Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/4331/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/4331/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 23 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Кушнір В. В., представника позивача: Придій Н.О., представника відповідача: Перунова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальностю "Компанія Менатеп" на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальностю "Компанія Менатеп" про стягнення податкового боргу, В С Т А Н О В И В : Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2022, адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ТОВ "Компанія Менатеп" про стягнення заборгованості, - задоволено повністю. Стягнуто податковий борг з ТОВ "Компанія Менатеп" за рахунок готівки та рахунків платника податків у банках у сумі 1162710 грн 00 грн до Державного бюджету України. 19.05.2023 ТОВ "Компанія Менатеп" подано до суду заяву, в якій просило відстрочити виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021 у справі №600/4331/21-а до 03.04.2024. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 378 КАСУ). Отже, з аналізу вищевикладених норм встановлено, що зазначена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України (ПК України) передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування. Враховуючи те, що предметом спору у адміністративній справі є стягнення податкового боргу, норми ч.ч. 1, 3, 4 ст. 378 КАС України необхідно застосовувати в системному зв`язку з нормами пунктів 100.5, 100.6 ст. 100 ПК України та Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 за № 1235. Відповідно до п.100.4. ст. 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Згідно з п.100.5 ст. 100 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відповідно до п.100.4,100.5 ст.100 ПК України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (Перелік). Розділом І Переліку встановлені обставини, що є підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника, а також документи, які підтверджують зазначені обставини. Так, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду, заявник зазначив, що станом на день подання заяви рішення суду не було виконано, у зв`язку із тим, що Указом Президента України від 03.04.2021 №140/2021 на ТОВ "Компанія Менатеп" накладено персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки, серед яких, зокрема: блокування активів тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Відтак, через Указ Президента України позбавлений можливості як самостійно розпоряджатись коштами та майном, що йому належить, так і отримувати кошти від будь-яких третіх осіб, в тому числі в якості погашення дебіторської заборгованості. Проте, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності товариством як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 по справі №809/927/14, від 24.01.2019 по справі №813/3195/14, від 15.06.2021 по справі №140/3852/19. При цьому, відповідач не надав пояснень та доказів на підтвердження того, яким чином відстрочення судом сплати податкового боргу сприятиме його сплаті після закінчення терміну відстрочення, тобто які прогнозовані події у зазначений ним період сприятимуть виникненню у товариства можливості погасити борг. Також, не зазначено, яких заходів вживає товариство для сплати цього боргу та інших боргових зобов`язань. Крім того, застосована судом відстрочка призводить до збільшення податкового боргу відповідача, адже порушення строків сплати податкових зобов`язань тягне нарахування фінансових санкцій, зокрема пені. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів першої про відсутність достатніх підстав для відстрочення відповідачу виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.12.2021. Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 370, 378 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальностю "Компанія Менатеп" залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 28 серпня 2023 року. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.