Постанова Одеський апеляційний суд № 522/13152/22

Номер провадження: 22-ц/813/5230/23 Справа № 522/13152/22 Головуючий у першій інстанції Шестакова Я.В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П. суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Уртаєв Олег Ігорович на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року про забезпечення позову у цивільній справі про поділ майна подружжя учасники справи: позивач Двір Далі відповідач ОСОБА_2 встановив: 03 жовтня 2022 року позивачка Двір Далі звернулася до суду з вказаним вище позовом. 14 жовтня 2022 року, у порядку ст.ст. 149, 150 ЦПК України, представник позивачки звернувся до суду із заявою, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру із забороною відчуження за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року заяву представника позивачки про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_2 . Заборонено ОСОБА_3 особисто або в особі представника, та будь-якій іншій особі вчинення дій щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник-адвокат Уртаєв О.І. посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. За доводами апеляційної скарги, оскаржувана ухвала суду винесена передчасно, є необґрунтованою та обмежує законні права відповідача на безперешкодне володіння, користування та розпорядження майном. Скаржник також зазначає, що судом не вказано в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, а посилання сторони позивачки щодо наміру відповідача відчужити спірне нерухоме майно не відповідає дійсності та є виключно її суб`єктивною думкою. Правом відзиву на апеляційну скаргу Двір Далі не скористалася, що в силу ч. 3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у поданих до суду заявах просили суд розглянути справу без їх участі. Заслухавши доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, про що свідчать долучені до позову матеріали, з урахуванням змісту та обсягу пред`явлених позовних вимог існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,а заявлений вид забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, тому накладення арешту на спірне нерухоме майно може сприяти запобіганню подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення суду та захисту прав позивачки. Судом також зазначено, що застосування заходів забезпечення позову у визначений спосіб не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном ОСОБА_4 , а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним до вирішення судом справи по суті. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке. Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до положень частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказаних вимог позивачкою дотримано. Як убачається з матеріалів справи, позивачка Двір Далі звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та відповідно до заявлених позовних вимог, Двір Далі просила суд: 1. визнати право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Далі на квартиру загальною площею 170,9 кв.м., підсобних приміщень, загальною площею 271,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 16,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . 2. поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином: - визнати за Двір Далі право власності на частини вищезазначеної квартири та підсобних приміщень, та частини вищезазначеного машиномісця; - визнати за ОСОБА_6 право власності на частини вищезазначеної квартири та підсобних приміщень, та частини вищезазначеного машиномісця. Колегія суддів вважає, що оскільки предметом позову є вказана вище квартира, тому суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову Двір Далі, шляхом заборони на її відчуження. Доводи апеляційної скарги про те, що при винесені оскаржуваної ухвали, судом не вказано, в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, а посилання позивачки щодо наміру відповідача відчужити спірне нерухоме майно не відповідає дійсності та є виключно її суб`єктивною думкою , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як убачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо поділу майна подружжя, а відповідно до змісту ст. 149 ЦПК України умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Окрім того, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачка зазначила, що відповідач на сайті оголошення DOM.RIA розмістив оголошення про продаж спірної квартири, яка є спільною власністю подружжя, і розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого суду додала скріншоти з цього сайту, на якому вона впізнала інтер`єр свого житла. Оцінивши доводи заявниці Двір Далі щодо необхідності вжиття заходів забезпечення з урахуванням заявлених вимог, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, спроможності забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову про поділ майна подружжя; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивачки шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_2 та заборону відповідачу ОСОБА_3 особисто або в особі представника, та будь-якій іншій особі вчинення дій щодо відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, колегія суддів вважає необхідним взяти до уваги висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, в якій зазначено, що за змістом ст. 149, 158 ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер, тому апеляційний суд не вбачає порушень прав ОСОБА_1 . Вказаний вид забезпечення позову лише направлений на збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. За таких обставин зазначені висновки суду про задоволення заяви позивачки з наведених вище підстав та забезпечення позову останньої вказаним видом, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими. Доказів які б спростували висновки суду першої інстанції скаржником не надано. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Порушень судом норм процесуального права, колегією суддів не встановлено. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вказаних вище вимог, підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі не має. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складення повної постанови - 07 серпня 2023 року. Головуючий Ю.П. Лозко Судді: М.В. Назарова В.В. Кострицький