Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2961/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/2961/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року (суддя Семененко М.О.) у справі №280/2961/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди : з 16.08.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року; з 01.03.2018 року по 09.06.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити в повному обсязі індексацію грошового забезпечення позивачу за періоди : 16.08.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами; з 01.03.2018 року по 09.06.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 12 січня 2022 року повивач звернувся з письмовим зверненням до командира ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації, однак відповіді на зазначене звернення не отримав. Позивач вважав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим, просить суд позов задовольнити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції виходив з наявністю у позивача права на індексацію грошового забезпечення. При цьому, суд вказав на те, що базовим місяцем для нарахування індексації за спірний період з 26.11.2014 по 24.11.2017 є січень 2008 року. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач висловлює свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення із визначенням базового місяця при проведенні індексації - січень 2008 року. За позицією відповідача індексація виплачується виключно у межах бюджетного фінансування, за наявності для цього відповідних коштів. Не погоджується відповідач і з визначеним судом «базовим місяцем» для нарахування індексації січень 2008 року. За позицією відповідача суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що визначення базового місяця залежить від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року відповідно до Постанову КМУ №1294. Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що 15.12.2015 набрала чинності постанова КМУ №1013 від 09.12.2015 відповідно до якої початок обчислення зростання індексу споживчих цін пов`язується з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що ОСОБА_1 у період з 16.08.2015 по 09.06.2018 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . 12.01.2022 повивач звернувся з письмовим зверненням до командира ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації, однак відповіді на зазначене звернення не отримав. Позивач вказуючи на те, що впродовж проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 з 16.08.2015 по 09.06.2018 відповідачем не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078, якими врегульовано механізм проведення індексації, її мета та правова природа. Так, відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення в розумінні цього закону це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (абзац 2). Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Пунктом 2 Порядку № 1078 до об`єктів індексації віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Отже, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-ХІІ). За такого правового врегулювання суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Як встановлено пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення Отже, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз.5 п.5 Порядку). Так, проаналізувавши норми наведених нормативно-правових актів, суд правильно вказав на те, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком № 1 до Постанови № 1294. Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. Підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Подібна правова позиція щодо визначення базового місяця січень 2008 року, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.04.2022 по справі №420/3593/20 . Аргументи відповідача про те, що у спірному періоді грошове забезпечення позивача збільшувалося за рахунок преміювання, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, підвищилось внаслідок збільшення розміру премії, у той час, як їх посадові оклади, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, залишилися незмінними. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним судом першої інстанції «базовим місяцем» для проведення індексації. Стосовно аргументів відповідача щодо відсутності належного бюджетного фінансування для виплати індексації, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. З аналізу пунктів 1-1, 2, 4 Порядку №1078 випливає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначені відповідачем обставини щодо відсутності фінансування на виплату індексації не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і ненарахування індексації. Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (пункт 23, заява №63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16 Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17. Відсутність фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року у справі №280/2961/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328. 329 КАС України. Повне судове рішення складено 17.08.2023 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк