Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 803/1276/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 803/1276/16 пров. № А/857/12763/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Довгополова О.М., суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі № 803/1276/16 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суддя (судді) в суді першої інстанції Смокович В.І., справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення м. Луцьк, повний текст рішення складено 05 лютого 2021 року. ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі ФОП ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області ( далі ГУДПС), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №0037751304, - зобов`язати відповідача подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь позивачки 146132,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року №0037751304, зобов`язано відповідача подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивачки з податку на додану вартість в розмірі 146132,00 грн. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року в частині зобов`язання Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивачки з податку на додану вартість в розмірі 146132,00 грн на зобов`язання Головне управління ДФС у Волинській області внести дані щодо суми 146132,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в користь позивачки до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року замінено у даній справі сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №469/2017, виданого на виконання постанови Волинського окружного адміністративного від 13 вересня 2016 року, боржника Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на правонаступника Головне управління ДФС у Волинській області. Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року касаційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року скасовано, справу №803/1276/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року замінено відповідача у справі Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року залишено без розгляду позовну заяву ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 146132,00 грн бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 25 липня 2016 року №0037751304. Рішення мотивоване тим, що позивачка має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання товару (бруківка, цемент, піддони та жолоб), який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку. При цьому, на думку суду, цільове призначення земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання про нарахування податкового кредиту по вказаних операціях. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час позапланової документальної виїзної перевірки встановлено порушення позивачем чинного законодавства, а саме завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України). У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача в період з 11 липня 2016 року по 15 липня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачкою сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення ПДВ, що декларувалося в квітні 2016 року, за результатами якої складено акт від 15 липня 2016 року за №3324/13-04/2820510265 (далі - Акт ). Згідно з висновками Акта, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачкою вимог: підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України ( далі ПК України), а саме, позивачкою завищено суму бюджетного відшкодування на рахунку платника у банку у податковій декларації за квітень 2016 року на суму 146132,00 грн. На підставі Акта, Луцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 25 липня 2016 року №0037751304 ( далі Рішення ), яким позивачкою зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 146132,00 грн та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 73066,00 грн. Висновки контролюючого органу про завищення позивачкою суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року на суму 146132,00 грн обгрунтовуються тим, що у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року позивачкою у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 116924 грн, яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460 та напівпричіп тентований марки Koegel модель SNC024), що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб`єкта господарювання, а також, у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року позивачкою у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 29208,01 грн, яка сформована за наслідками операцій з придбання бруківки «Бегатон» сіра 8 см в кількості 1250,96 кв.м, піддонів в кількості 152 шт., жолобу пластикового з решіткою чавунною та кріпленням в кількості 28 шт. та цементу в кількості 3 т., оскільки не підтверджено, що вказані товари придбалися позивачкою для її подальшого використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку. Не погодившись з такими діями відповідача позивачка звернулася з позовом до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені ПК України. Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно із підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Абзацами першим - третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України. Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України). Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону. Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (пункт 200.11 статті 200 ПК України). Згідно із підпунктом "ґ" пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення. Пунктом 200.13 статті 200 ПК України визначено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів. Водночас, пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Як було встановлено судом першої інстанції, позивачкою до податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2016 року включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД: від 28 квітня 2016 року №205070000/2016/015372, за якою імпортовано сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460, 2010 року випуску, шасі № № НОМЕР_1 , та сплачено ПДВ в сумі 85900,87 грн; від 29 квітня 2016 року №205070000/2016/015634, за якою імпортовано напівпричіп тентований марки Koegel модель SNC024, 2010 року випуску, шасі № НОМЕР_2 , та сплачено ПДВ в сумі 31022,84 грн. Актом підтверджено той факт, що позивачка здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 затверджено Порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Порядок 1388). Відповідно до пункту 6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами. Позивачкою проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в органах ДАІ, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема: на сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460 від 30 квітня 2016 року серії НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ; на тентований марки Koegel модель SNC024 від 30 квітня 2016 року серії НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_6 . У вказаних свідоцтвах власником транспортних засобів є ОСОБА_1 . Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню ПДВ. Під час нового розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460 від 30 квітня 2016 року серії НОМЕР_3 , та тентований марки Koegel модель SNC024 від 30 квітня 2016 року серії НОМЕР_5 були взяті ФОП ОСОБА_1 на облік в якості основних фондів, що підтверджується наказами про введення в експлуатацію основного засобу від 28 квітня 2016 року №2804/1, №2904/1, а також актами введення в експлуатацію основних засобів від 30 квітня 2016 року. Відповідно до вказаних наказів призначення основних засобів перевезення вантажів. Таким чином, факт ведення ФОП ОСОБА_2 обліку спірних основних засобів та відображення у податковій звітності за наслідками здійснення господарської діяльності амортизації таких основних засобів, за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту, на думку суду, підтверджується наявними у справі письмовими доказами, копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 01 серпня 2016 року, від 05 серпня 2016 року, актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0001057 від 04 серпня 2016 року підтверджується, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності. Також позивачка у квітні 2016 року придбала у ПП «Торгбудсервіс» цемент кількістю 3 т за ціною 4500,00 грн (в тому числі ПДВ в сумі 900,00 грн), що підтверджується податковими накладними від 21 квітня 2016 року №11 та від 28 квітня 2016 року №16, платіжними дорученнями від 21 квітня 2016 року №4692, №4693 та від 28 квітня 2016 року №4725. У тому ж періоді позивачка придбала у ТзОВ «УА Брук» піддони у кількості 152 шт. за ціною 8 233 грн. 84 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 1 646 грн. 77 коп.) та бруківку «Бегатон» сіру 8 см в кількості 1250,96 кв.м за ціною 126 434 грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 25 286 грн. 91 коп.), що підтверджується договором постачання продукції (товарів) від 13 ерезня 2016 рку №13/03, податковою накладною від 11 квітня 2016 року №19 та платіжним дорученням від 11 квітня 2016 року №4620. У квітні 2016 року позивачка придбала у ТзОВ «Епіцентр К» жолоб пластиковий з решіткою чавунною та кріпленням в кількості 28 шт. за ціною 6 871 грн. 66 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 1 374 грн. 33 коп.), що підтверджується податковою накладною від 19 квітня 2016 року №6075 та платіжним дорученням від 19 квітня 2016 року №4667. Факт придбання вказаних товарів та реальність цих господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем. Позивачкою 14 квітня 2016 подано до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 та фактично розпочато роботи, які були в подальшому виконані ФОП ОСОБА_3 згідно із договором будівельного субпідряду від 02 червня 2016 року №2 та підтверджуються локальним кошторисом на будівельні роботи, актом приймання виконаних будівельних робіт, долученими до справи фотознімками. 08 серпня 2016 року позивачкою подано до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності по АДРЕСА_1 . Таким чином з доводами відповідача про те, що вказані товари (бруківка, цемент, піддони та жолоб) на загальну суму ПДВ 29208,01 грн не призначені для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, суд не може погодитися. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі № 803/1276/16 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин