Постанова 4876 № 904/1719/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1719/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача), суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б. секретар судового засідання Бурчак А.Ю. представники сторін: від позивача Фелді Олексій Вікторович (в режимі відеоконференції) - адвокат, довіреність №10-2022/legal від 27.04.2022 року; від відповідача Губорєв Кирило Сергійович, адвокат, ордер серії АР №1108946 від 28.12.2022 року; Буйний Андрій Олександрович, ордер серії АР №1111821 від 26.01.2023 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року (повний текст складено 23.12.2022 року, суддя Загинайко Т.В.) у справі №904/1719/22 за позовом Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд", м.Київ до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро", с.Веселе, Нікопольського району, Дніпропетровської області про стягнення 6 014 860,62 грн.,- ВСТАНОВИВ: Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у даній справі відмовлено у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (вх.№41200/22 від 28.11.2022 року) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення мотивовано тим, що надані позивачем докази не містять детального опису робіт (наданих послуг), що виконані адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Також позивачем не надано доказів в підтвердження розрахунку суми 122 400,00 грн. згідно виставленого рахунку від 18.11.2022 року №115 та в підтвердження курсу продажу доллара США, встановленого АТ "ПУМБ" на час виставлення рахунку від 18.11.2022 року №115. Крім того, господарським судом зазначено, що Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" було подано позовну заяву до Приватного підприємства "Ленфорд Дніпро" про стягнення штрафу та пені за договором поставки від 10.06.2020 року №60412219, а не заборгованості за вказаним договором поставки від 10.06.2020 року №60412219, як то зазначено у пункті 1.1 додаткової угоди від 15.06.2022 року №1 до договору №70-АО від 01.06.2022 року про надання правової допомоги. Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що висновки суду першої інстанції про неподання позивачем детального опису робіт не відповідають дійсності та зроблені ним без врахування актуальної практики Верховного Суду. У клопотанні позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу містяться дані як про перелік виконаних робіт (наданих послуг), так і загальний час, витрачений на їх виконання. У договорі №70-АО/22 про надання правової допомоги від 01.06.2022 року, укладеному між АО "ЕЛ СІ ЕФ" та ДП "Сантрейд", передбачено, що гонорар об`єднання на представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції є фіксованою сумою. З цього приводу у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19 викладено правову позицію, відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу. Скаржник вважає, що курс продажу долара США, встановлений АТ "ПУМБ", не має вирішального значення для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, ці дані належать до відкритої інформації, яку може перевірити будь-яка зацікавлена особа на офіційному сайті вказаного банку. Крім того, розрахунки ДП "Сантрейд" за надану АО "ЕЛ СІ ЕФ" у даній справі професійну правничу допомогу здійснені у гривні. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що представництво інтересів позивача у даній справі не охоплюється пунктом 1.1 додаткової угоди від 15.06.2022 року №1 до договору №70-АО від 01.06.2022 року про надання правової допомоги, також безпідставні. За висновками суду пеня і штраф відмінні від заборгованості за договором, однак у загальновідомому розумінні заборгованість це певна сума грошей, яку слід сплатити через наявний борг. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване позивачем додаткове рішення залишити без змін. Відповідач вважає додаткове рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат таким, що відповідає нормам закону, а доводи ДП "Сантрейд" відносно підстав для його скасування - необґрунтованими, безпідставними та такими, що в цілому зводяться до переоцінки наданих до суду першої інстанції доказів на підтвердження витрат. 05.07.2023 року у судове засідання з`явилися представники сторін, які надали відповідні пояснення. Обговоривши доводи апеляційної скарги та надані заперечення, заслухавши представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2022 року у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" 5 001 457,92 грн. штрафу та 75 021,87 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією "Сантрейд" звернулося до господарського суду із клопотанням про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з п.12 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За приписами ч.1, абз.1 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. При цьому положення частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України не конкретизують, які саме докази мають бути подані в підтвердження обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України хоча і містить положення про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, проте ця норма не передбачає (не конкретизує), що такий детальний опис робіт (наданих послуг) має бути оформлений окремим документом. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду: копію договору від 01.06.2022 року №70-АО/22 про надання правової допомоги; копію додаткової угоди від 15.06.2022 року №1 до договору №70-АО/22 від 01.06.2022 року про надання правової допомоги; копію рахунку від 18.11.2022 року №115 на оплату; копію акту від 18.11.2022 року №АО-0000090 здачі-прийняття робіт (наданих послуг); копію наказу (розпорядження) від 02.07.2021 №АО293-К - 3373506453 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; копію наказу (розпорядження) від 31.08.2022 року №АО0351-К - 3373506453 про припинення трудового договору (контракту) з Медвідь Л.М.; копію наказу від 10.07.2019 року №118-К "Про прийняття на роботу" ОСОБА_2 ; довідку від 22.11.2022 вих.№22/11/2022-1 щодо того, що Фелді О.В. дійсно працює в Адвокатському об`єднанні "ЕЛ СІ ЕФ" з 10.07.2019 року по теперішній час та займає посаду адвоката; копії сертифікатів про підвищення кваліфікації ОСОБА_2 за 2019 - 2022 роки; роздруківку щодо погодинних ставок у ведучих юрфірмах України; перелік 50 провідних юридичних фірм України 2021 року; роздруківку щодо нагород. Крім того, матеріали справи містять: копію довіреності від 04.10.2021 року №14-2021/Legal на представника позивача - адвоката Медвідь Л.М.; копію свідоцтва від 04.11.2017 року серія РН №1272 про право на заняття адвокатською діяльністю Медвідь Л.М.; копію ордеру від 05.09.2022 року серія АР №1097354 на надання правничої (правової) допомоги адвоката Левченко В.В.; копію довіреності від 27.04.2022 №10-2022/Legal на адвоката Фелді О.В.; копію свідоцтва від 19.10.2018 року серії КС №7112/10 про право на заняття адвокатською діяльністю Фелді О.В. Надані позивачем докази свідчать про те, що між позивачем - Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням "ЕЛ СІ ЕФ" було укладено договір від 01.06.2022 року №70-АО/22 про надання правової допомоги (надалі - договір). Відповідно до пункту 1.1. договору об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову допомогу за окремими завданнями клієнта, а клієнт зобов`язується оплачувати об`єднанню винагороду (гонорар) за надання послуг та авансувати або відшкодовувати об`єднанню фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Сторони погодили, що перелік та обсяг послуг відповідно до кожного завдання, порядок і строки їх надання та винагорода (гонорар) об`єднання, а також, за потреби, інші умови надання послуг деталізуються сторонами у окремих додаткових угодах та/або додатках до цього договору, що є його невід`ємними частинами (пункт 1.2. договору). Пунктом 4.1. договору визначено, що вартість послуг об`єднання складається з суми винагороди і суми відшкодування витрат. Розмір винагороди за надання послуг в рамках кожного окремого завдання визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. В рамках кожного окремого завдання сторони можуть обумовити також сплату додаткового гонорару за досягнення позитивного результату (результатів) - гонорару успіху, як частини винагороди об`єднання (пункту 4.1.1. договору). 15.06.2022 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №70-АО/22 від 01.06.2022 року про надання правової допомоги. Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди клієнт доручає об`єднанню, а об`єднання зобов`язується надати клієнту на умовах та в порядку, передбачених договором та цією додатковою угодою, правову допомогу щодо комплексного судового представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі за позовом клієнта до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" (код ЄДРПОУ 39672576) про стягнення заборгованості за Договором поставки №60412219 від 10.06.2020 року. Згідно з пунктом 1.2. додаткової угоди послуги включають розробку стратегії судового захисту прав та інтересів, підготовку та подачу необхідних процесуальних документів, представництво інтересів під час судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи та вчинення інших необхідних дій, необхідних для виконання завдання. Пунктом 2.1. додаткової угоди визначено, що вартість послуг, що надаються згідно п. 1.1. цієї Додаткової угоди, є фіксованою сумою у розмірі 3 000,00 (три тисячі) доларів США без ПДВ. Згідно з пунктом 2.2. додаткової угоди оплата послуг, що надаються згідно цієї додаткової угоди, здійснюється замовником на банківський рахунок виконавця після прийняття судового рішення за наслідками розгляду справи протягом 5 днів з дня виставлення рахунку в гривні за курсом продажу долару США, встановленого АТ "ПУМБ" станом на дату виставлення рахунку виконавця. В матеріалах справи міститься рахунок від 18.11.2022 року №115 на оплату на суму 122 400 грн. 00 коп. Пунктом І акту від 18.11.2022 року №АО-0000090 здачі-прийняття робіт (надалі - акт) визначено, що відповідно до додаткової угоди до договору виконавець надав замовнику правову допомогу щодо комплексного судового представництва інтересів клієнта у суді першої інстанції у справі за позовом клієнта до Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" про стягнення заборгованості за договором поставки №60412219 від 10.06.2020. Послуги включають розробку стратегії судового захисту прав та інтересів, підготовку та подачу необхідних процесуальних документів, представництво інтересів під час судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи та вчинення інших необхідних дій, необхідних для виконання завдання. Пунктом ІІ акту визначено, що винагорода виконавця за надані послуги згідно додаткової угоди складає 122 400,00 грн. без ПДВ по рахунку на оплату покупцю № 115 від 18.11.2022. Об`єднання є платником податків на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності третьої групи зі спеціальним режимом оподаткування у розмірі 2%, без ПДВ. Підписанням цього акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) сторони також підтверджують, що всі послуги за договором надані належним чином, виконавець закінчив справи успішно та в належні строки і сторони не мають будь-яких зауважень щодо наданих послуг одна до одної (пункт ІІІ акту). Відповідач у поданому клопотанні про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу вважає, що з поданого клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу не вбачається, що такі витрати були фактичними і неминучими, а також, що їх розмір є необґрунтованим. За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень ч.ч.5,6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7,9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5,7,9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 Цивільного кодексу України. Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивачем надано, зокрема, додаткову угоду №1 від 15.06.2022 року до договору №70-АО/22 від 01.06.2022 року про надання правової допомоги, в якій зазначено послуги, які надаються та визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу. Крім того, зі змісту клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу вбачається, що позивачем зазначено час, витрачений адвокатами, та обсяг наданих ними послуг і виконаних робіт. Зокрема, адвокатами були надані позивачу юридичні послуги у вигляді: аналізу первинних документів та розробки правової позиції у справі; консультування керівництва ДП "Сантрейд" з приводу правової позиції у справі; підготовки процесуальних документів (позовної заяви, відповіді на відзив, письмових пояснень, інших клопотань і заяв); безпосереднього представництва інтересів ДП "Сантрейд" у суді першої інстанції; консультування керівництва ДП "Сантрейд" з тих чи інших питань у справі. Такими чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази не містять детального опису робіт (наданих послуг), що виконані адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У справах №910/14598/20, №922/1163/18, №910/4201/19, та №918/863/20 Верховним Судом викладено висновок, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Вирішуючи, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, суд апеляційної інстанції враховує, що даний спір відноситься до категорії справ незначної складності. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді, складання позовної заяви та інших документів не потребували значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, зважаючи на те, що нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу стосовно розміру понесених витрат, а також, що відображена у наданих позивачем доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності, необхідності) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не відповідає критерію розумності; такі витрати неспівмірні з виконаною роботою в суді першої інстанції. На думку колегії суддів розумним та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є сума 20 000,00 грн, у зв`язку з чим клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів вважає хибними посилання суду першої інстанції на ненадання позивачем доказів в підтвердження курсу продажу долару США, встановленого АТ "ПУМБ" на час виставлення рахунку від 18.11.2022 року №115, оскільки вказана інформація є загальнодоступною та відкритою для будь-яких осіб на офіційному сайті зазначеного банку. Приймаючи до уваги, що судом апеляційної інстанції не встановлено наявність іншого спору між позивачем та відповідачем, а також інших вимог ДП "Сантрейд" до ПП "Лендфорт Дніпро" щодо виконання умов договору поставки №60412219 від 10.06.2020 року, колегія суддів вважає, що господарським судом помилково зазначено, що до господарського суду Дніпропетровської області Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" було подано позовну заяву до Приватного підприємства "Ленфорд Дніпро" про стягнення штрафу та пені за договором поставки від 10.06.2020 року №60412219, а не заборгованості за вказаним договором поставки від 10.06.2020 року №60412219, як зазначено у пункті 1.1 додаткової угоди. У загальновідомому розумінні заборгованість це певна сума грошей, яку слід сплатити через наявний борг. Тому заявлені позивачем вимоги і стосуються стягнення заборгованості (штрафу та пені). Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, встановивши невідповідність висновків, викладених у додатковому рішенні суду першої інстанції обставинам справи, апеляційний господарський суд доходить до висновку про скасування додаткового рішення та часткове задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задовольнити частково. Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/1719/22 скасувати. Клопотання Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією Сантрейд про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "Лендфорт Дніпро" (53245, с.Веселе Нікопольського району Дніпропетровської області, вул.Центральна, буд.21; код ЄДРПОУ 39672576) на користь Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.19-21А; код ЄДРПОУ 25394566) 20 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. В решті клопотання відмовити. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Додаткова постанова підписана в повному обсязі суддями Верхогляд Т.А., Івановим О.Г. 11.08.2023 року, а суддею Парусніковим Ю.Б. 14.08.2023 року (у звязку з відрядженням у період 10-11.08.2023 року). Головуючий суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя О.Г.Іванов