Постанова Одеський апеляційний суд № 521/15535/21

Номер провадження: 22-ц/813/6333/23 Справа № 521/15535/21 Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.08.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Васильєва Павла Олеговича, представника ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2022 року, постановленого під головуванням судді Тополевої Ю.В., повний текст рішення складений 09 вересня 2022 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду, завдану неправомірними діями особи у розмірі 140000 грн. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулася до Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області у зв`язку з неправомірними діями відповідача, що виразились у вчиненні домашнього психологічного насильства відносно позивача, яке супроводжувалось висловлюванням нецензурною лайкою в її бік, ображанням та штовханням, що мало місце 29 грудня 2020 року. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2021 року у справі № 521/584/21 провадження № 3/521/1633/21 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн. Внаслідок вищевказаних неправомірних дій відповідача, позивач зазнала сильних душевних, психологічних страждань, це принизило її честь та гідність, адже щодо неї відповідач вчинив дії, які є домашнім насиллям, супроводжувались образами, в тому числі нецензурною лайкою та штовханнями, психологічним тиском та психологічним насиллям. Вказані обставини викликали особливі переживання та душевні страждання, позивач сильно переживала через такі приниження з боку позивача. Також позивач зазнала сильних душевних страждань з огляду на те, що неправомірними діями відповідача було порушені її права, в тому числі посягання на честь і гідність. Внаслідок неправомірних дій відповідача було порушено звичайний спосіб життя ОСОБА_1 , адже остання постійно переживає через цей інцидент та постійно хвилюється про те, що з боку ОСОБА_2 можуть повторюватись такі неправомірні дії та вчинення домашнього насилля, що дуже та постійно її пригнічує. Позивач також була вимушена докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав, звертаючись до органів Національної поліції України щодо неправомірних дій відповідача, з`являтись до суду для дачі пояснень щодо вчинення домашнього насилля, отримуючи психологічні та моральні травми та страждання при виді відповідача, встановлення факту неправомірності дій відповідача в установленому законом порядку, поновлення своїх порушених прав, які завдані неправомірними діями відповідача. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача, погіршився й стан здоров`я позивача, що призвело до змін в її емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню як особистості. Остання зверталась до психологів, стала палити в більшій кількості та вживати алкоголь з метою приглушення своїх душевних страждань та переживань. Позивач вважає, що розмір моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями ОСОБА_2 складає 140000 грн. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Васильєв П.О., представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів щодо належного сповіщення позивача про розгляд справи, позбавивши позивача подати додаткові докази та заявити про виклик свідків. Також вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які підтверджуються судовими рішеннями у справі про адміністративне правопорушення, позивач зазнала сильних душевних, психологічних страждань, що принизило її честь та гідність. У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Робул А.А., представник ОСОБА_2 зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню за невідповідністю доводів апеляційної скарги обставинам справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України). У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2021 року у справі № 521/584/21 провадження № 3/521/1633/21 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. З вказаної постанови вбачається, що 29 грудня 2020 року, біля 19 години 00 хвилин, гр. ОСОБА_2 перебуваючи за адресою свого проживання, а саме: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє психологічне насильство відносно своєї колишньої дружини гр. ОСОБА_1 , а саме висловлювався нецензурною лайкою в її бік, ображав та штовхнув. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Згідно ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина`є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та інше. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. У справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року Європейський суд зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків та обставин справи. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Судом вірно встановлено, що винними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки остання зазнала душевних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, а саме вчинення домашнього насильства. Висновки суду про те, що сума моральна шкода в розмірі 140000 грн., заявлена позивачем є завищеною, відповідають вимогам закону, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, і не відповідають характеру та обсягу її страждань та немайнових втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. врахувавши глибину та ступінь моральних страждань позивача, яких вона зазнала внаслідок вчинення домашнього насильства збоку відповідача. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги адвоката Васильєва П.О., представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів щодо належного сповіщення позивача про розгляд справи, позбавивши позивача подати додаткові докази та заявити про виклик свідків, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки ОСОБА_1 повідомлялася судом про розгляд справи, як особисто, так і через свого представника адвоката Васильєва П.О. шляхом направлення судових повісток на електронну адресу представника, яка зазначена у позовній заяві (а.с. 29, 36, 88, 91, 96). Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Однак, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 , а також її адвокат Васильєв П.О. отримавши копію ухвали суду про відкриття провадження, які неодноразово були повідомлені судом про розгляд справи, під час розгляду справи не скористалися своїми правами, передбаченими нормами цивільно-процесуального законодавства таз відповідними клопотаннями до суду не зверталися. Доводи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які підтверджуються судовими рішеннями у справі про адміністративне правопорушення, позивач зазнала сильних душевних, психологічних страждань, що принизило її честь та гідність також колегія суддів залишає без задоволення, оскільки судом була врахована глибина та ступінь моральних страждань, яких зазнала позивач внаслідок вчинення домашнього насильства збоку відповідача, при цьому сума моральна шкоди, яка заявлена позивачем є завищеною, не підтверджується доказами, та не відповідає характеру та обсягу страждань, а також немайнових втрат позивача. Колегія суддів вважає, що викладені доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення, за ненаданням до суду доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги, та позовних вимог. Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності. Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Васильєва Павла Олеговича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 14 серпня 2023 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська ______________________________________ Є.С. Сєвєрова