Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 924/789/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року Справа № 924/789/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Гудак А.В. судді Мельник О.В. судді Олексюк Г.Є. секретар судового засідання Новосельська О.В. за участю представників: позивача: не з"явився відповідача: Надольська А.В. адвокат розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі №924/789/22 (суддя Крамар С.І., м.Хмельницький, повний текст складено 05.05.2023 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС", м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО", с.Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 2 498 033,28грн, з яких: 2 091 574,80грн - основного боргу, 78 252,17грн - інфляційних втрат, 309 628,59грн - пені, 18 577,72грн - 3% річних ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" про стягнення 2 498 033,28грн, з яких: 2 091 574,80грн - основного боргу, 78 252,17 грн - інфляційних втрат, 309 628,59 грн - пені, 18 577,72 грн - 3% річних. у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 року. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 року по справі №924/789/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" 2 091 574,80 грн основного боргу, 78 252,17 грн інфляційних втрат, 61 925,72 грн пені, 18 577,72 грн 3% річних, 37 470,50 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 року у справі за позовом ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» до ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про стягнення заборгованості та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оплата вартості поставленого товару не була здійснена через об`єктивні причини, зокрема, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №187 від 3 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», відповідно до якої введено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, зокрема, громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, та через наявність відкритих кримінальних проваджень відносно посадових осіб ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», яких підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст. 110-2 та ч.2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України. Враховуючи викладене, в силу приписів ст. 1, п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.п. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03 березня 2022 року за №187, враховуючи встановлений мораторій, наявні правові підстави для обмеження права позивача на отримання коштів від відповідача, зокрема і за Договором поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 року, у зв`язку з чим в позові слід відмовити з наведених підстав. Ухвалою суду від 09.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі №924/789/22. 24 липня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі № 924/789/22 без змін, а скаргу без задоволення. 09 серпня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" надійшла заява в якій просить суд розгляд справи №924/789/22 здійснювати без участі представника ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» за наявними матеріалами. Позивач вимоги відзиву на апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить залишити судове рішення Господарського суду Хмельницької області 26.04.2023 у справі № 924/789/22 без змін, а скаргу без задоволення. 09 серпня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" надійшла заява про зупинення провадження у справі №924/789/22 за апеляційною скаргою ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 року у справі позовом ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» до ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про стягнення боргу за договором поставки до набрання законної сили судовими рішеннями у справах по обвинуваченню посадових осіб/учасників ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» у кримінальних провадженнях №42022000000000480 та №12022100000000175. Таким чином, відповідач вважає, що результат розгляду справ у суді по кримінальних провадженнях, порушених відносно посадових осіб/ учасників ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» суттєво впливатиме на можливість здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем у даній справі. 09 серпня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" надійшло заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі в якій просить суд заяву скаржника про зупинення провадження у справі №924/789/22 залишити без задоволення. В обґрунтуваннях вказаного заперечення позивач посилається на те, що відповідачу у заяві вкотре не заперечується факт наявності заборгованості за поставлений товар, проте скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням, яке вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права та вкотре посилається як на відсутність зобов`язання оплати визнаної заборгованості виключно на положення постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" від 03 березня 2022 року №187. Позивач вважає, що у справі №924/789/22 за позовом ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" до ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про стягнення коштів судом першої інстанції зібрані докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), що є предметом судового розгляду, а сам факт наявності кримінального провадження (в стані досудового розслідування) не є підставою для зупинення провадження у справі. В даному контексті позивач зауважує і на тому, що в кримінальному провадженні №42022000000000480 товариство не є особою щодо якої здійснюється вказане провадження (натомість є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт), а його учасникам чи посадовим особам не пред`являлись підозри про що може свідчити, наприклад, інформація зі змісту ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2023 року у справі №761/13343/23 про скасування арешту на майно товариства (кошти на банківських рахунках) В судовому засіданні 09.08.2023 представник відповідача підтримала заяву ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про зупинення провадження у справі. Розглянувши заяву ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла наступного висновку. В обґрунтування доводів вказаної заяви відповідач посилається на те, що причиною несплати за поставлений товар, як було зазначено у відзиві на позов, було прийняття КМУ постанови №187 від 03.03.2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», відповідно до якої введено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягуваними) за якими є Російська Федерація або особи, пов`язані з державою-агресором, зокрема, громадяни Російської Федерації, крім, тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що відносно посадових осіб та власників ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» відкриті кримінальні провадження, порушені за ч.3 ст.110-2, ч.2 436-2 КК України; даних осіб підозрюють у підтримці та фінансуванні збройних формувань (у тому числі приватних воєнних компаній) Російської Федерації, насильницькій зміні: та .повалені конституційного ладу, захоплені державної влади, підривній діяльності країни-агресора на території України. Заявник зазначає, що йому стало відомо, що кримінальне провадження №42022112340000101 було об`єднане з кримінальним провадженням №42022000000000480 (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 31.05.2023р. у справі №761/17231/23). Згідно інформації з єдиного державного реєстру судових рішень кримінальне провадження №42022000000000480 відкрито за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.113 КК України (Диверсія), ч.1 ст.431 КК України (Планування, підготовка, розв`язування та ведення агресивної війни), ч.4 ст.111-1 КК України (Колабораційна діяльність), ч.4 та ч.3 ст. 110-2 КК України (Фінансування дій вчинених з метою насильницької зміни та повалення конституційного ладу або захоплення, державної влади, зміни меж території або державного кордону України), ч.2 ст. 205-1 КК України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців). Як встановлено судом першої інстанції, а також підтверджується посвідками на проживання на території України, які видані учасникам ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС», останні є громадянами російської федерації. Так, дані особи мають посвідки на проживання на території України, однак, відповідно до Постанови КМУ №321 від 25.04.2018 року Про затвердження зразка, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України 'Про імміграцію. Відповідно до ст.12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасований, якщо іммігранта засуджена в Україні до позбавлення воді на строк більше одного року і вирок набрав законної сили та у разі, коли дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні. Таким чином, відповідач вважає, що результат розгляду справ у суді по кримінальних провадженнях, порушених відносно посадових осіб/ учасників TOВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» суттєво впливатиме на можливість здійснення розрахунків між позивачем та відповідачем у даній справі. Проте, колегія суддів відхиляє вказані доводи ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» в обґрунтування заяви про зупинення провадження у даній справі, оскільки вищевказана підстава не передбачена процесуальним законодавством, так як порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Однак, доказів перебування кримінальних провадженнях №42022000000000480 та №12022100000000175 на розгляді в порядку кримінального судочинства, ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» суду апеляційної інстанції не надано. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №924/789/22 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки відсутня об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, яка не існує. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про зупинення провадження у справі №924/789/22. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що з огляду на предмет спору у даній справі №924/789/22 та подані докази, суд не позбавлений можливості самостійно встановити усі обставини справи та факти, що стосуються предмета спору, і ухвалити рішення по суті заявлених вимог. В судовому засіданні 09.08.2023 року представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги на надала відповідні пояснення. Просила суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 року у справі за позовом ТОВ «ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС» до ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» про стягнення заборгованості та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представника ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» в судовому засіданні 09.08.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ЕНСЕЛКО АГРО» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі №924/789/22 без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2021 між ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" (постачальник) та ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" (покупець) був укладений Договір поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 (а.с. 15-19 т.1). Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця запасні частини (далі по тексту - "товар"), асортимент, кількість та вартість умови та строки поставки і оплати якого визначатиметься відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних, замовлень або специфікацій до даного Договору, які є його додатками та невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору. У розумінні даного договору під терміном "Товар" розуміється: запасні частини, шини, акумулятори, комплектуючі, витратні матеріали (в тому числі мастильних матеріалів та технічних рідин), тощо. Згідно п.6.1 договору ціна за одиницю та загальна вартість Товару визначаються в товаросупровідних документах (рахунках, накладних, специфікаціях) до цього Договору. Розрахунки за кожну партію Товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України гривні (п.6.2 договору). Оплата вартості партії поставленого Товару, що постачається на умовах цього Договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, протягом 22 (двадцяти двох) банківських днів з дати, що настане пізніше: дати поставки партії Товару або дати здійснення Постачальником належної реєстрації відповідної податкової накладної на конкретну партію Товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку та у строки, визначені чинним податковим законодавством України (ст.201 ПКУ). Оплата здійснюється на підставі відповідного рахунку Постачальника та оригіналу видаткової накладної на відповідну партію Товару. Термін оплати вартості Товару може бути змінений, що буде вказано в відповідному додатку до даного Договору (п.6.3 договору). Згідно п.6.6 договору, постачальник зобов`язується здійснювати реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної, що надаються покупцеві в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом строку передбаченого чинним законодавством. Відповідно до п.п 7.2, 7.3 договору, покупець в разі несвоєчасної оплати вартості товару сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та несвоєчасно оплаченого Товару за кожний календарний день прострочення оплати по день повної оплати заборгованості включно. Сторони, відповідно до ст.259 Цивільного Кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить три роки з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського Кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором, здійснюється протягом трьох років. На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на суму 2 091 574,80 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.05.22 №4663 на суму 13 641,60 грн., від 12.05.22 №4792 на суму 123 537,22 грн., від 12.05.22 № 4793 на суму 29 280,60 грн., від 12.05.22 №4794 на суму 656 951,02 грн., від 18.05.22 №5140 на суму 1 266 012,46 грн., від 08.06.22 №6319 на суму 2 151,90 грн., які підписані повноважними представниками сторін (а.с.20-24 т.1). Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату №7346 від 11.05.2022 на суму 13 641,60 грн; №7493 від 12.05.2022 на суму 123 537, 22 грн.; №7528 від 12.05.2022 на суму 29 280,60 грн., №7516 від 12.05.2022 на суму 656 951,02 грн.; №8038 від 18.05.2022 на суму 1 266 012,46 грн., №9946 від 08.06.2022 на суму 2151,90 грн. згідно яких за ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" рахується заборгованість по сплаті за поставлений товар на суму 2 091 574,80 грн. (а.с. 46-49 т.1). На виконання положень п.6.6 договору, ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" 02.06.2023, 08.06.2022, 15.06.2023, 27.06.2022 здійснило реєстрацію відповідних податкових накладних на поставлені партії товарів (а.с. 50-56 т.1). Відповідачем оплати за поставлений товар не здійснено, розрахунку з позивачем не проведено. Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" про стягнення 2 589 378,25 грн., з яких: 2 091 574,80 грн. - основного боргу, 103 793,42 грн. - інфляційних втрат, 371 707,58 грн. - пені, 22 302,45 грн. - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 року. Поряд з цим, судом першої інстанції протокольною ухвалою 03.01.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНСЕЛКО АГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" 2 498 033,28 грн., з яких: 2 091 574,80 грн. - основного боргу, 78252,17 грн. - інфляційних втрат, 309 628,59 грн. - пені, 18 577,72 грн. - 3% річних (а.с. 146 зворотня сторінка т.1). Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань. Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021, укладеного між ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" та ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" позивачем здійснено поставку товару на суму 2 091 574,80 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.05.22 №4663 на суму 13 641,60 грн., від 12.05.22 №4792 на суму 123 537,22 грн., від 12.05.22 № 4793 на суму 29 280,60 грн., від 12.05.22 №4794 на суму 656 951,02 грн., від 18.05.22 №5140 на суму 1 266 012,46 грн., від 08.06.22 №6319 на суму 2 151,90 грн., які підписані повноважними представниками сторін, які підписані повноважними представниками сторін. Згідно п.6.3 договору, оплата вартості партії поставленого Товару, що постачається на умовах цього Договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, протягом 22 (двадцяти двох) банківських днів з дати, що настане пізніше: дати поставки партії Товару або дати здійснення Постачальником належної реєстрації відповідної податкової накладної на конкретну партію Товару в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку та у строки, визначені чинним податковим законодавством України (ст.201 ПКУ). Оплата здійснюється на підставі відповідного рахунку Постачальника та оригіналу видаткової накладної на відповідну партію Товару. Термін оплати вартості Товару може бути змінений, що буде вказано в відповідному додатку до даного Договору. У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що не здійснив оплату вартості поставленого товару - запасних частин згідно договору поставки №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 у розмірі 2091574,80 грн. (а.с.98-101 т.1). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження факту оплати заборгованості відповідачем, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 019 574,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 091 574,80 грн боргу є обґрунтованою. Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем 78 252,17 грн втрат від інфляції та 18 577,72 грн. 3 % річних судова колегія зазначає наступне. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судова колегія, перевіривши з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 78 252,17 грн. втрат від інфляції та 18 577,72 грн. 3 % річних. Щодо стягнення з відповідача 309 628,59 грн. нарахованої пені, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п.п 7.2, 7.3 договору, відповідач в разі несвоєчасної оплати вартості товару сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого та несвоєчасно оплаченого товару за кожний календарний день прострочення оплати по день повної оплати заборгованості включно. Сторони, відповідно до ст.259 Цивільного Кодексу України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить три роки з моменту підписання даного договору. Крім цього, сторони, відповідно до п.6 ст.232 Господарського Кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов1язань за цим договором, здійснюється протягом трьох років. Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За змістом статті 253 ЦК України початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане. Здійснивши перерахунок пені за визначені позивачем періоди виникнення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 309 628,59 грн. є арифметично вірною та обґрунтованою. Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що статтею 233 ГК України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З аналізу цих норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГК України. При цьому слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання зменшення пені, суд першої інстанції надав оцінку відповідним аргументам і доказам сторін, врахував їх майновий стан, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, відсутність доказів про понесення позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, визнання обставин справи відповідачем, періоди прострочення, подання відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 61 925,72 грн. Щодо посилання скаржника на те, що оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" накладено мораторій (заборону) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або особи, пов`язані з державою-агресором правові підстави для задоволення позову щодо стягнення заборгованості за договором поставки №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 відсутні, судова колегія зазначає наступне. Підпунктом 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" встановлено, що задля забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією російської федерації до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на: виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Відповідно до пункту 10.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є російська федерація або такі особи: громадяни російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є російська федерація, громадянин російської федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації. Вказане обмеження не застосовується до громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, та юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до закону України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, або виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах. Згідно інформаційного листа від 08.03.2022 №24560/8.1.3/10-22 "Стосовно винятків щодо застосування мораторію на виконання грошових зобов`язань, кредиторами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором", Міністерством юстиції України, з метою формування єдиної практики застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації" визначено, що Постановою (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни російської федерації, які проживають на території України на законних підставах. У світлі цього зауважено, що проживання на території України на законних підставах - це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають: у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні (стаття 1 Закону України "Про громадянство України"), а також констатовано, що вищенаведений мораторій (заборона) не може бути застосований до: громадян російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно: громадяни російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах; громадяни України та громадяни російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах. Отже, застосування встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" мораторію (заборони) потребує з`ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина російської федерації документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах. З огляду на вищенаведене, в ході розгляду справи в суді першої інстанції, судом, дослідивши наявні у справі докази, правомірно встановлено, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що в даному випадку мова йде саме про виконання у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, адже відсутність чи наявність заборгованості встановлюється виключно за результатами дослідження певних доказів та обставин у справі, за наслідками чого й виноситься судове рішення. Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 суди не наділено правом відмовляти в задоволенні позовів таких осіб чи зупиняти провадження у справі до відміни відповідної норми (Закону, Постанови чи іншого нормативного акту), що вказує на те, що таке невиконання може вчинятися виключно самими боржниками (полягає у не виконанні такого зобов`язання у добровільному порядку), та безпосередньо органами виконання судових рішень (відповідними відділами виконавчої служби) після набрання судовим рішенням законної сили, за участю відповідних осіб, на стадії примусового виконання рішення суду. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, вже на стадії виконання судового рішення, визначені Законом України "Про виконавче провадження" посадові особи відповідно до п. 10.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" вчиняють відповідні дії щодо застосування пункту 10.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" та Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 3 березня 2022 року "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації". Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України №187 виключення робиться для громадян російської федерації не фактом постійного проживання, а за фактом проживання на законних підставах. Частиною четвертою статті 11 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви. Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" унормовано, що проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні. В матеріалах справи наявний лист Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №5901-5-1014/59.3-23 від 06.02.2023, в якому на виконання ухвали у справі №924/789/22 від 25.01.2023 повідомлено суд першої інстанції, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 22.04.2021 терміном дії до 20.04.2031; громадянин російської федерації та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 22.12.2021 терміном дії до 22.01.2025. Станом на теперішній час посвідки є чинними. Вищевказані посвідки оформлені згідно чинного законодавства та підтверджують законні підстави відповідно для постійного та тимчасового проживання в Україні (а.с.182 т.1). Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність у засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" реєстраційних номерів облікової картки платника податків в Україні, зареєстрованих місць проживання в Україні (довідки про реєстрацію місця проживання особи, картки платника податків) (а.с. 91 зворотня сторінка -93 т.1). Відтак, проживання на території України на законних підставах засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс" підтверджується належними та допустимими доказами, тому мораторій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187, не може бути застосований до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер 9 Агросервіс", як юридичної особи. З урахуванням вказаних доказів доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції. Окрім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що Договір поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 між ТОВ "ЮПІТЕР 9 АГРОСЕРВІС" (постачальник) та ТОВ "ЕНСЕЛКО АГРО" (покупець) був укладений 30.03.2021 року. Поряд з цим, відкритими складовими російської збройної агресії проти України, що розпочалася 2014 року є: Російське збройне вторгнення в Крим у лютому-березні 2014 року (з подальшим початком тимчасової окупації півострова Росією 20 лютого 2014); Війна на сході України (на Донбасі) з квітня 2014 року, яка розпочалася зі створення під прикриттям «народних» виступів спецслужбами РФ терористичних так званих Донецької і Луганської «народних республік» та тривала до початку широкомасштабного вторгнення. Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну з 24 лютого 2022 року, яке розпочалося після тривалого військового нарощування та визнання Росією своїх маріонеткових утворень ДНР та ЛНР як незалежних держав. 27 січня 2015 року, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію агресором. Таким чином, відповідач був обізнаний з вищевикладеними обставинами, однак уклав вищевказаний договір з позивачем. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів наголошує на необхідності врахування добросовісності як засадничого положення цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності покладено і в основу доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що наявність підписаного відповідачем Договору поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98, отримання товару за видатковими накладними від 12.05.22 №4663 на суму 13 641,60 грн., від 12.05.22 №4792 на суму 123 537,22 грн., від 12.05.22 №4793 на суму 29 280,60 грн., від 12.05.22 №4794 на суму 656 951,02 грн., від 18.05.22 №5140 на суму 1 266 012,46 грн., від 08.06.22 №6319 на суму 2 151,90 грн., свідчить про встановлення обставин наявності суперечливої поведінки учасника спірних правовідносин відповідача, а саме у визнанні ним заборгованості за вказаним договором у розмірі 2 091 574,80 грн. та нарахованих позивачем 78 252,17 грн. - інфляційних втрат, 309 628,59 грн. - пені, 18 577,72 грн. - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки запасних частин №ЗЧ/Н/21-98 від 30.03.2021 року і відмові у позові на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації". Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі №924/789/22 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енселко Агро" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.04.2023 у справі №924/789/22 без змін.

2. Справу №924/789/22 повернути Господарському суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "14" серпня 2023 р. Головуючий суддя Гудак А.В. Суддя Мельник О.В. Суддя Олексюк Г.Є.