Постанова 4851 № 440/11157/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 р. Справа № 440/11157/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023, (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський) по справі № 440/11157/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому просив : - визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №190102 від 28.12.2021. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є автоперевізником, під час перевірки водієм автотобіля надано всі документи, зокрема квитково-касовий лист, за раніше встановленою формою. Оскільки на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови, на законодавчому рівні не існувало визначеної форми квитково-касового листа та порядку його ведення, а також, що квитково-касовий лист є обов`язковим документом для здійснення регулярних пасажирських перевезень лише згідно із статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (надалі також - Закон №2344-ІІІ) постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та підлягає скасуванню. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі - відповідач2). Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.12.2021 року №190102. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 1074 грн. Державна служба України з безпеки на транспорті, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не вірно надано оцінку доказам по справі, а його висновки - не відповідають обставинам справи. Законом України "Про автомобільний транспорт" на перевізника покладено обов`язок з забезпечення, а на водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Для пасажирських перевезень водій автобуса повинен, крім іншого, надати квитково-касовий лист, який у даному випадку відсутній, оскільки був заповнений не повністю, а саме не зазначено дату. Таким чином з його змісту не можливо встановити належність документу до здійснюваних саме 23.11.2021 року перевезень. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що квитково-касовий лист був у водія, що не заперечується і самим апелянтом, проте цей факт не відображений у акті. Вказав, що суд першої інстанції виніс вмотивоване рішення, яке він просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області не подав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 23.11.2021 старшим державним інспектором ВНА у Полтавській області Говорухою Д.О. було проведено рейдову перевірку автобуса марки ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , в селі Пальчиківка, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складено акт від 23.11.2021 №2508898 (а.с. 4). За висновками акту перевірки 23.11.2021 року о 15 год. 20 хв. у водія автобуса марки ГАЗ д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , на момент проведення перевірки під час перевезень за маршрутом Полтава-Пальчиківка були відсутні документи, перелік яких визначений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія відсутній - квитково-касовий лист. На підставі акту Слобожанським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Полтавська область 28.12.2021 року винесено постанову №190102, якою на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу з приводу відсутності у водія автобусу заповненого квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III ( далі - Закон України №2344-III). Статтею 6 вказаного Закону встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок №1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. У пункті 15 вказаного Порядку передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно (серед іншого) наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення визначені у статті 39 Закону України №2344-III. Відповідно до вказаної статті автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 вказаного Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, відсутність у водія чи не пред`явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документів (одного з них) тягне за собою відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з пунктом 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку №1567). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №1567). В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.11.2021 №2508898 зазначено, що водій не надав квитково-касовий лист. Слід зазначити, що приписи статті 39 Закону України №3492 зобов`язують водія автобуса мати при собі та пред`являти на вимогу, зокрема, квитково-касовий лист. Квитково-касовий лист - це документ, який є пiдставою для облiку транспортної роботи, роботи водiїв та списання витраченого пального на загальний пробiг автобуса, а також для взаєморозрахункiв мiж перевiзником i замовником на надання транспортних послуг. Інструкцією про порядок обліку бланків на проїзд автомобільним транспортом і готівки, отриманої від перевезень пасажирів та багажу, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року № 279 (далі - Інструкція № 279), а саме додатками 13 та 14 затверджено форму квитково-касового листа. Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 503 від 25 травня 2006 року "Про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів та перевезення багажу на маршрутах загального користування" (далі - Наказ № 503) скасовано Інструкцію №

279. Тобто, на час проведення відповідачем перевірки та прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу на ОСОБА_1 була відсутня затверджена форма квитково-касового листа та порядок її ведення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність затвердженої форми і змісту вказаного документа ставить перевізника у невизначене становище і ускладнює належне виконання вимог Закону № 2344-ІІІ. Саме такої правової позиції дійшов Верховний суд у своїй постанові від 20.12.2018 року у справі №804/8740/16, де в п. 32 зазначив: "Що стосується квитково-касового листа, то тут зауваження позивача колегія суддів вважає слушними, позаяк відсутність затвердженої форми і змісту вказаного документа ставить перевізника у невизначене становище і ускладнює належне виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт". Колегія суддів звертає увагу, що єдиною підставою для складення акту №2508898 від 23.11.2021 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідачем вказана відсутність квитково-касового листа. Проте, в матеріалах справи наявний квитково-обліковий лист серія ББА № 625622 для міського та приміського сполучення. (а.с. 8). Вказаний квитково-обліковий лист надавався водієм під час перевірки, проте не був прийнятий до уваги, з підстав наявності недоліків при його заповнені, що не заперечується відповідачем. Колегія суддів зазначає, що оскільки на законодавчому рівні відсутня затверджена форма квитково-касового листа та порядку його ведення, то відсутні підстави стверджувати про неналежне заповнення позивачем наданого до перевірки квитково-облікового листа серія ББА № 625622. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу у зв`язку з відсутністю у водія автобусу заповненого квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством. Таким чином, оскаржувана позивачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №190102 від 28.12.2021 є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, надані позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню у повному обсязі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови. На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, тому відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 440/11157/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова