Постанова 4803 № 189/1216/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5901/23 Справа № 189/1216/21 Суддя у 1-й інстанції - Степанова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області Єдиний унікальний номер 189/1216/21 Номер провадження 22-ц/803/5901/23 Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого: Зайцевої С.А. суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року головуючого судді Степанової О.С. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі ПАТ «Ідея Банк») первісний кредитор, було укладено кредитний договір №Z62.00405.003841873. 02 грудня 2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 12/89, у відповідності до умов якого ПАТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 2.2. договору факторингу права вимоги, які ПАТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед ПАТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до додатку № 1 до договору факторингу № 12/89 від 02 грудня 2020 року, реєстру боржників № 1 від 02 грудня 2020 року, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в сумі 117 693,85 грн, з яких: 58 102,37 грн - заборгованість за основним боргом; 19 863,20 грн - заборгованість за відсотками, 39728,28 грн заборгованість за комісіями. Відповідно до п. 5.2 договору факторингу, в день підписання реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язань передбачених п. 4.1 цього договору, ПАТ «Ідея Банк» втрачає права на будь-які платежі боржників в оплату їх заборгованостей за первинними Договорами. В разі звернення боржників до ПАТ «Ідея Банк» з приводу виконання зобов`язань за відступленими ТОВ «ФК «ЄАПБ» правами вимог, ПАТ «Ідея Банк» повідомляє про необхідність виконання зобов`язань на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ». На адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, через відділення Укрпошти ТОВ «ФК «ЄАПБ» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних до бази персональних даних. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 02 грудня 2020 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №Z62.00405.003841873 від 11 квітня 2018 року в сумі 117 693,85 грн, з яких: 58 102,37 грн - заборгованість за основним боргом; 19 863,20 грн - заборгованість за відсотками, 39 728,28 грн заборгованість за комісіями. Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № Z62.00405.003841873 в розмірі 117 693,85 грн та судові витрати по справі. Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № Z62.00405.003841873 від 11 квітня 2018 року в сумі 77 965,57 грн, з яких: 58 102,37 грн - заборгованість за основним боргом; 19 863,20 грн - заборгованість за відсотками; судовий збір в розмірі 1503,74 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що він не визнає вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками та комісією. Будь-якого договору комісії між ним та позивачем не укладалося.Крім того, вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, прострочена заборгованість виникла 11 травня 2018 року, а з позовними вимогами про стягнення заборгованості банк звернувся 09 вересня 2021 року.Вважає, що суд дійшов передчасного висновку про переривання строку позовної давності, керуючись лише наданим відповідачем розрахунком, без надання квитанцій, касових ордерів та іншого підтвердження щодо здійснення ним платежів та про визнання боргу. Вважає, що оскільки ним жодних платежів, про які зазначає позивач у своєму розрахунку, не здійснювалося, то суду необхідно було дослідити оригінали його кредитної історії та перевірити ким здійснювалися платежі про які зазначає позивач. Вважає, що в порушення процесуальних норм, суд за власною ініціативою не вирішив питання про витребування оригіналів документів, не усунув сумнівів щодо поданих копій зазначених документів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зокрема, посилаючись на правові позиції Верховного Суду та норми цивільного законодавства ,зазначили,що нормою ч.1 ст.261 ЦК України,строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги,а саме після підписання договору факторингу № 12\89 ,адже тільки з цього моменту позивач дізнався про порушення відповідачем кредитних зобов`язань. Отже,загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором має часові рамки з 02 грудня 2020 року по 02 грудня 2023 року. Відтак,позивач звернувшись до суду з позовом у вересні 2021 року ,застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строків позовної давності. Підстав вважати,що строк пред`явлення позовних вимог був пропущений не має. Враховуючи п.5.5 кредитного договору та правові позиції Верховного Суду викладені в постанові від 24 лютого 2016 року по справі 6-1824 цс15,від 06 лютого 2019 року по справі № 554/5323/14-ц,позивач вважає ,що сторони кредитного договору досягли домовленості про збільшення позовної давності по вимогам про стягнення кредиту,процентів за користування кредитом,пені та/або штрафів,яка обмежується останніми 3 роками . Звернувшись до суду з позовом у вересні 2021 року ,позивач застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності . Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику, як малозначна. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону судове рішення відповідає . Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» (первісний кредитор) було укладено кредитний договір № Z62.00405.003841873 на поточні потреби, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» надало відповідачу кредит на суму 59 925,00 грн, зі сплатою річних і щомісячних відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 % річних строком на 36 місяців (а.с.4-5). Разом з укладанням кредитного договору ОСОБА_1 було власноруч підписано згоду - повідомлення фізичної особи клієнта банку, заяву анкету, паспорт споживчого кредиту та ознайомлено з графіком щомісячних платежів за кредитним договором (а.с.6-9). Первісний кредитор ПАТ «Ідея Банк» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 11 квітня 2018 року та видав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 59 925,00 грн шляхом перерахування коштів на вказаний рахунок позичальника, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту в сумі 52 108,70 грн та випискою по рахунку про сплату страхового платежу в сумі 7 816,30 грн (а.с. 12;16-17). 02 грудня 2020 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 12/89 у відповідності до умов якого ПАТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ЄАПБ» приймає права вимоги за плату та на умовах, визначених цим договором (а. с.19-21). Згідно з п. 2.1. договору факторингу, за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги, та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за оплату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 5.1 договору факторингу права вимоги вважаються таким, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов`язань передбачених п. 4.1. договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 12/89 про відступлення права вимоги від 02 грудня 2020 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 117 693,85 грн, з яких: 58 102,37 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 19 863,20 грн - сума заборгованості за відсотками, 39 728,28 грн - заборгованість за комісіями (а.с.22). На вимогу п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, та з метою досудового врегулювання спору, у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних ОСОБА_1 до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу (а.с.18). Відповідач взяті на себе зобов`язання згідно договору від 11 квітня 2018 року по поверненню кредиту, сплаті відсотків не виконує, має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в розмірі 117 693,85 грн. Вказана заборгованість, згідно письмового розрахунку, складається з наступних сум: 58 102,37 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 19 863,20 грн. - заборгованість за відсотками; 39 728,28 грн. - заборгованість за комісіями (а.с. 15). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 58 102,37 та заборгованості за відсотками в розмірі 19 863,20 грн, у зв`язку з порушенням майнових прав позивача внаслідок неповернення кредиту відповідачем. Апеляційний суд погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки судом правильно встановлено фактичні обставини справи та доказам, наявним у справі, надано належну правову оцінку. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. ст.1,3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно із статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. З матеріалів справи вбачається,що відповідно до п.2.1 кредитного договору № Z62.00405.003841873 від 11 квітня 2018 року, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 11 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на транзитний рахунок № НОМЕР_1 в банку, МФО 336310, з якого проводиться погашення заборгованості за договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за договором, строк сплати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно п.3.3.1 цього договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в т.ч. дострокове погашення заборгованості за кредитом). Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором. Незважаючи на це, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання. За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Судом першої інстанції правильно встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Тому, висновок суду, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 58 102,37 грн, та заборгованості за відсотками в розмірі 19 863,20 грн, є обґрунтованим та відповідає встановленим обставинам справи. Протилежного, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не доведено. Також, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісіями не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому, положення пунктів 1.10 та 6 кредитного договору № Z62.00405.003841873 від 11 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними. Щодо застосування строків позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки позовна заява подана у вересні 2021 року, а відповідно платежі, за якими не пройшов строк позовної давності перебувають у періоді з травня 2018 року по квітень 2021 року, тому, є безпідставними твердження відповідача про пропуск строку позовної давності. Судом вірно зазначено, що початок перебігу строку позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони - ТОВ «ФК «ЄАПБ», права на позов, а саме, з 02 грудня 2020 року, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Ніяких нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги не містять. Апеляційний суд зазначає, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків м щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Тому, є безпідставними посилання скаржника, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, за власною ініціативою не вирішив питання про витребування оригіналів документів, не усунув сумнівів щодо поданих копій зазначених документів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Апеляційний суд вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат,відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України,не проводиться. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: