Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/41956/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/41956/22 пров. № А/857/4687/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - встановив: ОСОБА_1 , 01.11.2022 звернувся в суд з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 23 березня 2022 року про призначення позивачу пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2022 року про призначення позивачу пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 03 листопада 1986 року по 31 січня 1991 року в Сахалінському морському пароходстві (4 роки 2 місяці 28 днів), а також період роботи з 23 травня 1991 року по 02 січня 1992 року в ТОВ «Олена» (7 місяців 10 днів). Обґрунтовує позов тим, що після досягнення 60-річного віку, 22 березня 2022 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За наслідками розгляду вказаної заяви, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Період роботи з 03.11.1986 по 31.01.1991 не зараховано у зв`язку з тим, що наказ про звільнення № 50/к від 22.01.1990 не відповідає даті звільнення 31.01.1991, чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 та з 23.05.1991 по 02.01.1992, оскільки наказ на звільнення № 18 від 02.01.1992 по ТОВ «Олена» не завірена круглою печаткою. Позивач вважає, що ним, разом з заявою про призначення пенсії, додано всі необхідні документи для підтвердження наявності у нього необхідного стажу. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 172450004703 від 05 квітня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2022 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 06 листопада 1986 року по 31 січня 1991 року та з 23 травня 1991 року по 02 січня 1992 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 до страхового стажу не зараховано такі періоди: з 03.11.1986 по 31.01.1991 роки, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 заповнена 12.10.1983, оскільки наказ про звільнення № 50/к від 22.01.1990 не відповідає даті звільнення 31.01.1991, чим порушено п. 2,4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №

301. З 25.05.1991 по 02.01.1992, в ТОВ «Олена», оскільки наказ на звільнення № 18 від 02.01.1992 по ТОВ «Олена» не завірена круглою печаткою. На підставі вищевикладеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Позивач, 26.06.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 23 березня 2022 року звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсій за віком на умовах ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності, заява про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви про призначення пенсії, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, 05 квітня 2022 року розглянуло всі документи, які були подані до заяви та винесене рішення № 172450004703 про відмову у призначені пенсії, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж роботи, а саме 29 років. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 06 місяців 24 дні. До страхового стажу позивача не зараховано: періоди роботи з 03.11.1986 по 31.01.1991 (у зв`язку з тим, що наказ про звільнення № 50/к від 22.01.1990 не відповідає даті звільнення 31.01.1991, чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301). Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, звільнення із займаної посади, назву цієї посади. Крім того, вони є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності, що спростовує будь-які сумніви у можливому маніпулюванні з цими записами, тому не зарахування органом Пенсійного фонду підтвердженого періоду трудової діяльності позивача з 06.11.1986 по 31.01.1991 та з 23.05.1991 по 02.01.1992 до страхового стажу з суто формальних підстав є протиправним. Крім цього, дійшов висновку, що оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 172450004703 від 05 квітня 2022 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 березня 2022 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 06 листопада 1986 року по 31 січня 1991 року та з 23 травня 1991 року по 02 січня 1992 року. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмовити від позову, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV). Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел. Стаття 1 Закону № 1058-ІV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно зі ст. 56 Закону України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, що діяла до 01 січня 2004 року) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю, ст. 62 Закону України № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Відповідно до п. 1-3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача слугувало те, що період роботи в Сахалінському морському пароходстві з 03.11.1986 по 31.01.1991 у зв`язку з тим, що наказ про звільнення № 50/к від 22.01.1990 не відповідає даті звільнення 31.01.1991, а період роботи у ТОВ «Олена» з 23.05.1991 по 02.01.1992, оскільки такий запис у трудовій знижці не завірений круглою печаткою. Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі покликання пенсійного органу безпідставними. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (дата заповнення 12.10.1983) (а. с. 12-16): - запис № 10 від 06 листопада 1986 року зарахований до особового складу Сахалінського морського пароходства матросом першого класу, мотористом другого класу (наказ № 686/к від 10.11.1986); - запис № 14 від 31 січня 1991 року звільнений з пароходства за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 29 КЗпП РСФСР (наказ № 50/к від 22.01.1990); - запис № 15 від 23 травня 1991 року прийнятий на роботу в Березнівський договірний виробничо-формувальний комбінат ліпщиком 3-го розряду (наказ № 13 від 23.05.1991); - запис № 16 від 01 вересня 1991 року звільнений з роботи по переводу в Товариство «Олена» ст. 36 п. 5 КЗпП (наказ № 22 від 30.08.1991); - запис № 17 від 01 вересня 1991 року прийнятий на роботу по переводу в ТОВ «Олена» робочим (наказ №2 §1 від 01.09.1991); - запис №18 від 02 січня 1992 року звільнений з роботи з Товариства «Олена» по переводу у договірний комбінат робочим (наказ №18 від 02.01.1992). Тобто, у трудовій книжці позивача дійсно наказ про звільнення № 50/к від 22.01.1990 не відповідає даті звільнення - 31.01.1991 та наказ на звільнення № 18 від 02.01.1992 по ТОВ «Олена» не завірений круглою печаткою. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція). Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації, а не на власника трудової книжки. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії. Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19. Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Отже, за встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки спосіб внесення записів у трудову книжку позивача здійснено з урахуванням хронологічного порядку та правильної логічної послідовності, а тому не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підтвердженого періоду трудової діяльності позивача з 06.11.1986 по 31.01.1991 та з 23.05.1991 по 02.01.1992 з формальних підстав є протиправним. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення № 172450004703 від 05.04.2022 є протиправним та підлягає скасуванню. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що правильним є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема, шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 23 березня 2022 року про призначення пенсії за віком, оскільки при призначенні пенсії позивачу, пенсійному органу необхідно вчинити дії щодо проведення нового розрахунку страхового стажу позивача, з урахуванням висновків викладених в судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанції. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 460/41956/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш