Постанова 4856 № 676/2062/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 676/2062/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк В.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 21 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Кам`янець-Подільського РУ ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та до Кам`янець-Подільського РУ ГУНП в Хмельницькій області, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6515356 від 08.02.2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення п.15.9 "е" ПДР України. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2023 року позов задоволено. Судом скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6515356 від 08.02.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження по адміністративній справі закрито. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. У доводах апеляційної скарги скаржник посилається на те, що із відеозапису та фотофіксації з місця події чітко вбачається факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме зупинку власного транспортного засобу ближче 30м від посадкових майданчиків. Враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх обов`язкової участі, а також достатність доказів в матеріалах справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. З матеріалів справи встановлено, що 08.02.2023 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6515356 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340,00 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 08.02.2023 року о 09 год. 35 хв. на транспортному засобі ФОЛЬКСВАГЕН ПАСАТ, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку по вул. Князів Коріатовичів ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9 «е» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Фотозйомка проводилися із нагрудного відеореєстратора інспектора поліції. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не дотримано обов`язку щодо доказування правомірності прийнятої постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину , порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів , буксирування транспортних засобів, зупинки , стоянки , проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 15.9 "е" ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст.245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При цьому, статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів. Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб`єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо. Слід зазначити, що, в силу вимог статті 251 КУпАП, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення правил дорожнього руху. На обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови відповідачем надано відеозапис та фотозйомка, зроблені з нагрудної камери інспектора поліції. Однак, дослідивши наявні у матеріалах справи відеозапис та фотозйомку з нагрудної камери інспектора поліції, колегія суддів зазначає, що встановити із даного запису факт зупинки позивачем власного транспортного засобу марки ФОЛЬКСВАГЕН ПАСАТ, державний номерний знак НОМЕР_1 , ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів не вбачається можливим. Наразі, даний відеозапис фіксує лише розмову позивача з працівниками патрульної поліції, а надана відповідачем фотозйомка взагалі не дає можливості ідентифікувати вказаний знімок із місцем зупинки транспортного засобу позивача. Інші докази вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення в матеріалах справи відсутні. В даному випадку, відповідачем не надано відомостей із підтверджуючими доказами, про чітке місце, де повинен був зупинитись транспортний засіб позивача, відстань від місця зупинки автомобіля позивача до посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Щодо доводів апелянта про те, що відеофіксація містить відображення зупинки автомобіля ФОЛЬКСВАГЕН ПАСАТ, державний номерний знак НОМЕР_1 ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, то судова колегія останні відхиляє, оскільки оглянуте відео не фіксує ні марку транспортного засобу, ні його державний номерний знак, ні вимірювання відстані від місця зупинки до посадкового майданчика. Стаття 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправною спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки принцип презумпції винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, посилаючись на належні та допустимі докази (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яке переглянуто колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги, скасуванню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.