Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2037/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2023 року справа №200/2037/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (повне судове рішення складено 23 березня 2023 року) у справі № 200/2037/22 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Військова частина НОМЕР_2 , про визнання нечинним контракту, припинення дії контракту, УСТАНОВИВ: У січні 2022 року представник позивача Тертичний Ю.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (відповідач-1), Міністерства оборони України (відповідач-2), військової частини НОМЕР_1 (відповідач-3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Донецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, військова частина НОМЕР_2 про визнання нечинним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного з Міністерством оборони України 10 січня 2022 року, припинення дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 від 10 січня 2022 року, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 11.03.2022 та від 17.07.2022. Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що згідно наказу №4 від 10.01.2022 командира військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 було зараховано на військову службу в Збройні Сили України до списків особового складу ЗСУ військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду начальника медичної служби кадру 105 окремого батальйону територіальної оборони на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31 січня 2021 року №359. Після видачі наказу №4 від 10.01.2022 позивач випадково дізнався про наявність ніби підписаного ним контракту про проходження військової служби від 10.01.2022. Позивач категорично заперечує обставину підписання ним контракту і зазначає, що він не бачив та не ознайомлювався з цим контрактом. Отже, представник позивача вважав, що фактично відсутня об`єктивна сторона щодо укладання даного контракту, та відповідно виникнення прав та обов`язків у сторін. На адвокатські запити адвоката Тертичного Ю.В. про отримання відповідних документів, що підтверджують укладання між позивачем та Міністерством оборони України контракту про проходження військової служби та оригіналу контракту, який підписано власноручно позивачем адвокатом не отримано. Зазначав, що нічого не знає про військовий контракт і ніколи його не підписував, тому просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача Айвазян Ю.К. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позов. Звертає увагу суду, що із матеріалів справи якраз чітко витікає, що ОСОБА_2 контракт на проходження військової служби не підписував. Більш того, вперше ОСОБА_2 побачив контракт лише 8 лютого 2022 року, коли отримував його під розпис в діловода своєї колишньої військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 . Це також підтверджується судовою почеркознавчою експертизою. Наголошує, що у суду не було жодної об`єктивної причини вважати, що до вчинення цих двох підписів прямо причетний позивач, причому - в будь-який можливий спосіб, в тому числі, у разі, якщо, як стверджується у рішенні, «позивач розписався не своїм підписом». Тим більше, що останній аргумент суду є нічим іншим, як недоведеним ніякими доказами припущенням, а обґрунтовувати своє рішення в такий спосіб представник позивача вважає для суду недоречним і неприпустимим. При тому, суд у своєму рішенні зовсім не бере до уваги той очевидний факт, що за твердженнями позивача, останній «дізнався про наявність ніби підписаного ним контракту про проходження військової служби від 31.12.2021 лише після видачи наказу № 94 від 10.01.2022 (яким ОСОБА_2 зараховано на військову службу в Збройні Сили України до списків особового складу ЗСУ військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду начальника медичної служби кадру 105 окремого батальйону територіальної оборони на підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31 січня 2021 року № 0359). Проте, жодного контракту про проходження військової служби позивачу не надавалось, не укладалось та ним не підписувалось. Наголошує, що контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби». Отже, в цьому випадку контракт треба було б вважати неукладеним через грубі порушення вимог статей 2, 4 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пунктів 15, 16, 18, 26 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, проте, на думку апелянта, наведене залишено поза увагою місцевого суду. У відзиві на апеляційну скаргу Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України висловлено згоду з рішенням місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 27.12.2021 ОСОБА_2 як лейтенант медичної служби запасу звернувся до начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волноваського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області з заявою, в якій просив воєнкома клопотати перед вищим командуванням про прийняття його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на п`ять років на вакантну посаду начальника медичної служби начальника медичного пункту 105 окремого батальйону територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України. При цьому, позивач зазначив у заяві, що з порядком проходження військової служби за контрактом ознайомлений. Листом командира кадрів військової частини НОМЕР_2 від 27.12.2021, скерованим на адресу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волноваського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області повідомлено, що кандидатуру ОСОБА_2 погоджено на зазначену вище посаду та запропоновано організувати підготовку відповідних документів для проекту контракту з кандидатом для проходження військової служби офіцерського складу за контрактом. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.12.2021 № 359 наказано укласти контракт з лейтенантом запасу ОСОБА_2 на посаду начальника медичної служби 105 окремого батальйону територіальної оборони. Приписом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волноваського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області Шалімова С. від 08.01.2022 № 129 лейтенанту медичної служби ОСОБА_2 було запропоновано до 10.01.2022 з`явитися до 105 окремого батальйону територіальної оборони в підпорядкування командира військової частини НОМЕР_2 для проходження військової служби за контрактом. Підставою вказано наказ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31.12.2021 № 359. 10.01.2022 між ОСОБА_2 як лейтенантом медичної служби запасу та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_4 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на п`ять років. Відповідно до п. 11 контракту передбачено, що він набирає законної сили з 10.01.2022, про що зазначено в ньому командиром військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_5 пункті 11-1 контракту позивач розписався за отримання другого екземпляру контракту. На підставі зазначеного вище контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.01.2022 та наказу №4 від 10.01.2022 командира військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_2 було зараховано до списків особового складу ЗСУ військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду начальника медичної служби кадру НОМЕР_4 окремого батальйону територіальної оборони відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 31 січня 2021 року №

359. Відповідно до власноручного рапорту ОСОБА_2 на адресу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 , позивач приступив до виконання обов`язків начальника медичної служби кадру 105 окремого батальйону територіальної оборони. Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного. Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Згідно з приписами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з абз.4 ч. 4 ст. 4 цього Закону одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу. Порядок та умови укладання контракту, прийняття на військову службу за контрактом та її проходження регулюються, зокрема, «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 та «Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454. Абзацом 1 п. 15 вказаного Положення встановлено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби. Відповідно до пп.2 п. 16 цього Положення, право на укладення від імені Міністерства оборони України контракту про проходження військової служби надається: посадовій особі, яка має право видавати накази по особовому складу та до повноважень якої належить призначення на відповідні посади, - з особами, що призначені або призначаються на посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачено військове звання від рядового складу до старшого офіцерського. Згідно з абз.7 п. 18 цього Положення, контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію. Пунктом 26 даного Положення передбачено, що контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби. Враховуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд вважає, що для надання контракту про проходження військової служби юридичної сили обов`язковою умовою є його підписання сторонами, а саме державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України (уповноваженою на те посадовою особою) та громадянином України, який бажає вступити на військову службу за контрактом, і всі взаємні права та обов`язки між учасниками вказаних правовідносин виникають лише після підписання відповідного контракту. Відповідно до абзацу дев`ятнадцятого пункту 2.2 розділу II Положення, запис про день набрання чинності контрактом здійснюється у відповідному пункті форми контракту та додатка до контракту про проходження військової служби (додатки 1-3 до Положення) і завіряється підписом командира (начальника) військової частини, де зберігається перший примірник особової справи військовослужбовця. Другий примірник контракту надається військовослужбовцю під особистий підпис у відповідному пункті першого примірника контракту. Запис про продовження строку контракту у випадках, визначених пунктами 31-33 Положення, або продовження дії контракту у випадках, визначених пунктом 33-1 Положення, здійснюється в пункті 11-2 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, форма якого визначена додатком 1 до Положення, за підписами командира (начальника) військової частини, де зберігається перший примірник особової справи військовослужбовця, та військовослужбовця. У випадках, визначених пунктом 33 Положення, та в разі тимчасової відсутності військовослужбовця з об`єктивних причин зазначений підпис здійснюється після його прибуття до місця проходження служби. Як зазначено вище, в пункті 11-1 контракту від 10.01.2022 наявний підпис ОСОБА_2 про отримання ним екземпляру контракту. В суді першої інстанції позивач пояснив, що це його підпис та надав суду свій екземпляр контракту з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки інший підпис в пункті 8 та 10 контракту не належить йому. В ході розгляду адміністративної справи на підставі ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року за клопотанням позивача була проведена почеркознавча експертиза. Висновком судової почеркознавчої експертизи Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/103/22/9263-ПЧ від 15.12.2022 встановлено наступне: Підпис від імені громадянина України військовослужбовця ОСОБА_7 в розділі: «8. Інші умови Контракту» в контракті про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ від 10.01.2022 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис від імені громадянина України військовослужбовця ОСОБА_7 в розділі: «10. Підписи сторін» в контракті про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ від 10.01.2022 виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. У зв`язку з тим, що відсутня «Методика по встановленню статі виконавця почергових об`єктів: підпису, почерку» вирішити питання, особою якої статі виконані рукописні записи в розділах 8, 10 контракту від 10.01.2022, не виявляється можливим. Підпис від імені громадянина України військовослужбовця ОСОБА_7 в розділі: «11-1. Підписи сторін, підпис військовослужбовця про отримання другого примірника контракту» в контракті про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ від 10.01.2022 виконаний ОСОБА_2 . Тобто, із вказаного висновку вбачається, що з трьох особистих підписів позивача на спірному контракті один про отримання другого екземпляру контракту належить позивачу, що дає суду підстави вважати, що позивач таки підписав контракт в зазначеному пункті та отримав його примірник. При цьому, ані експертом, ані судами не встановлено, хто саме: чи позивач розписався не своїм підписом в розділах 8 та 10 контракту, чи представники відповідачів чи третіх осіб вчинили ці підписи. В поясненнях від 27.07.2022 військова частина НОМЕР_2 зазначила, що ОСОБА_2 прибув на службу вже з підписаним контрактом, тому їм невідомі обставини підписання спірного контракту. Таким чином, фактично наявна об`єктивна сторона щодо укладання спірного контракту, та відповідно наявне виникнення прав та обов`язків у сторін. Частинами 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною. Також слід зауважити, що у позовній заяві зазначено, що позивач нічого не знав про контракт та ніколи його не бачив, що спростовується матеріалами справи та, в свою чергу, має ознаки зловживанням процесуальними правами з боку позивача. На запитання суду першої інстанції, яким чином позивач, як офіцер запасу опинився на службі у військовій частині НОМЕР_2 : чи-то за контрактом, чи-то за мобілізацією, ОСОБА_2 повідомив, що можливо на якихось інших цивільно-правових підставах, не надавши при цьому ніяких документів, окрім контракту від 10.01.2022. Стосовно позовних вимог в частині визнання нечинним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного з Міністерством оборони України 10 січня 2022 року. Як зазначено вище, пунктом 26 Положення контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби. Відповідно до пункту 2.20 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 за результатом відбору до проходження військової служби за контрактом кандидати з особовими справами та приписами військових комісаріатів направляються до військових частин. У військових частинах стосовно кандидатів проводяться, зокрема, такі заходи: оформлення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. При успішних результатах відбору командир військової частини укладає з громадянами контракт про проходження військової служби та призначає на відповідні військові посади, про що видається наказ по особовому складу. З аналізу наведених норм вбачається, що укладення контракту про проходження професійної військової служби проходить дві стадії: 1) узгодження волі сторін, яка характеризується добровільністю вступу на професійну військову службу (суб`єктивна сторона), водночас, відсутність волі не породжує військово-службових відносин; 2) волевиявлення, тобто підпис контракту і тим самим надання узгодженої волі зовнішнього виразу (об`єктивна сторона). Волевиявленню передує перевірка відповідності громадянина (військовослужбовця) вимогам, встановленим для вступу на професійну військову службу за контрактом. Як встановлено судами, 27.12.2021 ОСОБА_2 як лейтенант медичної служби запасу звернувся до начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волноваського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Донецької області з заявою, в якій просив воєнкома клопотати перед вищим командуванням про прийняття його на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на п`ять років на вакантну посаду начальника медичної служби начальника медичного пункту 105 окремого батальйону територіальної оборони оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України. В подальшому відповідачі та треті особи діяли в межах Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, уклавши з позивачем спірний контракт від 10.01.2022. Отже, такий рапорт позивача свідчить про узгодження волі сторін, яка характеризується добровільністю вступу на професійну військову службу та передує укладенню контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Тому, з урахуванням викладеного, місцевий суд обґрунтовано не прийняв до уваги твердження позивача щодо не обізнаності про існування контракту, оскільки поданим рапортом останній безпосередньо клопотав у керівництва про його укладення та свідомо бажав нести службу у Збройних Силах України, був ознайомлений з умовами проходження військової служби за контрактом. Зворотного матеріалами справи не доведено. Крім того, відповідно до пояснень військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2022, позивач прибув у розпорядження військової частини вже з підписаним контрактом і в цей же день власноруч написав рапорт про прийняття посади і початок обов`язків за посадою та будь-яких зауважень, скарг чи пропозицій з приводу контракту не висловлював, що також свідчить про вільне волевиявлення позивача на проходження військової служби за контрактом. Вільне волевиявлення учасника правочину є тією вимогою, яка відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, характеризує чинність правочину. Матеріали справи свідчать про вільне волевиявлення позивача на укладання контракту про проходження військової служби. На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимоги позивача про визнання нечинним контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного з Міністерством оборони України 10 січня 2022 року, не підлягають задоволенню. Вимоги про припинення дії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, укладеного між Міністерством оборони України та ОСОБА_2 від 10 січня 2022 року, є похідними від первинних вимог, тому також не підлягають задоволенню. Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно зі статтею 245 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя з`ясування об`єктивної істини у справі. Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі. Решта доводів та аргументів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Айвазяна Юрія Климентійовича залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі № 200/2037/22 залишити без змін. Повне судове рішення 22 серпня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін І. Д. Компанієць