Постанова 4803 № 202/1660/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1546/23 Справа № 202/1660/23 Суддя у 1-й інстанції - Маринін О. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2023 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Андрієнка С.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2023 року в справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за участю: адвоката Андрієнка С.В. особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 гривень на користь держави. Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2023 року о 13-14 годині в м. Дніпро по вул. Верхня, біля будинку 2, водій ОСОБА_1 керував авто ЗАЗ 110307 днз НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Андрієнко С.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи та прийшов передчасного висновку про винність ОСОБА_1 . Зазначає, що відеозаписом не доведено факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Відеозапис починається з моменту коли автомобіль ЗАЗ, стоїть без руху, а пасажири перебувають біля автомобіля поруч з працівниками поліції. Працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення, намагались психологічно тиснути на нього. Крім того, водієві не було названо ознаки сп`яніння, які виявили працівники поліції у ОСОБА_1 . Поза увагою суду залишилось, що ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, поведінка відповідала обстановці. Апелянт зазначає, що під час складання протоколу, водієві ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, працівники поліції безпідставно провели обшук автомобіля та зміст мобільних телефонів ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Андрієнко С.В., та особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на їх задоволенні, просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення. Вислухавши пояснення захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданих апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з`ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному. Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на зазначений стан. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №458073 від 10.01.2023 року слідує, що ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, визначені Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і стало підставою вимоги пройти відповідний огляд. Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження в установленому порядку огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння. Разом із цим суд не надав оцінку обставинам, які зумовили саме такі дії ОСОБА_1 , внаслідок чого дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Так, ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно до частини 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. Відповідно до частини другої вказаної статті поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Проте матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять передбачені законом підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Огляд водія з метою виявлення чи перебуває останній у стані сп`яніння, з точки зору ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» не може бути підставою для зупинки транспортного засобу, так як не може бути візуально встановлено поліцейським під час руху транспортного засобу. Обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні. В судовому засіданні, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і в суді першої інстанції не визнав провину, не був згоден з інкримінованим правопорушенням. Зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення було невірно зазначено місце скоєння адмінправопорушення, а саме зазначено АДРЕСА_2 , що спростовується відеозаписом. Вказує, що працівники поліції поводили себе зухвало, не повідомили йому ознаки сп`яніння, які вони вбачають. Крім того, на його вимогу надати направлення на огляд у медичному закладі відмовили. Не роз`яснили йому його права та обов`язки, також наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення. Судом апеляційної інстанції досліджений технічний запис поліцейських, відповідно до якого, підтверджено пояснення ОСОБА_1 , з приводу безпідставності зупинки. Так, відеозапис не містить факту керування ОСОБА_1 , автомобіль був припаркований з відчиненими дверима. Відеозапис починається з моменту, коли працівники поліції оглядають автомобіль ОСОБА_1 , багажник та речі, які знаходяться в ньому. При цьому, працівники поліції не пояснюють водієві підстави зупинки автомобіля. Також, відеозаписом з бодікамер працівників поліції зафіксовано, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП, та не було оголошено ознаки сп`яніння, які в нього виявлено, а лише заявлено вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння в установленому порядку. При цьому, працівниками поліції не було роз`яснено водієві наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення. На відеозаписі також не зафіксовані ознаки наркотичного сп`яніння, визначені Інструкцією, зокрема розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці. Крім того, на відеозаписі відображено, що під час перевірки документів, на запитання працівника поліції, чи згоден ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, останній погодився та просив працівників поліції назвати підстави для проходження огляду. З відеозаписів із нагрудних камер поліцейських чітко відображено, що працівники поліції вели себе зухвало, а замість того, щоб роз`яснити водію його права та обов`язки, право на захист, та надати йому направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, висловлювались нецензурною лайкою, поводили себе зухвало та агресивно. Натомість ОСОБА_1 поводив себе спокійно, адекватно та виконував всі запити працівників поліції. Погодився пройти огляд на стан сп`яніння, після спілкування з адвокатом, ОСОБА_1 наполягав на тому, щоб працівники поліції видали йому на руки направлення на огляд до медичного закладу. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінняабо під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу та рапорту працівників поліції, в них зазначено, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки наркотичного сп`яніння: розширені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці. Але з переглянутого в апеляційному суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розмовляє і жодних ознак сп`яніння не вбачається. Працівник поліції не зазначає, які саме ознаки сп`яніння він вбачає у водія, та не зрозуміло, на підставі чого працівники поліції прийшли взагалі до висновку про перебування водія ОСОБА_1 у наркотичному сп`янінні. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України N 1452/735 від 09 листопада 2015 року визначено, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Апеляційний суд вважає, що працівник поліції під час події не діяв в межах вказаної Інструкції. Даний відеозапис підтверджує пояснення ОСОБА_1 викладенні в апеляційній скарзі та надані безпосередньо під час апеляційного перегляду. Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Вказані покази ОСОБА_1 є чіткими, послідовним та узгоджуються з тими, які він надавав відразу після складання протоколу відносно нього, та в апеляційній скарзі, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні. Апеляційний суд наголошує, що ОСОБА_1 на відміну від працівників поліції, поводив себе коректно, не проявляв будь-якої агресії чи занепокоєння, вірно орієнтувався у часі та просторі, що, у протилежному випадку, вказувало б на те, що його поведінка не відповідає обстановці. Погодився пройти огляду у медичному закладі на встановлення стану сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять будь-яких належних та допустимих доказів наявності підстав для проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, а зафіксовані в протоколі та на відеозапису обставини щодо такої відмови мають ознаки вимушеності та складені під процесуальним примусом. Матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП. І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства. За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування. Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування. Інших доводів, які б слугували підставою для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Андрієнка Сергія Вікторовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2023 року, - скасувати. Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко