Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/40152/22
від 22.08.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/40152/22 пров. № А/857/8065/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Глушка І.В., Ільчишин Н.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (суддя Греська О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту 11.04.2023), в адміністративній справі №460/40152/22 за позовом ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, встановив: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплатити середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 по 29.09.2022 позивачу; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2020 року по 29.09.2022 року в сумі 72753,64 грн.. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 по 02.07.2021, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100. Зобов`язано 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2021 по 02.07.2021, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд першої інстанції відступив від вимоги дотримання справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків працівником. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 11.04.2023 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення з урахуванням принципів пропорційності, співмірності, розумності та справедливості. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено наступні фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у 4 Територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України з 01.01.2007 року по 31 грудня 2020 року. Наказом командира 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України № 147-ОС від 08.12.2020, позивач був звільнений у запас за пунктом та виключений зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення з 31.12.2020 (а.с. 13). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №460/15354/21 зобов`язано 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з встановленням базового місяця січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року з встановленням базового місяця березень 2018 року (а.с. 16). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2022 у справі №460/15354/21, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №460/15354/21 скасовано в частині зобов`язання 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з встановлення базового місяця березень 2018 року та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 з встановлення базового місяця березень 2018 року - відмовлено. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 460/15354/21 залишено без змін (а.с. 29). На виконання судових рішень у справі №460/15354/21 перераховано на картковий рахунок позивача 29.09.2022 індексацію грошового забезпечення в розмірі 72697,14 грн. (а.с. 14). Позивач вважає, що у нього наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.91 (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон України №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з пунктами 2, 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу (в редакції на час виключення позивача зі списків), закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України. Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Матеріалами справи підтверджується, що наказом командира 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №147-ОС від 08.12.2020 позивач звільнений у запас та виключений зі списків особового складу, з усіх видів забезпечення з 31.12.2020. На виконання судових рішень у справі №460/15354/21 перераховано на картковий рахунок позивача 29.09.2022 індексацію грошового забезпечення в розмірі 72697,14 грн.. За приписами ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права до подібних правовідносин викладена в постановах Верховного Суду: у справі №806/2473/18 від 30.10.2019, у справі №П/811/570/16 від 22.08.2019, у справі №524/8023/16-а від 11.06.2019. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Колегія суддів звертає увагу, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовано положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України. Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 КЗпП України, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги. Як правильно встановив окружний суд, оскільки індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку і тому, відповідно до статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, позивач має право на виплату середнього заробітку (грошового забезпечення), починаючи з 01.01.2021 (наступного після звільнення), проте не більш як за шість місяців, що становить 182 календарні дні (з 01.01.2021 по 02.07.2021). Відповідачем проведено остаточний розрахунок з позивачем при звільненні лише 29.09.2022. Водночас відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання. Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19) та у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17. При вирішення питання щодо визначення розміру спірного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд першої інстанції врахував те, що у матеріалах справи відсутня довідка про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці, що передували звільненню, то відсутня можливість розрахувати точну суму середнього заробітку, яка підлягає нарахуванню позивачу, а тому вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Згідно із п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог, сторонами не оскаржене, а тому не являється предметом апеляційної перевірки. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року в адміністративній справі №460/40152/22 за позовом ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді І. В. Глушко Н. В. Ільчишин