Постанова 4851 № 520/930/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2023 р. Справа № 520/930/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Катунова В.В. суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Яковини В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 (суддя Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.12.22) по справі № 520/930/22 за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач- Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00/29832/0409; №00/29884/0409; №00/29905/0409; №00/29901/0409; №00/29909/0409; №00/29846/0409; №00/29914/0409; №00/29810/0409; №00/29903/0409; №00/29904/0409 від 15.12.2021р., винесені відповідачем, якими на позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» накладено штраф у розмірі 25% (загальна сума складає 349 005 грн.32 коп.) від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань / податків/ на загальну суму 1 396 021 грн. 28 коп.; - визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення: №00/29885/0409; №00/29831/0409; №00/29902/0409; №00/29910/0409; №00/29843/0409; №00/29913/0409; №00/29906/0409 від 15.12.2021 р. та №0/30100/04-04 від 16.12.2021 року, винесені відповідачем, якими на позивача - ДП «Жовтневе лісове господарство» накладено штраф у розмірі 50% (загальна сума складає 2 671 411 грн. 93 коп.) від суми несвоєчасно сплачених грошових зобов`язань податків/ на загальну суму 5 342 823 грн. 86 коп. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №00/29832/0409; №00/29884/0409; №00/29905/0409; №00/29901/0409; №00/29909/0409; №00/29846/0409; №00/29914/0409; №00/29810/0409; №00/29903/0409; №00/29904/0409 від 15.12.2021 р., винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області про накладення штрафу; Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №00/29885/0409; №00/29831/0409; №00/29902/0409; №00/29910/0409; №00/29843/0409; №00/29913/0409; №00/29906/0409 від 15.12.2021 р. та №0/30100/04-04 від 16.12.2021 року винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області про накладення штрафу. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (вул.Лесі Українки, 63, м.Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472, код ЄДРОПУ: 00993165) сплачений судовий збір в сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані не вірним застосуванням судом першої інстанції п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Також скаржник зазначає, що позивачем було неналежно виконано встановлений законодавством податковий обов`язок, а саме своєчасна сплата грошового зобов`язання, Так як позивач знав про наявність в нього зобов`язань та ухилявся від іх сплати, тому його діяння слід вважати умисними. Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Також 27.03.2023 до суду надійшла заява від представника позивача про заміну позивача у справі з Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України". Розглянувши клопотання позивача про заміну відповідача у справі, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Наказом Державного агентства лісових ресурсів "України " 856 від 28.101.2022 припинено Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство", код згідно з ЄДРПОУ 00993165, шляхом реорганізації, а саме -приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", код ЄХДРПОУ 44768034. Також п.8 цього Наказу визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонвступником Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство". 10.01.2023 Наказом Державного агенства лісових ресірсів України №925 затверджено передавальний акт Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", відповідно до якого майно, права та обв`язки останнього переходить до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі "Жовтневе лісове господарство" (ідентифікаційний крд відокремленого підрозділу 45025507). На підставі викладеного, колегія суддів уважає за необхідне клопотання про заміну позивача у справі задовольнити, замінити Державне підприємство "Жовтневе лісове господарство" на Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", як правонаступника. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що Позивач подав до контролюючого органу податкові декларації, за якими самостійно визначив податкове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, а саме: №9333929452 від 07.02.2020 року; №9335275552 від 06.03.2020 року; №9098532149 від 07.05.2020 року; №9098532186 від 07.05.2020 року;№99188376678 від 05.08.2020 року; № 99188376679 від 05.08.2020 року; № 99188376683 від 05.08.2020 року; № 99188376683 від 05.08.2020 року; №9333931639 від 07.02.2020 року; №9335276044 від 06.03.2020 року; №9098538905 від 07.05.2020 року; №9098538909 від 07.05.2020 року; №9098538921 від 07.05.2020 року; №9188601086 від 05.08.2020 року; № 9188601088 від 05.08.2020 року; № 9188601927 від 05.08.2020 року; № 9205465403 від 19.08.2020 року; № 9333931633 від 07.02.2020 року; № 9098538951 від 07.05.2020 року; № 9251245202 від 28.10.2019 року: № 9333931662 від 07.02.2020 року; № 9335276043 від 06.03.2020 року; № 9098538922 від 07.05.2020 року; № 9188602148 від 05.08.2020 року; № 9205465411 від 19.08.2020 року; № 9333932305 від 07.02.2020 року; № 9335276082 від 06.03.2020 року; № 9098523078 від 07.05.2020 року; № 9188377467 від 05.08.2020 року; № 9205485486 від 19.08.2020 року; № 9278318138 від 27.10.2020 року; № 9333932576 від 07.02.2020 року; № 935276250 від 06.03.2020 року; № 9333932582 від 07.02.2020 року; № 9335276249 від 06.03.2020 року; № 9188920543 від 06.08.2020 року; № 9205507448 від 19.08.2020 року; № 9333932583 від 07.02.2020 року; № 9335276248 від 06.03.2020 року; № 9188920564 від 06.08.2020 року; № 9205507525 від 19.08.2020 року; № 9279807334 від 28.10.2020 року; № 9333932590 від 07.02.2020 року; № 9335276252 від 06.03.2020 року; № 9098546308 від 07.05.2020 року; № 9188920556 від 06.08.2020 року; № 9279793343 від 28.10.2020 року; № 9279793368 від 28.10.2020 року; № 9279793371 від 28.10.2020 року; № 9205465449 від 19.08.2020 року; № 9279793358 від 28.10.2020 року; № 9188602133 від 05.08.2020 року; № 9279793340 від 28.10.2020 року; № 9279793359 від 28.10.2020 року; № 9333932574 від 07.02.2020 року; № 9335276251 від 06.03.2020 року; № 9098546304 від 07.05.2020 року; № 9188920538 від 06.08.2020 року; № 9205507474 від 19.08.2020 року; № 9098546324 від 07.05.2020 року; № 9188920560 від 06.08.2020 року; № 9333931628 від 07.02.2020 року; № 9335276048 від 06.03.2020 року; № 9333932587 від 07.02.2020 року; № 9333932608 від 07.02.2020 року; № 9098546290 від 07.05.2020 року; № 9188920549 від 06.08.2020 року; № 9205507476 від 19.08.2020 року; № 9333932586 від 07.02.2020 року; № 9335276245 від 06.03.2020 року; № 9098546286 від 07.05.2020 року; № 9098546309 від 07.05.2020 року: № 9188920537 від 06.08.2020 року; № 9205507387 від 19.08.2020 року; № 9098546296 від 07.05.2020 року; № 9205507333 від 19.08.2020 року; № 9188920531 від 06.08.2020 року; № 9279806582 від 28.10.2020 року; № 9279806920 від 28.10.2020 року; № 9333932569 від 07.02.2020 року; № 9188920533 від 06.08.2020 року; № 9205507333 від 19.08.2020 року; № 9279807303 від 28.10.2020 року; № 9333932574 від 07.02.2020 року; № 9279807086 від 28.10.2020 року: № 9333932585 від 07.02.2020 року; № 9279806679 від 28.10.2020 року; № 9188600648 від 05.08.2020 року; № 9205465462 від 19.08.2020 року; № 9279806947 від 28.10.2020 року; № 9279807058 від 28.10.2020 року; № 9279807283 від 28.10.2020 року; № 9188374881 від 05.08.2020 року; № 9205454201 від 19.08.2020 року; № 9278227768 від 27.10.2020 року; № 9278228411 від 27.10.2020 року; № 9373642714 від 16.07.2021 року; № 9333932613 від 07.02.2020 року; № 9098546323 від 07.05.2020 року: № 9333932593 від 07.02.2020 року: № 9333932580 від 07.02.2020 року. Фахівцями ГУ ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне та використання лісових ресурсів, за наслідками якої було складено Акти №19578/20-40-04-04-05/993165 від 03.11.2021р. та №20178/20-40-04-09-04/00993165 від 12.11.2021р., висновками яких встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання по рентній платі за спеціальне використання лісових ресурсів. За наслідками розгляду вказаних актів перевірок відповідачем, з посиланням на п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України, було прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2021: №00/29832/0409 про накладення штрафу у розмірі 94522,21 грн.; №00/29884/0409 про накладення штрафу у розмірі 119804,85 грн.; №00/29905/0409 про накладення штрафу у розмірі 43989,66 грн.; №00/29901/0409 про накладення штрафу у розмірі 30386,06 грн.; №00/29909/0409 про накладення штрафу у розмірі 22961,79 грн.; №00/29846/0409 про накладення штрафу у розмірі 19093,88 грн.; №00/29914/0409 про накладення штрафу у розмірі 12900,04 грн.; №00/29810/0409 про накладення штрафу у розмірі 4841,56 грн.; №00/29903/0409 про накладення штрафу у розмірі 486,35 грн.; №00/29904/0409 про накладення штрафу у розмірі 18,92 грн., №00/29885/0409 про накладення штрафу у розмірі 1184636,10 грн.; №00/29831/0409 про накладення штрафу у розмірі 244895,34 грн.; №00/29902/0409 про накладення штрафу у розмірі 298121,09 грн.; №00/29910/0409 про накладення штрафу у розмірі 149760,54 грн.; №00/29843/0409 про накладення штрафу у розмірі 59195,88 грн.; №00/29913/0409 про накладення штрафу у розмірі 54188,19 грн.; №00/29906/0409 про накладення штрафу у розмірі 98688,61 грн. та від 16.12.2021 року №0/30100/04-04 про накладення штрафу у розмірі 7581926,18 грн. Загальна сума накладення штрафу становить 3 020 417,25 грн. відповідно до п.п.124.2, 124.3 ст.124 ПК України. Ухвалюючи перелічені податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з наявності винних умисних дій позивача, як платника податків, щодо несплати узгоджених сум податкового зобов`язання. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому застосування п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПКУ є протиправним. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Згідно ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Водночас 23.05.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466), яким внесено ряд змін до ПК України, зокрема: у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів - набрали чинності лише з 01.01.2021. Так, згідно із п. 64 Закону №466 ст. 111: …3) доповнити пунктами 111.3 - 111.5 такого змісту: « 111.3. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб/юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів. Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом. 111.4. Особа вважається такою, що вчинила правопорушення повторно, якщо вона була притягнута до відповідальності у встановленому цим Кодексом порядку. 111.5. Триваюче правопорушення - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом»… За п. 79 Закону №466 ст. 124 викласти в такій редакції: «Стаття

124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання 124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. 124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. 124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. 124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті. 124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання»... Отже, починаючи з 01.01.2021, Законом №466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання ст. 124 ПК України встановлено нові розміри штрафів та обставини їх нарахування. До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за діяння, передбачені п. 124.2 ст. 124 ПК України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків. Тобто, фінансова відповідальність за окремо визначені ПК України правопорушення нерозривно пов`язана із можливістю органів ДПС довести цілеспрямованість (умисність) дій платника податків, його вину у вчиненні податкового правопорушення. Вказане визначає необхідність дій з боку органів ДПС у зборі належної та допустимої доказової бази, яка переконливо буде доводити, що саме платник податків створив такі умови, за яких стало можливе вчинення податкового правопорушення. При цьому він міг та мав можливість дотриматися встановленого порядку, проте свідомо це проігнорував. Згідно із цим, при встановлені порушення з несвоєчасності сплати податкових зобов`язань аргументами на підтвердження можливості виконати платником податків обов`язок можуть бути: наявність в ПК України інформації про граничні строки подання податкової звітності; наявність у офіційних джерелах інформації про рахунки, на які здійснюється погашення податкового зобов`язання; відсутність з боку платника податків інформування контролюючого органу про обставини, які звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань; обізнаність платника податків власне із наявністю обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання (адже, якщо платник податків сплатив суму податкового зобов`язання навіть із запізненням, то він усвідомлював, що такий обов`язок в нього існує); платником податків було самостійно визначено суму податкового зобов`язання (або у випадку визначення контролюючим органом - платником податку дане зобов`язання не оскаржувалось), тобто на етапі підготовки податкової звітності платник усвідомлював про обов`язок в подальшому сплатити дані зобов`язання. Тим же часом з 01.01.2021 додатковим, але необов`язковим підтвердженням вини особи також може бути вчинення нею повторного правопорушення. Повторність вчинення правопорушення також впливає і на розмір фінансової відповідальності особи, яка є значно вищою, ніж за вчинення податкового правопорушення вперше. Підставами для висновків під час проведення перевірок є наявні у контролюючого органу матеріали, зокрема матеріали попередніх перевірок, що свідчать про здійснення платником податків умисно повторного аналогічного правопорушення (з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів). Проте під час судового розгляду цієї справи відповідач на підтвердження правомірності застосування до позивача штрафної санкції за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання на підставі п. 124.3 ст. 124 ПК України не надав суду ані жодних належних доводів наявності умислу або вини в діях позивача у вчиненні податкового правопорушення, ані належної та допустимої доказової бази, яка переконливо б свідчила про здійснення платником податків повторного аналогічного правопорушення умисно з урахуванням строку давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення - 1095 днів. Податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПК України) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПК України ( п. 109.1 ст. 109 ПК України). При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПК України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу. Однак, як визначено п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Пункт 109.3 статті 109 ПК України містять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2,123.3 та 123.5 статті 123 ПК України, пунктами 124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2, 125-1.4 статті 125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення. Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зокрема, акти про результати камеральної перевірки від №19578/20-40-04-04-05/993165 від 03.11.2021р. та №20178/20-40-04-09-04/00993165 від 12.11.2021р. та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, встановила, що вони не містять мотивів встановлення в діях платника податку повторного умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України. Таким чином, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт не своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання є єдиним порушенням на яке посилається податковий орган, однак дані посилання не є доказом наявності умислу в діях позивача, а саме не є доказом наявності діяння, передбаченого пунктом 124.2 цієї статті та яке вчинене повторно протягом 1095 календарних днів або яке призвело до прострочення сплати грошового зобов`язання. Так, пункт 124.1 ст. 124 ПК України визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом встановлених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Оскільки відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, застосування п. 124.2 та в подальшому застосування п. 124.3 ст. 124 ПК України є протиправним. Крім того, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що позивач дійсно не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Слід зазначити, що в даному випадку до позивача застосована не та норма закону, а у суду відсутні повноваження застосовувати іншу норму закону для притягнення позивача до відповідальності, яку не застосував податковий орган під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. У даному випадку має місце не помилка в розрахунку застосованих до позивача санкцій, а помилка в застосуванні правової норми. Як вже було зазначено вище та вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень їх було прийнято на підставі п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПК України. Однак, відповідачем не доведено факт умислу в діяннях позивача, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування п. 124.2 та п. 124.3 ст. 124 ПКУ є протиправним. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України. Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України. Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 року по справі №480/4005/22 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 по справі № 520/930/22 залишити без змін Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 18.08.23.