Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5499/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5295/23 Справа № 204/5499/21 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., за участю секретаря Драгомерецької А.О. розглянувши у відкритому судовому в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яструб О.П. на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - В С Т А Н О В И В: 23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася те, що вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано винними в смерті її брата та засуджено. Для поховання брата нею було здійснено необхідні витрати у розмірі 10000 гривень. Зазначені витрати складаються з витрат пов`язаних з оформленням документів, необхідних для поховання; зі зберіганням та перевезенням тіла померлого до місця поховання; придбанням та доставлянням труни, купівлі одягу та взуття для померлого, а також інших предметів, необхідних для поховання; витрат з підготовки та облаштування місця поховання. Також були понесені витрати комплексу заходів, обрядових дій, традицій, пов`язаних з похованням (витрати на проведення поминальних обідів). Вважає, що вказані витрати є збитками (шкодою), яка підлягає відшкодуванню відповідачами в повному обсязі. Разом з цим, зазначає про те, що під час судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_3 визнав частково позовні вимоги та частково відшкодував заподіяну моральну шкоду у розмірі 4000 гривень. Неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в подальшому спричинили смерть брата, їй завдано моральних та фізичних страждань, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій. У зв`язку зі смертю брата вона перенесла сильний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, тривоги, страху. Були порушені її актуальні життєві плани, погіршення можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив і трудових планів, нової продуктивної самореалізації. Наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. Смерть брата призвела до появи у неї негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Завдану моральну шкоду оцінює у розмірі 700 000 гривень. Оскільки ОСОБА_3 частково відшкодував завдану моральну шкоду у розмірі 4000 гривень, то стягненню з відповідачів підлягає сума у розмірі 696000 гривень. Просила стягнути з відповідачів на її користь завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн та 696 000 грн моральної шкоди, а всього 706000 грн. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що позивач не спілкувалася з своїм братом, а тому їй не спричинена моральна шкода смертю брата. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає,що судом правильно встановлено,що позивач не проживала разом із братом однією сім`єю, що вона сама підтвердила при розгляді кримінальної справи,зазначивши,що останніх 17 років вона не проживала із братом однією сім`єю. Вони проживали за різними адресами. Крім того позивач зазначала,що її брат не мав дітей. Між тим,Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська розглядається справа за позовом ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та інших про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_8 , тобто у загиблого є малолітня дитина. Отже позивач не є особою,якій відшкодовується моральна шкода,завдана смертю брата, з яким вона не проживала однією сім`єю відповідно до цивільного законодавства. В судове засіданняз`явилися представник ОСОБА_1 - адвокат Яструб О.П. та представник ОСОБА_3 -адвокат Стасенко Д.С.. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення повісток. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами обґрунтованість її позовних вимог щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди, та понесення нею витрат на поховання. Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права. ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Судом першої інстанції встановлено, щовироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнано винними в скоєнні кримінальних правопорушень відносно брата ОСОБА_8 , та засуджено. Своїми умисними діями, направленими на заподіяння смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з чисельними ранами на голові, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до настання смерті. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на те, що смертю брата їй спричинена моральна шкода. При розгляді кримінальної справи позивач пояснила, що протягом останніх 17 років вона з братом не проживала однією сім`єю. Позивач не оспорювала, що вони з братом проживали за різними адресами. Інших доказів, які б підтверджували проживання позивачки з її братом однією сім`єю матеріали справи не містять. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач не надала належних доказів проживання з померлим братом однією сім`єю. Висновок суду підтверджується і такими обставинами, що при розгляді кримінального провадження ОСОБА_1 пояснювала,що її брат не має дітей. Проте такі пояснення спростовані наданими доказами. За інформацією Ленінського районного суду м. Дніпропетровська вбачається, що в проваджені суду перебувала цивільна справа за позовом Органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпропетровську ради до ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , третя особа: Комунальний заклад «Дніпропетровський спеціалізований будинок дитини» Дніпропетровської обласної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій 14 грудня 2016 року судом ухвалено рішення про часткове задоволення позовних вимог. Вказане рішення суду набрало законної сили 27 грудня 2016 року. Разом з цим, вказано, що питання щодо позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_8 судом не вирішувалося. У Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська розглядається справа № 203/2857/20 за позовом ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_10 та є його опікуном до ОСОБА_1 та інших про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту, зокрема з квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_8 .. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка не довела наявність у неї права на відшкодування шкоди в порядку статті 1168 ЦК України про те, що вона проживала зі своїм померлим братом однією сім`єю, а тому правильно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди, спричиненої похованням брата, ОСОБА_8 посилалася на те, що зазначені витрати складаються з: витрат пов`язаних з оформленням документів, необхідних для поховання; зі зберіганням та перевезенням тіла померлого до місця поховання; придбанням та доставлянням труни, купівлі одягу та взуття для померлого, а також інших предметів, необхідних для поховання; витрат з підготовки та облаштування місця поховання; витрати комплексу заходів, обрядових дій, традицій, пов`язаних з похованням (витрати на проведення поминальних обідів). Будь-яких доказів на підтвердження понесення нею таких витрат останньою матеріали справи не містять. Надана ОСОБА_8 копія заказу-наряду № 72 на загальну суму 2770 гривень правильно судом першої інстанції не прийнята до уваги, оскільки документ не містить прізвища особи, якою було оплачено вказаний заказ та дату його замовлення та оплати, що не дає підстав для висновку, що саме позивачкою оплачено замовлення у зв`язку із похованням її брата. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди з підстав їх недоведеності. Посилання на те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що позивач не спілкувалася з своїм братом, а тому їй не спричинена моральна шкода смертю брата, не може бути прийнятим до уваги. Для відшкодування моральної шкоди закон чітко перелічує осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю фізичної особи,і зокрема таке право мають особи, які проживали з нею однією сім`єю. Законом не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі лише спілкування. Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Керуючись ст. ст.368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Яструб О.П. залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 серпня 2023 року. Судді: