Постанова Харківський апеляційний суд № 644/2281/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 644/2281/23 Головуючий суддя І інстанції Попова В. О. Провадження № 33/818/730/23 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 серпня 2023 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Коробко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Коробко Д.В. на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець, мешканець м. Києва, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАПта на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_1 16 квітня 2023 року о 03 годині 00 хвилин в м. Харкові, рухаючись по пр. Героїв Харкова в районі буд. № 302-К, керував транспортним засобом «ФОРД», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору «ДРАГЕР» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОНД, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. За вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення від 16.04.2023 серії ААД № 455369 за ч.1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі захисник Коробко Д.В. просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував, тобто не був водієм, а тому, на його думку, він не є суб`єктом цього правопорушення. З наявних в матеріалах справи відомостей не вбачається, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння. Вказує, що матеріали справи не містять відомостей про свідків цього правопорушення. Зазначає, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Вказує, що в судовому засіданні було оголошена перерва, а про дату та місце наступного судового засідання ОСОБА_1 не був повідомлений, що свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист. В судове засідання в суд апеляційної скарги ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Коробко Д.В. повідомив, що ОСОБА_1 дійсно повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак перебуває на стаціонарному лікуванні в офтальмологічному відділенні ГВМКЦ (ЦКГ) ДПСУ з 01.08.2023 та не має фізичної можливості бути присутнім в судовому засіданні. Також захисник повідомив, що їх правова позиція є узгодженою та не заперечував щодо розгляду його апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 , однак за обов`язковою участю захисника ОСОБА_1 адвоката Коробко Д.В. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи захисника Коробко Д.В., який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, наявність направлення водія на огляд, відомості відеозапису. Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, не стійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору ДРАГЕР та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» відмовився. З відомостей цього протоколу об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з його змістом, про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі, а також його письмові пояснення щодо відомостей цього протоколу. Поряд з цим, в матеріалах справи міститься відеозапис події за участю ОСОБА_1 (арк.3), з відомостей якого об`єктивно вбачається. що працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 зміст цього протоколу, що останньому було зрозуміло. Аналізуючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Також, належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисником не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції. Отже, враховуючи відсутність будь яких скарг сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу стосовно ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в протоколі відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Крім того, відповідно до відомостей відеозапису, який міститься в матеріалах справи вбачається, що працівник поліції підійшов до автомобіля «ФОРД», біля якого перебував лише ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці з використанням газоаналізатору ДРАГЕР, або у медичному закладі. В свою чергу ОСОБА_1 не реагував на такі вимоги працівників поліції та свідомо ігнорував їх. Крім того, ОСОБА_2 розмовляючи по телефону декілька разів погоджувався пройти огляд, однак своїми діями умисно ухилявся від проходження такого огляду, що, на думку апеляційного суду, було обґрунтовано розцінено працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після цього на місце події прибув представник ВСП у присутності якого працівник поліції вкотре пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестеру ДРАГЕР або в медичному закладі, нащо ОСОБА_1 відповів, що не хоче. Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що працівникполіції підійшов до військовослужбовців. Які перебували неподалік від місця події на блокпосту та вонм повідомили, що автомобіль ФОРД на великій швидкості з`їхав з проїжджоїчастини та опинився на узбіччі. Також вони повідомили, що бачили, що з водійського місця цього автомобіля вийшла саме та особа, з якою спілкувались працівники поліції. Отже поза розумним сумнівом вбачається, що автомобілем керував саме ОСОБА_1 . Крім того, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечував своє керування транспортним засобом, при цьому не повідомляв працівників поліції про будь-яку особу, яка керувала транспортним засобом. Також ОСОБА_1 висловлював декілька версій того, як він опинився на місці події, що також свідчить про надуманість цих версій, оскільки вони не підтверджуються будь-якими фактичними відомостями. Апеляційний суд розцінює твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, як обраний ним спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять будь-яких фактичних відомостей, які підтверджують цей факт. Поряд з цим, в судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані ОСОБА_1 , а також у якості свідка ОСОБА_3 , які пояснювали, що автомобілем «ФОРД» керував саме ОСОБА_3 . Однак, як слушно зазначив суд першої інстанції, пояснення свідка ОСОБА_3 не співпадають з поясненнями ОСОБА_1 в частині напрямку подорожі, оскільки ОСОБА_3 зазначав, що вони прямували на СТО на Одеській, а ОСОБА_1 суду першої інстанції пояснював, що вони їхали на СТО, яке знаходиться по вул. Краснодарській, 195, хоча стверджували, що рухались у складі двох автівок та узгоджували напрямок руху. Поряд з цим, ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді першої інстанції стверджував, що необхідність того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 поїхали удвох за тросом, заливши його поряд з автомобілем «ФОРД» пов`язана з тим, що автомобіль «МІТСУБІШИ» належить ОСОБА_4 , а з пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що транспортний засіб «МІТСУБІШИ» належить військовій частині, що об`єктивно свідчить про розбіжність у показаннях ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо критичного ставлення до пояснень свідка ОСОБА_3 , оскільки ці пояснення не узгоджуються ані з поясненнями ОСОБА_1 , ані з будь-якими доказами, які містяться у матеріалах цієї справи. Крім того, з відеозапису поза розумним сумнівом вбачається, що на узбіччі проїжджої частини перебуває автомобіль марки «ФОРД» зеленого кольору, що спростовує твердження захисника про те, що на місці події був відсутній автомобіль марки «ФОРД». Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що « …гр-ну ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП…» Враховуючи те, що копію протоколу ОСОБА_1 отримав особисто, зі змістом протоколу ознайомлений, зі скаргами на дії працівників поліції під час складення ними протоколу не звертався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП були роз`яснені ОСОБА_1 працівниками поліції, що спростовує такі твердження апелянта. Крім того, з відомостей відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 намагався вирішити питання притягнення його до адміністративної відповідальності з працівниками поліції, оскільки зателефонувавши якійсь особі надав слухавку працівнику поліції, який в свою чергу не погодився вирішувати будь-які питання з особою, яка розмовляла з працівником поліції по телефону та повідомив цій особі, що стосовно ОСОБА_1 буде складений протокол про адміністративне правопорушення, оскільки є всі підстави вважати, що саме ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення. Враховуючи наведені фактичні обставини справи, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, суд апеляційної інстанції розцінює таку процесуальну позицію сторони захисту як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_5 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Поряд з цим, відповідно до санкції ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 21 абз. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами є неможливим. В суді апеляційної інстанції з`ясовано, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія. В матеріалах справи міститься довідка інспектора ВАП УПП в Харківській області Л. Чумакової (арк. 2), з відомостей якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно облікових даних ІПНП не отримував посвідчення водія, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст.130 КУпАП до неї не може застосуватися стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. За таких обставин, судову постанову належить змінити, виключивши з постанови посилання та висновки суду про застосування щодо ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В решті постанову належить залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника Коробко Д.В. задовольнити частково. Постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП змінити, виключивши рішення та висновки суду щодо позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 права керування транспортними засобами. В решті постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков