Постанова Львівський апеляційний суд № 465/1168/22

Справа № 465/1168/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/1402/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 року м.Львів Справа № 465/1168/22 Провадження № 22ц/811/1402/23 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаної адвокатом Сєргєєвою О.І., на рішення Франківського районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 23 березня 2023 року у складі судді Марків Ю.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,- встановив: 21 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . 3 січня 2022 року виявив залиття його квартири гарячою водою. Вказує, що залиття квартири відбулось з вини відповідачів. Причини залиття встановлені Актом обстеження квартири позивача від 12 січня 2022 року. Розмір заподіяної шкоди стверджується висновком експерта №09/02-22 від 15 лютого 2022 року та складає 190 271 грн. Посилається на те, що залиттям квартири позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, у зв`язку з пошкодженням майна, відчуттям дискомфорту, порушенням звичного способу життя, необхідністю докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Моральну шкоду оцінює в 25 000 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 24 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки, завдані в результаті залиття квартири в розмірі 190 271 грн., та 15 000 грн. моральної шкоди, вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність рішення суду. Вказує, що позивачем не надано доказів факту їх залиття квартири відповідачами. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Стверджує, що експертом ОСОБА_9 завищено вартість відновлювального ремонту приміщення квартири позивача. Крім того, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову. 7 червня 2023 року представником позивача ОСОБА_7 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками цієї квартири є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Зазначене стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 24 травня 1999 року, виданим Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, зареєстрованим у ЛОДК БТІ ЕО за № 34809. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 лютого 2022 року за №297608325 власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_2 , актовий запис №2231, ОСОБА_10 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Згідно із ст.368 ЦК України, 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю. Квартира відповідачів знаходиться на два поверхи вище квартири позивача. 3 січня 2022 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 . 12 січня 2022 року за заявою ОСОБА_4 працівниками ЛКП «Південне» проведено обстеження квартири позивача. Згідно з актом огляду, 3 січня 2022 року у квартирі АДРЕСА_2 вирвало заглушку у самовільно встановленій рушникосушці у ванній кімнаті, яку мешканець самостійно замінив до повторного виїзду аварійної служби Франківського району. Внаслідок цього, в квартирі позивача залито стелю кухні площею 8,7 кв.м; стіни кухні площею 26,1 кв.м; стіни 1 кімнати площею 31,2 кв.м; стелю кімнати площею 10 кв.м; стіни 2 кімнати площею 51,3 кв.м; стелю 2 кімнати плщею 17,1 кв.м; стелю коридору площею 10 кв.м; стіни коридору площею 30 кв.м; паркет на площі 37,5 кв.м. З наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №09/02-22 від 15 лютого 2022 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту, необхідного для ліквідації наслідків залиття, квартири АДРЕСА_1 , становить 190 271 грн. Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт. Згідно із додатком 4 до цих Правил встановлено форму такого акту. Факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря, квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана майнова шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено що згадані особи (прізвище ім`я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій визначено, що з актом про залиття повинні бути ознайомлені мешканці відповідних квартир шляхом його підписання, що дає змогу майбутньому відповідачу включити до акту свої пояснення. В актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: «чітко зазначити причини, а саме несанкціоноване втручання мешканців кв. №___ у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.». 12 січня 2022 року комісією ЛКП «Південне», яке обслуговує житловий фонд Франківського району м. Львова, складено акт, підписаний працівниками ЛКП «Південне», затверджений директором цього ЛКП. У акті зазначено дату залиття квартири - 3 січня 2022 року та про звернення у зв`язку з цим ОСОБА_4 до аварійної служби, характеристика квартири, виявлені при обстеженні пошкодження по кожному приміщенню затопленої квартири, причину залиття. Відповідачі посилаються на їх відсутність при складанні акту, однак не зазначають, які зафіксовані в акті відомості є такими, що не відповідають дійсності. Судом встановлено, що акт від 12 січня 2022 року за формою та змістом відповідає вимогам, визначеним наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», оскільки в ньому зазначені всі необхідні відомості. Відповідачами не спростовано відомостей, викладених у акті. Відповідно до висновку експерта Львівського НДІСЕ №17-Е від 15 березня 2022 року за результатами проведення інженерно - технічного експертного дослідження за заявою ОСОБА_1 від 12 січня 2022 року, причиною руйнування заглушки рушникосушки, внаслідок якої сталося залиття квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 ) та квартир сусідів в будинку на АДРЕСА_4 є інтенсивна корозія сталевої основи заглушки, зумовлена недостатньою щільністю нікелевого захисного шару: недостатньою чистотою обробки поверхні різьби, на які наносилося покриття. Згідно такого висновку залиття квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_1 ) та квартири сусідів у вказаному будинку відбулось через руйнування заглушки рушникосушки, встановленої у квартирі відповідачів. Статтею 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. У висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок експерта №09/02-22 від 15 лютого 2022 року про вартість відновлювального ремонту, необхідного для ліквідації наслідків залиття квартири АДРЕСА_1 , складений кваліфікованим судовим експертом ФОП ОСОБА_11 , відповідає ст.ст.102-113 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», містить детальний опис проведених експертом досліджень, висновок містить дані про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Такий висновок експерта містить фотоматеріали пошкоджень квартири ОСОБА_2 , які відповідають пошкодженням, які описані в акті обстеження від 12 січня 2022 року. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що згаданий висновок є належним доказом для визначення розміру збитків, заподіяних позивачу. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Згідно із ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Вказані положення унормовують загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. При цьому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відповідно до постанови Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі №668/10548/15-ц цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до постанови Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Відповідно до ст. 322 цього Кодексу власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Згідно із п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8 жовтня 1992 року та п. 5.1 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 червня 2006 року, утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж опалення та теплопостачання є обов`язком власника квартири. Обов`язок по утриманню санітарно-технічних приладів, що знаходяться у квартирі, у належному стані покладено на власника квартири. З урахуванням вимог ст.ст. 60,70 СК України та ст. 368 ЦК України, виходячи з презумпції спільності права власності відповідачів, які є подружжям, суд прийшов до висновку про солідарне стягнення із них спричиненої позивачу шкоди. Частково задовольняючи позов, суд прийшов до висновку, що позивачем доведено, що позивачу завдана шкода у розмірі 190 271 грн. через залиття його квартири з вини відповідачів та наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завданою шкодою. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, а також внаслідок ушкодження здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно із ч. 1 ст. 1167 цього Кодексу моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконним діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачу також завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях внаслідок пошкодження його майна, незручностей, пов`язаних з необхідністю проведення ремонту квартири, що вимагають від позивача додаткових зусиль для захисту свого права та відновлення пошкодженого житла, порушення звичайного способу життя позивача. З урахуванням тяжкості та характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а також принципів розумності і справедливості, суд вірно визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 15 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів. Звисновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та відповідають встановленим обставинам, не спростовані доводами апеляційної скарги, належить погодитися. Підстави для скасування рішення відсутні. 16 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подав заяву про розподіл судових витрат. Просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. До заяви про стягнення судових витрат ОСОБА_7 додав договір про надання правової допомоги №05-92/22 від 1 лютого 2022 року, додаткову угоду №2 від 26 травня 2023 року та акт наданих послуг від 11 серпня 2023 року. Встановлено, що витрати на правничу допомогу, надану позивачу в суді першої інстанції, стягнуто оскаржуваним рішенням. В розгляді справи в апеляційній інстанції представник позивача участі не брав, оскільки справа розглянута без виклику учасників. Представником позивача під час перегляду справи в апеляційному порядку подано лише відзив на апеляційну скаргу. Докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подані у строки та в порядку визначені ЦПК України. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Встановлено, що витрати на правничу допомогу, надану позивачу в суді першої інстанції, стягнуто оскаржуваним рішенням. В розгляді справи в апеляційній інстанції представник позивача участі не брав, оскільки справа розглянута без виклику учасників. Представником позивача під час перегляду справи в апеляційному порядку подано лише відзив на апеляційну скаргу. З урахуванням встановленого, виходячи із засад співмірності, розумності розміру витрат на правничу допомогу, їх необхідності, складності справи, кількості затраченого часу представником на представництво інтересів ОСОБА_2 , обсягу наданої правничої допомоги, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_7 щодо стягнення з відповідачів витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. Керуючись: ст. ст. 137, 141, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_8 , залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 23 березня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу по 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. з кожного відповідача. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 серпня 2023 року. Головуючий-______________________Т. І. Приколота Судді: ________________ Мікуш Ю.Р.___________________ Р.В. Савуляк