Постанова 4850 № 360/418/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2023 року справа №360/418/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 360/418/23 (головуючий суддя І інстанції Тихонов І.В.), складеного в повному обсязі 05 червня 2023 року, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, відповідно до якої позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 у розмірі 18237,36 грн; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області виплатити позивачу пенсію за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 у розмірі 18237,36 грн, допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по пенсії за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 у розмірі 18237,36 грн. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 у розмірі 18237,36 грн. З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт зазначив, що заборгованості за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 в розмірі 18 237, 36 грн. (15 124, 50 - 6 005, 82) х 2, обліковано в органі Пенсійного фонду України. Виплата коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №360/1753/22 буде здійснюватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/418/23, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справу в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Луганській області з 05.04.2021 та отримує пенсію за нормами п.1 ч.2 ст. 114 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі 360/1753/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періодів роботи на Відокремленому підрозділі Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля, яке в подальшому перейменовано у Відокремлений підрозділ Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Акціонерного товариства Лисичанськвугілля, з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року та з 10 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року підземним прохідником IV розряду з повним робочим днем під землею, та нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці на підставі його заяви про перерахунок пенсії від 23 липня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 23 липня 2022 року відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, зарахувавши до страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періодів роботи на Відокремленому підрозділі Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля, яке в подальшому перейменовано у Відокремлений підрозділ Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Акціонерного товариства Лисичанськвугілля, з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року та з 10 квітня 2020 року по 05 підземним прохідником IV розряду з повним робочим днем під землею, та нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за віком відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці на підставі його заяви про перерахунок пенсії від 23 липня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 23 липня 2022 року відповідно до статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, зарахувавши до страхового стажу на підземних роботах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періодів роботи на Відокремленому підрозділі Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля, яке в подальшому перейменовано у Відокремлений підрозділ Шахта ім. Д. Ф. Мельникова Акціонерного товариства Лисичанськвугілля, з 01 червня 2019 року по 31 грудня 2019 року та з 10 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року підземним прохідником IV розряду з повним робочим днем під землею.У задоволення інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.). На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 у справі №360/1753/22, яке набрало законної сили 22.02.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянуто заяву від 23.07.2022 та проведено перерахунок пенсії позивача за нормами статті 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці з 01.08.2022. Розмір пенсії склав - 15 124, 50 грн. Як зазначає відповідач, заборгованості за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 в розмірі 18 237, 36 грн обліковано в органі Пенсійного фонду України та внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень за окремою бюджетною програмою в порядку черговості. Затримка у виплаті заборгованості зумовлена не бездіяльністю Головного управління, а відсутністю належного асигнування. Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно невиплати заборгованості по пенсії. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача має бути відновленим. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра. Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, : 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки; 12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Статтею 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-IV, не можуть застосовуватись. З вищевикладених підстав суд вважає неможливим застосувати до спірних правовідносин положення Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якими регламентовано, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику. Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»). Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невиплата позивачу заборгованості з пенсії за спірний період Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі № 360/418/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 серпня 2023 року. Судді А.В. Гайдар Т.Г. Гаврищук Е.Г. Казначеєв