Постанова 4818 № 646/191/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/191/23 Головуючий суддя І інстанції Сіренко Ю.Ю. Апеляційне провадження № 33/818/679/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2023 року м.Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакули Н.С., захисника - Хоменка М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Хоменка М.С. на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, офіційно не працевлаштовану, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , 02.01.2023 року о 23 годині 10 хвилин, керувала транспортним засобом NISSAN, д.н.з. НОМЕР_1 , по пр. Гагаріна, 100, у м. Харкові, в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 7510, з її згоди, на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за результатами якого встановлено вміст алкоголю 1.90 ‰, що підтверджується тестом №78. Свідки не залучались, велась безперервна відеофіксація на бодікамеру 472771. В своїй апеляційній скарзі захисник Хоменко М.С. просить скасувати постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 року та закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення. Свої апеляційній вимоги захисник обґрунтовує тим, що матеріали справи сфальсифіковані, оскільки тільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 223583 від 02.01.2023 року міститься лише один підпис ОСОБА_1 , а в усіх інших - підпис іншої особи. Апелянт також зазначає, що ОСОБА_1 не погодилась з результатами огляду, у зв`язку з чим працівники поліції повинні були запропонувати їй пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я. Крім того, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 заявляла працівникам поліції, що потребує послуг адвоката, але ними було проігнорована її вимога. Зазначає, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння не містить графи щодо незгоди особи з результатами огляду, результати огляду за допомогою газоаналізатора Драгер 7510 не можуть прийняті до уваги, оскільки технічне обслуговування цього приладу повинно проводитися кожні 6 місяців. В судове засідання, яке призначалося судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не з`явилася, але вона належним чином була повідомлена 07.07.2023 року про місце та дату апеляційного розгляду, про свідчить її власноручний підпис у зворотному повідомлені, яке нею підписано. Крім того, до початку апеляційного розгляду захисник Хоменко М.С. повідомив суду, що його підзахисна у зв`язку з поганим самопочуттям та вона просила провадити апеляційний розгляд без її участі, оскільки процесуальна позиція сторони захисту узгоджена. При цьому належить врахувати, що саме захисник Хоменко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 року. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи , яка її подала , а неявка цієї особи в судове засідання, за умови, якщо вона була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, не є перешкоджає судовому розгляду. Отже, враховуючи зазначені обставини та думку апелянта, суд вирішив провадити апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи наявні відомості у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги. Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Хоменка М.С. не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 (а). Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в своїй апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Цих обставин не надано стороною захисту і під час апеляційного розгляду. Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується доказами, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у: - протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №223583 від 02.01.2023 року, в якому зазначено факт керування 02.01.2023 року о 23 годині 10 хвилин по пр. Гагаріна, 100, у м. Харкові, ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення нею вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, оскільки знаходилася у стані алкогольного сп`яніння (а.с.3); - направленні до КНП ХОР ОНД на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 02.01.2023 року, згідно якого, за результатами огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, у ОСОБА_1 виявлені ознаки спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода. Огляд у закладі охорони здоров`я не проводився (а.с.5); - акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки спяніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода, у зв`язку з чим проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest 7510 ARMF0261. За результатами огляду встановлено, що вміст алкоголю становить 1.90 ‰ (а.с.6); - роздруківці чеку за результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest 7510 ARMF0261. Результат огляду становить 1.90 ‰ (а.с.2); - DVD-диску з відеозаписом (відеофайл АЛ76), долученого до матеріалів справи, з якого вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 , що у неї виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропонували водію пройти відповідний огляд за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest, на що остання погодилась. За результатами огляду встановлено, що у ОСОБА_1 вміст алкоголю становить 1.90 ‰ (а.с.4). Крім цього, з долученого відеозапису також вбачається, що ОСОБА_1 не заперечувала, що саме вона керувала транспортним засобом NISSAN, д.н.з. НОМЕР_1 , та працівники поліції повідомляли їй, що у разі незгоди з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest, вона має пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я. Але ОСОБА_1 погодилась з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події (а.с.4), у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника в цій частині є безпідставною та непереконливою. Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та захисником Хоменком М.С., з яким була укладена відповідна правова угода на стадії судового розгляду цієї справи в суді першої інстанції, подавалася заява в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 та захисником Хоменком М.С. не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції та медичного закладу до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності. Також стороною захисту не надано відомостей про те, що ОСОБА_1 та захисник Хоменко М.С. зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій керівництва патрульної поліції при перевірці скарг на дії працівників поліції, які складали адміністративний матеріал у цій справі. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 , проведення фіксації подій, складенні протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції та фальсифікації матеріалів справи. Апеляційний суд також зазначає, що чинний КУпАП не містить такого поняття як «недопустимі докази», а тому апеляційна скарга в цій частині також є необґрунтованою та безпідставною. Щодо апеляційних доводів захисника Хоменка М.С. про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги результати огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного спяніння за допомогою газоаналізатору Drager Alkotest 7510, на переконання апеляційного суду, є безпідставними, з наступних підстав. Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, до яких відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, доступ до якого є загальнодоступним. При цьому газоаналізатор типу Alcotest виробництва Drager Safety AG and Co.KgaA (Germany), до яких належить і Drager Alcotest 7510, включений до вказаного переліку. Частиною 1 ст. 17 вказаного Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, тобто законом не встановлено вимог до засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації. Відтак, газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, в тому числі і прилад «Drager Alkotest 7510» можуть надалі експлуатуватись за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року №1747, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2016 року за №1417/29547 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлені міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, а саме для Газоаналізаторів - один рік. Як вбачається з роздруківки приладу «Drager Alkotest 7510» останнє його градуювання проводилось 02.06.2022 року, в той час як огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився 02.01.2023 року, тобто у шестимісячний строк після його останнього градуювання та в межах дванадцятимісячного строку, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні сумніви щодо достовірності результатів технічного засобу за результатами огляду ОСОБА_1 . Отже, працівники поліції правомірно використали зазначений газоаналізатор для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Посилання апелянта на відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та не встановлення їх працівником поліції, як на істотні порушення, також є безпідставними. Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», вбачається, що ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейським в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода. Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність ознак у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями. Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі невірно встановлених ознак алкогольного сп`яніння, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме до керівництва патрульної поліції з метою ініціювання службової перевірки, або в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження апелянта з цього приводу є необґрунтованими. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 7510. Таким чином, з відомостей письмових доказів та відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що 02.01.2023 року о 23 годині 10 хвилин ОСОБА_1 керувала транспортним засобом NISSAN, д.н.з. НОМЕР_1 , по пр. Гагаріна, 100, у м. Харкові, в стані алкогольного сп`яніння,та в подальшому остання пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 7510 на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, за результатами якого встановлено вміст алкоголю 1.90 ‰, що підтверджується тестом №78, а тому апеляційна скарга захисника Хоменка М.С. в цій частині є безпідставною. Крім того, апеляційний суд бере до уваги, що захисник Хоменко М.С. не заявляв будь-яких клопотань щодо виклику та допиту в судовому засіданні свідків у цій справі для підтвердження його доводів апеляційної скарги. Апеляційний суд також критично оцінює доводи захисника про те, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги відомості відеозапису з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі твердження сторони захисту не узгоджуються з положеннями ст.251 КУпАП, згідно якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Інші апеляційні доводи захисника Хоменка М.С. є суб`єктивними та необґрунтованими, оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган, (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі захисника Хоменка М.С. не підлягає. Керуючись статтями 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника Хоменка М.С. залишити без задоволення, а постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков