Ухвала ККС ВС № 953/87/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 року м. Київ справа № 953/87/23 провадження № 51-4851 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 липня 2023 року, встановив: Вироком Київського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Гроза, Шевченківського району Харківської області, зареєстровану та проживаючу у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), раніше не судиму, засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органах України строком на 14 років з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна на користь держави. За вироком суду ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона, будучи громадянкою України, добровільно зайняла посаду виконуючої обов`язки помічника начальника управління (сільського) Шевченківського територіального управління Тимчасової громадянської адміністрації Куп`янського району Харківської області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , не оспорюючи доведеності винуватості засудженої та правильності кваліфікації її дій, порушує питання про зміну ухвали суду апеляційної інстанції у зв`язку із невідповідністю призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та її особі через суворість. В обґрунтування своїх вимог стверджує, що судами при призначенні засудженій покарання безпідставно не визнано пом`якшуючі покарання обставини, а саме, вчинення кримінального правопорушення під впливом погроз, щире каяття, наявність на утриманні матері похилого віку, дитини інваліда, незадовільний стан здоров`я, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, те, що на обліку у лікаря нарколога засуджена не перебуває, що в сукупності давало суду, на її думку, підстави призначити із застосуванням ст. 69 КК України. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено. Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 та кваліфікація її дій у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються. Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 69 КК України при призначенні засудженій покарання є такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи наступне. Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Пунктом 1 частини 1 статті 66 КК України встановлено обставини, які пом`якшують покарання. Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті, водночас визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивовано у вироку. Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного. При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного. При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати, яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Судами першої та апеляційної інстанцій зазначені вимоги кримінального процесуального закону було дотримано, про що свідчить нижченаведене. Як вбачається із копій судових рішень, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, призначаючи покарання ОСОБА_5 , врахував всі обставини в їх сукупності, а саме, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжкого злочину, відомості про особу винної, яка має незакінчену вищу освіту, до затримання була офіційно працевлаштована, характеристику начальника ВПД№ 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, згідно якої компроментуюча інформація щодо ОСОБА_6 відсутня. Обставинами, що пом`якшують покарання винній, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності та на обліку у лікаря нарколога психіатра не перебуває. Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. При цьому апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність обставини, що пом`якшує покарання винної, а саме, вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, примусу, оскільки добровільність зайняття ОСОБА_5 посади в адміністрації незаконного органу влади підтверджується доказами, які досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції та яким надана належна і повна оцінка в оскаржуваному судовому рішенні, а також показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є послідовними та узгоджуються між собою, підтверджується саме добровільне, з власної волі та за відсутності фізичного чи психічного примусу, крайньої необхідності, зайняття ОСОБА_5 посади виконуючою обов`язки помічника начальника управління (сільського) Шевченківського територіального управління Тимчасової громадянської адміністрації Куп`янського району Харківської області, які повідомили про її свідоме і добровільне співробітництво з окупаційною владою Російської Федерації. Також доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційним судом не взято до уваги доводи сторони захисту про щире каяття засудженої, не заслуговують на увагу, з наступних підстав. Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. При цьому апеляційним судом не встановлено наявності обставини, що пом`якшує покарання, у виді щирого каяття, оскількиматеріали справи не містять, а також стороною захисту не надано доказів про їх існування і під час апеляційного розгляду. Також слід зазначити, що стан здоров`я засудженої та наявність у неї на утриманні матері похилого віку, дитини інваліда не є тими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого засудженою за наведених у вироку обставин, пов`язаного з колабораційною діяльністю у взаємодії та підтримки окупаційної адміністрації держави-агресора. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав, які вказували б на неправильність застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, а саме, не застосування положень ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, та погоджується з визначеним видом і розміром призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини. Таким чином, на переконання колегії суддів, призначене засудженій покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України, узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній його меті як заходу примусу, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим, та відповідає вимогам ст. 65 КК України. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника, в тому числі і тим, на які вона посилається у касаційній скарзі, та вмотивовано відмовив у їх задоволенні. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України. Отже, обґрунтування касаційної скарги захисника не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України. Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 липня 2023 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_3