Постанова 4824 № 752/10079/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/10079/20 Головуючий у 1 інстанції: Притула Н.Г. провадження №22-ц/824/8036/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 серпня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Гаращенка Д.Р., Сушко Л.П., при секретарі: Качалабі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 , про стягнення коштів, - в с т а н о в и в : В провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_5 , про стягнення коштів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2023 року відмовлено в задоволенні позову. 14 лютого 2023 року представник відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача - ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. Крім того, 16 лютого 2023 року представник відповідача - ОСОБА_3 - Кучерявий Д.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача - ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. Також, 16 лютого 2023 року представник відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача - ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. 07 березня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяви, в яких він просив відмовити у їх задоволенні, оскільки суду не було надано розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг по кожному з видів робіт або витрати адвоката, необхідні для надання професійної правничої допомоги. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування додаткового рішення суду першої інстанції і залишення без задоволення заяв представників про ухвалення додаткового рішення і стягнення витрат на правову допомогу. Скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 та її представники не надали доказів несення витрат по договору № 01/12 від 01.12.2021 року, що унеможливлює стягнення таких понесених витрат, а єдиний складений ними документ (відповідь на відзив) є копією позиції інших представників. У відзиві на апеляційну скаргу Кучерявий Д.В. - представник ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18. Надаючи оцінку наведеному в акті про надання правової допомоги від 10.02.2023 року до Договору від 21.12.2021 року, укладеному між Кучерявим Д.В. та ОСОБА_3 , де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та вартість наданих послуг, суд зазначав, що відсутні підстави для стягнення з позивача 8 000 грн за участь у судовому засіданні 01.03.2022 року та 01.06.2022 року, оскільки 01.03.2022 року судове засідання не відбулось, а 01.06.2022 року адвокат Кучерявий Д.В. не був відсутній у судовому засіданні. Так, надаючи оцінку наведеному у вказаному акті, суд зазначав, що зазначена адвокатом Кучерявим Д.В. вартість наданих послуг є завищеною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому, враховуючи заперечення представника позивача, дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити частково, а розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, підлягав зменшенню та відшкодуванню в загальній сумі 10 000 грн. Також, задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений представниками ОСОБА_4 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, а тому дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити частково, а розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів в суді першої інстанції підлягав зменшенню та відшкодуванню в загальній сумі 20 000 грн. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2023 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення коштів. Встановлено, що 14 лютого 2023 року представник відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача - ОСОБА_4 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. 16 лютого 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 - Кучерявий Д.В. також подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. Крім того, 16 лютого 2023 року представник відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_10 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача - ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн, оскільки зазначене питання не було вирішено судом. 07 березня 2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяви, в яких він просив відмовити у їх задоволенні, оскільки суду не було надано розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг по кожному з видів робіт або витрати адвоката, необхідні для надання професійної правничої допомоги. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з п.2 ч.2 та ч.3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Встановлено, що на підтвердження обставини, викладених у клопотанні про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_3 у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, представником відповідача було надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги від 21.12.2021 року; копію Додаткової угоди №1 від 21.12.2021 року до Договору від 21.12.2021 року; копію квитанції №21-12/1 від 21.12.2021 року на суму 50 000 грн; копію акту про надання правової допомоги від 10.02.2023 року. На підставі положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. За ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18. Надаючи оцінку наведеному в акті про надання правової допомоги від 10.02.2023 року до Договору від 21.12.2021 року, укладеному між Кучерявим Д.В. та ОСОБА_3 , де викладено об`єм виконаних адвокатом робіт та вартість наданих послуг, суд зазначав, що відсутні підстави для стягнення з позивача 8 000 грн за участь у судовому засіданні 01.03.2022 року та 01.06.2022 року, оскільки 01.03.2022 року судове засідання не відбулось, а 01.06.2022 року адвокат Кучерявий Д.В. був відсутній у судовому засіданні. Надаючи оцінку наведеному у вказаному акті, суд вірно зазначав, що зазначена адвокатом Кучерявим Д.В. вартість наданих послуг є завищеною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому, враховуючи заперечення представника позивача, суд дійшов вірного висновку щодо необхідності задоволення заяви частково, а розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції зменшити до відшкодування в загальній сумі 10 000 грн. Щодо заяв представників відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , то суд зазначив, що на підтвердження обставин, викладених у клопотаннях про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_4 у зв`язку з розглядом в суді цієї справи, представниками відповідача було надано до суду копію Договору №01/12 про надання правової допомоги від 01.12.2021 року та копію Додаткової угоди №1 від 20.06.2022 року до Договору №01/12 від 01.12.2021 року, де встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 30 000 грн. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Як вірно зазначено судом першої інстанції, саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Таким чином, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 року, справа № 922/1964/21. З огляду на вищенаведене та з урахуванням заперечень позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлений представниками ОСОБА_4 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, який підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 , є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та дійшов вірного висновку, що заяви необхідно задовольнити частково, а розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів в суді першої інстанції слід зменшити до 20 000 грн. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 21 серпня 2023 року. Головуючий: Судді: