тому, відповідно до цих даних відповідачем було спожито з ресурсу позивача у листопаді 2021 року 5 345, 73 м. куб. природного газу на 89 808,26 грн., що спростовує висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог. Скаржник також вказує про те, що оскаржуване рішення ґрунтується на не підписаних та не скріплених печаткою актів-приймання передачі природного газу АТ «Івано-Франківськгаз» від 30.11.2021 та від 31.12.2021, що у свою чергу суперечить Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Судом першої інстанції не надано оцінку наявному в матеріалах справи рішенню господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/410/21 від 08.09.2021, що є порушенням процесуальної норми в частині звільнення від доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України. Тобто рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що відповідач здійснював несанкціонований відбір природного газу у період з 01.01.2021 по 28.02.2021 та встановлено спожитий об`єм природного газу в січні-лютому 2021 року. Всупереч до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд першої інстанції, з власної ініціативи, ухвалою у даній справі від 22.02.2023 року витребував у АТ «Івано-Франківськгаз» інформацію щодо фактичного місячного відбору/споживання природного газу (належним чином засвідчені акти приймання-передачі природного газу та інші документальні докази) споживачем Гвіздецькою селищною радою за період лютий, листопад та грудень 2021 року. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказує, що позивач безпідставно включив до позовних вимог вартість 2 921,62 куб. м. газу, які Відповідач у спірний період з 01.11.2021 по 03.12.2021 не споживав. Так, згідно показників лічильників газу, обладнаних модемами, у листопаді 2021 року відповідач спожив 1 183, 16 куб. м. газу, з яких: лічильник Metrix G10 № 002925 - 346,6 куб. м.; лічильник Metrix G10 № 002812 - 789, 64куб. м.; лічильник Metrix МG G4 № 042835 - 46, 92 куб. м. Однак, крім вартості вказаних 1 183, 16 куб. м. газу, Позивач безпідставно включив до обсягу позовних вимог за листопад 2021 року вартість 2 921, 62 куб. м. газу, які відповідач у листопаді 2021 року не споживав. Вказані безпідставні вимоги позивач пред`явив внаслідок помилки, допущеної АТ«Оператор газорозподільноїсистеми «Івано-Франківськгаз». АТ«Івано-Франківськгаз» визнав свою помилку у березні 2023 року. Так, листами від 01.03.2023 та 02.03.2023 АТ «Івано-Франківськгаз» повідомив, що у Акті приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021 у графі «Коригування» відображено 2 921, 62 куб. м. газу, спожитих Відповідачем у лютому 2021 року. Ураховуючи, що відповідач спожив вказані 2 921, 62 куб. м. газу у лютому 2021 року, позивач безпідставно включив вартість вказаного газу до позовних вимог про стягнення боргу за період з 01.11.2021 по 03.12.2021. Упродовж 2021 року Позивач постачав природний газ для Відповідача лише у спірний період з 01.11.2021 по 03.12.2021 шляхом автоматичного включення Відповідача до портфеля постачальника «останньої надії». Кошти за природний газ, спожитий у лютому 2021 року, Відповідач оплатив 18.10.2021 на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2021 у справі № 909/410/21 за позовом АТ «Івано-Франківськгаз». Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху та роз`яснено скаржнику, що протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази надіслання третій особі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення.. 09.05.2023 скаржник подав заву про усунення недоліків, до якої додав опис вкладення від 05.05.2023 про надіслання ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" копії апеляційної скарги та доданих до неї документів(вх. 09.05.2023). Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю БРОТЕКС УКРАЇНА від 13.04.2023 (вх. суду від 18.04.2023 №01-05/1210/23). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник, постачальник "останньої надії") відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - договір). Згідно з п. 1.1. договору, цей Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник). Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України (п. 1.2. договору). Відповідно до п. 1.3. договору визначено, що цей Договір є договором приєднання. При укладенні цього Договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Пунктом 1.4. договору, терміни, що використовуються в цьому Договорі, мають такі значення: - ЕІС-код - персональний код ідентифікації Споживача як суб`єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача; - Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об`єкт Споживача; - особистий кабінет - особиста веб-сторінка Споживача на веб-сайті постачальника, що містить персоніфіковані дані Споживача, статистичні дані про ціни та нарахування і сплату за Договором та іншу інформацію, що пов`язана з виконанням Договору; - персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача (прізвище, власне ім`я та по батькові, назва (для споживача, що не є побутовим), ЕІС-код, поштова адреса об`єкта Споживача, ЄДРПОУ (для споживача, що не є побутовим)); - постачальник "останньої надії" (далі - Постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"; - сайт Постачальника (сайт) - веб-сайт Постачальника в мережі Інтернет, який містить чинну редакцію Договору та Правил постачання, а також загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки Постачальника та Споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між Постачальником та Споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з Постачальником та іншу необхідну інформацію; - Споживач - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, щодо якої виконані передбачені законодавством умови для постачання природного газу. Інші терміни, що не визначені в цьому Договорі, мають значення, передбачені Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, та Правилами постачання. Надалі за текстом цього Договору Постачальник та Споживач, коли вживаються окремо, іменуються - Сторона, коли спільно - Сторони. Так, відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.2. договору). Відносини Сторін, що є предметом цього Договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи),Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3. договору). Згідно з пунктом 3.1. договору, постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Підстави для здійснення Постачальником постачання природного газу Споживачу визначені положеннями Правил постачання (п. 3.2. договору). Пунктом 3.3. договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору). Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. договору). Згідно із п. 4.4. договору, Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5. договору). Згідно із підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору. Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством. У пункті 11.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за договором. Як вбачається з матеріалів справи позивач вказує на те, що на виконання умов договору в період 01.11.2021 - 03.12.2021 поставив відповідачу природний газ в обсязі 5809,99 м куб. та надав послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС (тариф) на суму 111090 грн 43 коп., в підтвердження чого подав лист оператора ГТС від 29.06.2022 №ТОВВИХ-22-6848 та інформацію щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000KEZ9N00R, інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальників "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10), відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0000KEZ9N00R, рахунки на оплату №31731 та №1517, докази направлення яких приєднані до матеріалів справи. Відповідно до довідки позивача від 07.02.2022 ціна природного газу, що постачався ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" як постачальником "останньої надії" для споживачів, що є бюджетними установами становила: протягом жовтня - листопада місяців 2021 року - 16,8 гривень за 1 куб. метр з ПДВ, у період з 01.12.2021 до 31.01.2022 ціна розраховувалася відповідно до формули пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 та становила: 02.12.2021 46,703552 гривень за 1 куб. метр з ПДВ, 03.12.2021 45,111804 гривень за 1 куб. метр з ПДВ. Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС споживач з ЕІС-кодом 56XS0000KEZ9N00R був закріплений за постачальником "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у періоди з 29.10.2021 до 31.10.2021, з 01.11.2021 до 30.11.2021 та з 02.12.2021 до 03.12 2021. Згідно із вказаною інформацією обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000KEZ9N00R у вказані періоди та внесений в алокацію постачальника "останньої надії" ТОВ "ГК "Нафтогаз України", становить: - з 29.10.2021 по 31.10.2021 0, 00 м. куб.; - з 01.11.2021 по 30.11.2021 5345,73 м. куб.; - з 02.12.2021 по 03.12.2021 464,26 м. куб. З метою досудового врегулювання спору позивач 26.06.2022 направив на адресу відповідача вимогу №119/4.3-8126-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останньої надії", докази направлення приєднані до матеріалів справи. Однак вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за газ позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 14018 грн. 18 коп., згідно з п.4.5. договору, а також керуючись ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 2164 грн. 53 коп. та 21372 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та звернувся до суду за захистом порушеного права. Відповідач в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 66178 грн. 28 коп. заперечив, в підтвердження чого подав: акт приймання-передачі природного газу №ІФ00137407 від 30.11.2021 АТ "Івано-Франківськгаз"; акт приймання-передачі природного газу №ІФ00141196 від 31.12.2021 АТ "Івано-Франківськгаз"; акт про припинення газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту від 01.03.2021; акт про відновлення газопостачання від 12.11.2011; претензію до АТ "Івано-Франківськгаз" №7802.2-20 від 24.02.2023; відповідь на претензію АТ "Івано-Франківськгаз" №76003.1-Сл-3173-0323 від 02.03.2023; контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. У зв`язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Гвіздецької селищної ради про стягнення заборгованості за спожитий в період з 01.11.2021 до 03.12.2021 природний газ в сумі 148 645 грн. 97 коп. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2023 у справі № 909/899/22 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 62007 грн. 21 коп. - основного боргу, 1184 грн. 22 коп. - 3% річних, 11785 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 8054 грн. 32 коп. пені, а також 1245 грн. 47 коп. судового збору. В решті позову відмовлено. Судовий збір в сумі 1235грн 53 коп. покладено на позивача. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним: Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 2 статті 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Відносини з приводу постачання природного газу постачальником «останньої надії» регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів. Правилами постачання природного газу врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Згідно з п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначені розділом VI цих Правил. Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу. Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником "останньої надії", передбаченого цим розділом та Законом України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником "останньої надії", до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи. Постачальник "останньої надії" має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника "останньої надії". Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднювати на своєму веб-сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об`єкта; кінцевий строк постачання природного газу. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони уклали договір постачання природного газу, як між постачальником "останньої надії" та споживачем, до якого застосовуються положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України). За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2). Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем порушено зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу в обсязі 2424,11 м. куб за листопад 2021 року та 464,26 м. куб. за грудень 2021 року , що підтверджується матеріалами справи, зокрема, з приводу наведеного, апеляційний суд зазначає таке. У своїй відповіді на лист Гвіздецької селищної ради від 01.03.2023 за № 760003.1-ЛВ-3071-0323 АТ «Івано-Франківськгаз» зазначає, що об`єм спожитого газі за лютий було враховано в листопаді 2021 року, що засвідчує акт приймання-передачі природного газу № ІФ00137407 від 31.11.2021, а саме: споживання за листопад 2021 року 789, 64 м. куб., споживання за лютий 2021 року 2921, 62 м. куб., що відображено у графі «Коригування». Крім того, АТ «Івано-Франківськгаз» вказує про те, що якщо була б можливість скоригувати обсяги спожитого газу у листопаді 2021 року, то зазначений обсяг 2921, 62 м.куб. було б віднесено на обсяги неврегульованого небалансу за лютий 2021 року, вартість якого споживач мав би компенсувати АТ «Івано-Франківськгаз». Таким чином, наведеним листом АТ «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» визнав, що допустив помилку при внесенні даних про спожиті обсяги газу у листопаді 2021 року, а тому, з урахуванням коригування (5 345, 73 м. куб. (обсяг за листопад 2021, який вказаний в інформаційній системі) 2921, 62 м. куб. (обсяги спожитого газу у лютому 2021, що віднесений помилково АТ «Івано-Франківськгаз» до обсягу спожитого газу за листопад 2021), споживачем порушено зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу за листопад 2021 року в обсязі 2424,11 м. куб. Тобто, щодо позовних вимог про стягнення 49 083 грн. 22 коп. за поставлений природний газ в обсязі 2921,62 м. куб, суд першої інстанції вірно встановив, що вказаний обсяг природного газу відповідач спожив в лютому 2021 року. Однак зважаючи на відсутність в лютому 2021 року договірних правовідносин щодо постачання природного газу між позивачем та відповідачем суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 49083 грн. 22 коп. Окрім того , у своїй відповіді на лист Гвіздецької селищної ради від 01.03.2023 за № 760003.1-ЛВ-3071-0323 АТ «Івано-Франківськгаз» також зазначило про те, що у січні-лютому 2021 Гвіздецька селищна рада не уклала договір на постачання природного газу із жодним постачальником природного газу, у зв`язку з цим весь обсяг спожитий протягом лютого 2021 року мав би бути віднесений на обсяги неврегульованого небалансу на АТ «Івано-Франківськгаз» та бути компенсованим споживачем. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги позивача з приводу необхідності стягнення заборгованості за спожитий природний газ у лютому 2021 року. З приводу рішення господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/410/21 від 08.09.2021, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведеним рішенням за відповідачем визнано наявність заборгованості за природний газ, що спожитий у лютому 2021року, та стягнуто з Гвіздецької селищної ради на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної "Івано-Франківськгаз" 200 657 грн. 23 коп. за несанкціонований відбір природного газу, що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги, в частині стягнення нарахованого обсягу спожитого природного газу за лютий 2021 року, а також підтверджує факт допущення помилки Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної "Івано-Франківськгаз" при внесенні інформації про обсяг спожитого природного газу за листопад 2021 року. Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2021 відповідач на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.09.2021 у справі № 909/410/21 за позовом АТ «Івано-Франківськгаз» оплатив вищезазначену заборгованість. Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що до задоволення підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 62 007 грн. 21 коп. основної заборгованості за спожитий природний газу в обсязі 2424,11 м. куб за листопад 2021 року та 464,26 м. куб. за грудень 2021 року. Суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем та контррозрахунком відповідачем. Щодо вимог позивача щодо стягнення пені за період з 01.01.2022 до 30.06.2022, 3% річних за період з 01.01.2022 до 31.08.2022 та інфляційних втрат за період січень 2022 року - серпень 2022 року на суму заборгованості 40725 грн. 04 коп., що виникла в листопаді 2021 року, то враховуючи часткову відмову у позові, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що такі належать до задоволення згідно розрахунку: 4911 грн. 55 коп. - пені, 813 грн. 39 коп. - 3% річних та 7954 грн. 82 коп. - інфляційних втрат, а також щодо того, що в решті суми нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат належить відмовити. Вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022, 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.08.2022 та інфляційних втрат за період лютий 2022 року - серпень 2022 року на суму заборгованості 21 282 грн. 17 коп., що виникла в грудні належать до задоволення згідно розрахунку позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 62007 грн. 21 коп. - основного боргу, 1184 грн. 22 коп. - 3% річних, 11785 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 8054 грн. 32 коп. пені. Щодо доводів апеляційної скарги апелянта щодо витребування судом першої інстанції доказів з власної ініціативи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає. Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Тобто, чинним ГПК передбачена можливість витребування відповідних доказів за ініціативою суду, якщо в суду є сумніви щодо окремих обставин, які виникли під час розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, суд ухвалою від 22.02.2022 з метою встановлення фактичного об`єму (обсягу) спожитого природного газу, який використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу, що є предметом позову, витребував у Оператора газорозподільної мережі -АТ "Івано-Франківськгаз" інформацію щодо фактичного місячного відбору/споживання природного газу відповідачем, оскільки саме Оператор ГРМ таку інформацію передає в інформаційну платформу Оператора ГТС. Враховуючи те, що відповідачем долучено до матеріалів справи акти-приймання передачі природного газу, які складені АТ «Івано-Франківськгаз», та вказано про допущенняпомилки в інформаційній системі щодо даних об`єму (обсягу) спожитого природного газу споживачем, а також те, що відповідальним суб`єктом за внесення таких даних є Оператор газорозподільної мережі - АТ "Івано-Франківськгаз", судом витребувано інформацію щодо фактичного місячного відбору/споживання природного газу відповідачем, зокрема належним чином засвідчені акти приймання-передачі природного газу, що у даному випадку не є порушенням процесуального законодавства, а саме - ч. 4 ст. 75 ГПК України. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2023 у справі № 909/899/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України,Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" від 24.04.2023 №119107-122289-2023(вх. суду від 28.04.2023 №01-05/13461/23) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2023 у справі № 909/899/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Головуючий суддя Т.Б. Бонк Суддя С.М. Бойко Суддя Г.Г. Якімець