Ухвала ККС ВС № 553/3364/22

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 року м. Київ справа № 553/3364/22 провадження № 51-4161ск22 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 . Суть питання До Касаційного кримінального суду Верховного Суду вже звертався обвинувачений ОСОБА_4 із касаційною скаргою, за наслідками розгляду якої касаційний суд постановив такі рішення: - ухвалою від 30 січня 2023 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу обвинуваченого без руху через її невідповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і надав строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків; - ухвалою від 10 квітня 2023 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу обвинуваченого разом з усіма доданими до неї матеріалами, оскільки він не усунув недоліки своєї касаційної скарги, яку було залишено без руху. Обвинувачений ОСОБА_4 повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій він, як можливо зрозуміти з її змісту, вказує про бездіяльність прокурора під час розгляду матеріалів кримінального провадження та про сфальсифіковане обвинувачення стосовно нього. Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду Статтею 427 КПК України встановлені вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржується, а відповідно до ч. 5 вказаної статті до касаційної скарги додаються копії цих судових рішень. Однак, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_4 не зазначає про те, які саме судові рішення, передбачені положеннями ст. 424 КПК України, він оскаржує у касаційному порядку. При цьому відсутні й копії цих судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК України, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб`єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 цього Кодексу та розглянути касаційну скаргу по суті. Також Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Частиною 1 ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, доводи касаційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 фактично зводяться до його вказівок про бездіяльність прокурора під час розгляду матеріалів кримінального провадження та про сфальсифіковане обвинувачення стосовно нього, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Крім того, ОСОБА_4 не зазначив, яких саме істотних порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, він не обґрунтував, у чому саме полягали такі порушення, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених цими судами судових рішень, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для зміни або скасування касаційним судом вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370, 404, 412-413, 419 цього Кодексу. Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК України, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Крім того, з касаційної скарги ОСОБА_4 не можливо зрозуміти, яке саме рішення повинен ухвалити суд касаційної інстанції за наслідок розгляду його касаційної скарги. Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_4 на тому, що вимоги до суду касаційної інстанції, повинні відповідати змісту ст. 436 КПК України щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК України, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 цього Кодексу, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. На цих підставах Верховний Суд постановив: Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3