Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/11683/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/11683/22 Номер провадження 22-ц/814/2825/23Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П. секретар: Андрейко Я.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Латиш Катерини Володимирівни на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 січня 2023 року, ухвалену суддею Савченко Л.І. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини. 13 січня 2023 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просив до прийняття судом рішення у справі № 554/11683/22, яке вступить в законну силу, зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачу ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Telegram, Viber, Skype тощо). Заява обгрунтовна тим, що відповідачка систематично перешкоджає спілкуванню батька з дитиною. Позивач останній раз бачив дитину у середині лютого 2022 року. Відповідачка переховується від позивача з дитиною, не відповідає на телефонні дзвінки, відмовляється передавати дитині слухавку телефону. Такі дії відповідача несуть реальні ризики руйнування нормальних психо-емоційних зв`язків між батьком та дитиною і, як наслідок, реальну загрозу неможливості ефективного виконання остаточного рішення суду у справі. Позивач вказує, що він, як батько, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, тому звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Позивач вважає, що цей вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає інтересам дитини, яку мати, виходячи із своїх власних інтересів, позбавила батьківської турботи і тепла. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 січня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що заява позивача містить прохання, задоволення якого фактично означатиме ухвалення рішення по суті спору, а також тому, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення. Не погодившись з даною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Латиш Катерина Володимирівна, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що відповідачка систематично перешкоджає йому у спілкування з дитиною, тому враховуючи можливий тривалий розгляд справи та вік дитини, існує реальна загроза повної втрати психоемоційного контакту з батьком, що призведе до неможливості виконання рішення суду. Від ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення». Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54). Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення способу участі у вихованні дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20). Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення способу виховання дитини, проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки у протилежному випадку можливий тривалий розгляд справи може призвести до втрати емоційно-психологічного зв`язку між батьком та його донькою, що в свою чергу унеможливить виконання судового рішення про визначення способів участі батька у вихованні доньки. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Латиш Катерини Володимирівни задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 13 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого способу зв`язку (Telegram, Viber, Skype тощо) до набранням законної сили рішенням суду, постановленим у справі № 554/11683/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: Г. Л. Карпушин В. П. Пікуль