Постанова Львівський апеляційний суд № 452/2969/23

Справа № 452/2969/23 Головуючий у 1 інстанції: Корольчук Н.В. Провадження № 33/811/1089/23 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дахновського В.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогост.124, ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за правилами ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 10.07.2023 року о 20.10год. на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород 50км., керуючи транспортним засобом марки «VolkswagenPassat» н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не впорався з керуванням та з`їхав у кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_1 10.07.2023 року о 20.10год. на автодорозі Львів-Самбір-Ужгород 50км., керував транспортним засобом марки «VolkswagenPassat» н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці і від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки на у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2023 року, скасувати її та закрити провадження у справі на підставі ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що: відеозапис події складається з часткового фрагменту; поліцейським не поінформованого його про ознаки алкогольного сп`яніння, які на той час були виявлені ним; протокол про адміністративне правопорушення складався без його участі та його копія йому не вручалася; не було роз`яснено йому права передбачені ст.63 Конституції України та ст.286 КУпАП; подія мала місце 10.07.2023 о 20.10 год, а протокол про адміністративне правопорушення щодо нього складений 17 липня 2023 року о 08.30 год. В судове засідання з`явились, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Дахновський В.Т. Зазначені ОСОБА_1 причин пропуску строку на оскарження, апеляційний суд визнає поважними, такими, що перешкодили йому своєчасно звернутися до суду за апеляційною скаргою, зважаючи на, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм закону, оскільки в ній наведені положення матеріального та процесуального права, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування. Відповідно до пп. а п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Правилами дорожнього руху України заборонено керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`ягніння. Відповідно до п. 2.5. ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає зокрема у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено уст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоїНаказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735(далі по тексту Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 . Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Дослідивши зібрані у справі докази, а саме: дані протоколу серії: ААД № 174177 від 17.07.2023 року; акт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», від 17.07.2023 року; направлення у медичний заклад; відеофайл з нагрудного відеореєстратора поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння; письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначав про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; рапорт інспектора поліції, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наведені вище докази не можуть бути достатніми та допустимими для доведення винуватості ОСОБА_1 з наступних підстав. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогам статті 256 КУпАП, в ньому зазначено суть адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 цього ж Кодексу, об`єктивною стороною якого є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Підстав для визнання протоколу недопустимим доказом у справі апеляційний суд не вбачає, оскільки цей доказ узгоджується з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який додано до протоколу. Доводи апеляційної скарги, що відеозапис складається з часткового фрагменту, не заслуговує на увагу апеляційного суду, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та такий відеозапис дає можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При оцінці тверджень апелянта щодо того, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення жодними належними доказами не підтверджена, апеляційний суд такі відхиляє. Так, зі змісту доводів апеляційної скарги убачається, що протокол про адміністративне правопорушення складався без його участі та копія такого йому не вручалась, не було роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП, подія мала місце 10.07.2023 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений 17.07.2023 року. Апеляційний суд твердження апелянта у цій частині розцінює критично, та відхиляє, оскільки дослідивши сукупність доказів, які містяться у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що такі слід визнати необґрунтованими та спрямованими виключно на намагання ОСОБА_1 ухилитися від адміністративної відповідальності. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Позиція ОСОБА_1 висловлена в апеляційній скарзі, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування або зміни постанови суду відсутні. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2023 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 липня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк