Постанова 4851 № 440/6106/22

Головуючий І інстанції: М.В. Довгопол ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2023 р. Справа № 440/6106/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2023, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/6106/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 /позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області/відповідач), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати Наказ ГУНП в Полтавській області від 28.03.2022 № 146 о/с "Про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану поліцейським Головного управління Національної поліції в Полтавській області", в частині Додатку до нього, передбаченого підпунктом 5 пункту 3, а саме: списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду 30000 гривень у 2022 році слідчого управління ГУНП в Полтавській області щодо обрахованого розміру додаткової винагороди старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_1 , у розмірі 5000 грн; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області внести зміни до Наказу ГУНП в Полтавській області від 28.03.2022 № 146 о/с "Про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану поліцейським Головного управління Національної поліції в Полтавській області", в частині Додатку до нього, передбаченого підпунктом 5 пункту 3, а саме: списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду 30000 грн у 2022 році слідчого управління ГУНП в Полтавській області щодо обрахованого розміру додаткової винагороди старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Полтавській області Кіяшко Т.М. у розмірі 60000 грн; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським в розмірі 30000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 18.03.2022 у розмірі по 30000 грн щомісячно (лютий 2022 та березень 2022), з урахуванням раніше виплаченої суми; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським в розмірі 30000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім"ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 18.03.2022" у розмірі по 30000 грн щомісячно (лютий 2022 та березень 2022), з урахуванням раніше виплаченої суми. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 18.03.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно за лютий 2022 року та березень 2022 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 18.03.2022, виходячи із розміру додаткової винагороди 30000 грн щомісячно, за лютий 2022 року та березень 2022 року, з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що воєнний стан в Україні введено 24.02.2022, строком на 30 діб, то саме з цієї дати розпочався розрахунковий період для виплати поліцейським додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова 168). Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). За змістом наведеної норми, передбаченої пунктом 1 Постанови 168 поліцейським, які проходять службу в ГУНП в Полтавській області додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень відноситься до виключних повноважень начальника ГУНП в Полтавській області. В межах спірних правовіднисин наказом начальника ГУНП в Полтавській області від 28.03.2022 № 146о/с затверджено списки поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду та доручено управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку виплатити вказану винагороду за розрахунковий місячний період з 24 лютого по 25 березня 2022 року. Відповідно до затвердженого даним наказом списку поліцейських слідчого управління ОСОБА_1 встановлено винагороду за п`ять днів у розмірі 5000 гривень. Крім того, відповідач зазначив, що у період з 01.03.2022 по 16.03.2022 ОСОБА_1 не виконувала свої посадові обов`язки, а з 17.03.2022 взагалі не проходить службу в Національній поліції, то відсутні підстави для встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у вказаний період з 01.03.2023 по 16.03.2023. З огляду на це, начальник ГУНП в Полтавській області у межах повноважень, наданих йому Постановою № 168, а також відповідно до позиції викладеної у Методичних рекомендаціях Національної поліції України щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої Постановою № 168 прийняв рішення про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди саме за 5 днів у розмірі 5000 гривень, про що видано наказ ГУНП від 28.03.2022 № 146 о/с. Даний наказ є чинним і не оскаржувався позивачем, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині задоволених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була призначена з 07.11.2015 старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про що свідчить витяг з наказу ГУНП в Полтавській області "По особовому складу" № 1 о/с від 07.11.2015 /а.с. 73/. З 02.06.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП, що підтверджується витягом з наказу ГУНП в Полтавській області від 02.06.2020 № 232 о/с /а.с. 77/. Згідно з наказом ГУНП в Полтавській області "По особовому складу" № 133 о/с від 16.03.2022 майора поліції ОСОБА_1 , старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління, звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) 18.03.2022 /а.с. 78/. Підпунктом 5 пункту 3 наказу ГУНП в Полтавській області "Про виплату додаткової винагороди під час дії воєнного стану поліцейським Головного управління Національної поліції в Полтавській області" № 146 о/с від 28.03.2022 /а.с. 79/ на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", вирішено УКЗ ( ОСОБА_2 ) ГУНП узагальнити списки на виплату додаткової винагороди поліцейським ГУНП за розрахунковий місячний період з 24 лютого 2022 року по 25 березня 2022 року поліцейським СУ ГУНП. Відповідно до витягу зі списку поліцейських, які виконують службові обов`язки та заслуговують на додаткову винагороду 30000,00 у 2022 році, слідче управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, майору поліції ОСОБА_1 з 24.02 по 25.03.2022 обрахований розмір додаткової винагороди за 5 днів проходження служби в розмірі 5000,00 грн /а.с. 80/. Листом ГУНП в Полтавській області від 19.05.2022 № 29/77зі /а.с. 27/ підтверджено, що додаткова винагорода під час дії воєнного стану позивачу нараховано у розмірі 5000 грн та виплачено відповідно до наказу ГУНП від 28.03.2022 № 146 о/с в сумі 4925 грн (з відрахуванням військового збору 1,5 %). ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 14.06.2022, в якій просила здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової винагороди, відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, що діяла на день її звільнення, а саме 18.03.2022, в розмірі 30000,00 грн щомісячно (лютий 2022 та березень 2022), з урахуванням раніше виплаченої суми 5000,00 грн /а.с. 23-26/. Листом від 11.07.2022 № 29/К-140 /а.с. 32/ ГУНП в Полтавській області повідомлено позивача, що в період з 24.02.2022 по 18.03.2022 остання перебувала за місцем проходження служби та фактично виконувала службові обов`язки поліцейського усього 5 днів, тому 28.03.2022 начальником ГУНП в Полтавській області видано наказ № 146 о/с про виплату додаткової винагороди за 5 днів у розмірі 5000,00 грн. Вказане свідчить про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за 2 повних місяці: лютий і березень 2022 року. Вважаючи протиправними Наказ ГУНП в Полтавській області від 28.03.2022 № 146 о/с в частині Додатку до нього, передбаченого підпунктом 5 пункту 3, а також бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не здійснення перерахунку та виплати щомісячної додаткової винагороди поліцейським в розмірі 30000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 18.03.2022 у розмірі по 30000 грн щомісячно (лютий 2022 та березень 2022), з урахуванням раніше виплаченої суми, позивач звернулася до суду з позовом. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання додаткової винагороди за спірний період, як особа, яка несла відповідну службу. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) . Відповідно до положень частин 1, 2 статті 94 Закону Закон № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260). Згідно з п.п. 3, 13, 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. При прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно. 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом України №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022. Законом України №2119-IX від 15.03.2022 затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", згідно з пунктом 1 якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168). Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (у первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 вказаної постанови передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Постанова КМУ № 168 була опублікована 28.02.2022 в офіційному виданні "Урядовий кур`єр", відтак 28.02.2022 набула чинності. Постановою КМУ № 217 від 07.03.2022 внесено зміну до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби). Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Системний аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Постановою №168, яка застосовується з 24 лютого 2022 року, була передбачена виплата додаткової винагороди поліцейським у період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн щомісячно. Будь-яких інших умов або обмежень для виплати поліцейським додаткової винагороди урядом не було встановлено. В подальшому, лише постановою КМУ від 7 липня 2022 р. № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, відповідно до яких у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Згідно з пунктом 2 постанови № 793 від 07.07.2022 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Вказана постанова КМУ була опублікована в офіційному виданні "Урядовий кур`єр" 19.07.2022, а відтак з цієї дати набрала чинності. Аналізуючи положення пункту 2 постанови № 793 від 07.07.2022 про те, що ця постанова застосовується з 24 лютого 2022 року, судом враховано, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) Конституційний Суд України зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. У рішенні від 05.04.2001 № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) Конституційний Суд України також наголосив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Виходячи з викладеного, а також зважаючи на те, що позивач набула право на отримання додаткової винагороди поліцейським у період дії воєнного стану у розмірі 30000 грн щомісячно під час проходження служби у лютому і березні 2022 року згідно з постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, при цьому з 18 березня 2022 року була звільнена зі служби, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у редакції постанови КМУ від 7 липня 2022 р. № 793, яка встановлює інші умови виплати додаткової винагороди у період дії воєнного стану (розмір винагороди до 30000 гривень і пропорційно в розрахунку на місяць). Отже, чинними станом на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами було передбачено, що всі без винятку поліцейські отримують щомісячно додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень, відтак така винагорода підлягала виплаті і позивачеві за період проходження служби з 24 лютого 2022 по 18 березня 2022 року, тобто за два місяці - лютий, березень 2022 року. Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що у лютому - березні 2022 року ОСОБА_1 набула право на виплату додаткової винагороди тільки за 5 календарних днів (з 24.02.2022 по 28.02.2022), так як з 01.03.2022 по 03.03.2022 ОСОБА_1 фактично не виконувала свої функціональні обов`язки за штатною посадою, у період з 04.03.2022 по 16.03.2022 ОСОБА_1 була звільнена від виконання службових обов`язків на підставі документа, що підтверджує тимчасову непрацездатність поліцейського через хворобу, травму, поранення, а наказом ГУНП в Полтавській області від 16.03.2022 № 133 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), оскільки пунктом 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що лише за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення. Зважаючи на те, що доказів прийняття керівником органу поліції про припинення виплати грошового забезпечення позивачу відповідачем не надано, при цьому із довідки ГУНП в Полтавській області № 1100/115/29/10/01/-2022 від 11.08.2022 слідує, що у березні 2022 року позивачеві нараховано грошове забезпечення за 18 календарних днів /а.с. 103/, неврахування відповідачем при виплаті додаткової винагороди часу проходження служби позивачем у березні 2022 року є безпідставним. Також безпідставним є твердження відповідача про те, що розрахунковий період для виплати поліцейським додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 почався з 24.02.2022, оскільки згідно з пунктом 13 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на положення Методичних рекомендацій Національної поліції щодо виплати додаткової винагороди поліцейським під час дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" колегія суддів зазначає, що такий документ має рекомендаційний характер, не зареєстрований як нормативно-правовий акт, відтак у разі невідповідності його положень приписам нормативно-правового акту - постанові КМУ № 168, застосуванню підлягає безпосередньо постанова КМУ №

168. Отже, відповідач, не здійснивши нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, у розмірі 30 000 грн щомісячно, натомість встановивши виплату за два місяці у розмірі 5 000 грн, допустив протиправну бездіяльність. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період з 24.02.2022 по 18.03.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно за лютий 2022 року та березень 2022 року, а також зобов`язання Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди поліцейським, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 24.02.2022 по 18.03.2022, виходячи із розміру додаткової винагороди 30000 грн щомісячно, за лютий 2022 року та березень 2022 року, з урахуванням раніше виплаченої суми. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Полтавського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З приводу відшкодування позивачу витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що представником позивача надано докази про оплату витрат на професійну правничу допомогу, а саме, копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 08.07.2022, акт наданих послуг №13 від 04 червня 2023 р., докази сплати коштів за адвокатські послуги у загальній сумі 3000 грн. За змістом п.п. 1.1., 1.2. договору про надання правової допомоги від 08.07.2022, укладеного між адвокатом Головатим О.В. (Адвокат) та Кіяшко Т.М. (Клієнт), Адвокат зобов`язується надати Клієнту консультації з питань кримінального, цивільного, адміністративного права та процесів; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах всіх рівнів, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування (ведення справи); представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах; Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором та актом прийомки-передачі наданих послуг. Відповідно до акту наданих послуг № 13до договору про надання правової допомоги від 08.07.2022, адвокатом Головатим О.В. було надано такі послуги: 1) складання відзиву на апеляційну скаргу від імені клієнта - 3000 грн. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Правова

позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Також, Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість. Колегія суддів при вирішенні питання витрат на професійну правничу допомогу вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до змісту вказаних доказів позивачем понесено витрати на правову допомогу, що полягала складанні відзиву на апеляційну скаргу. Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Колегія суддів вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача в суді апеляційної інстанції, оскільки послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 134 КАС України, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу та не є обов`язковою. Відзив на апеляційну скаргу фактично дублює позицію та доводи наведені у позові, що надавались до суду першої інстанції та за підготовку яких, витрати були компенсовані рішенням суду першої інстанції . Таким чином, виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості і пропорційності, а також зв`язку витрат із конкретною справою, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн, розмір яких зменшується судом апеляційної інстанції з огляду на викладені вище мотиви. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 по справі № 440/6106/22 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот дві тисячі п`ятсот ) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко