Постанова 4855 № 760/12599/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/12599/23 Суддя (судді) першої інстанції: Митрофанова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського ДПП Вацик Людмили Вікторівни, інспектора ДПП Калашникової Марини Миколаївни, інспектора ДПП Мартьянової Людмили Анатоліївни, інспектора ДПП Кукси Олени Миколаївни, інспектора ДПП Куликівського Вадима Валерійовича, інспектора ДПП Ковальчука Альберта Петровича, інспектора ДПП Грасика Віталія Борисовича, інспектора ДПП Фірчук Тетяни Євгеніївни про визнання протиправними та скасування постанов, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського ДПП Вацик Людмили Вікторівни, інспектора ДПП Калашникової Марини Миколаївни, інспектора ДПП Мартьянової Людмили Анатоліївни, інспектора ДПП Кукси Олени Миколаївни, інспектора ДПП Куликівського Вадима Валерійовича, інспектора ДПП Ковальчука Альберта Петровича, інспектора ДПП Грасика Віталія Борисовича, інспектора ДПП Фірчук Тетяни Євгеніївни, в якому просив: - визнати протиправними та скасувати постанови у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КпАП України, серії 2AB №01266818 від 10 вересня 2022 року; серії 2AB №01289361 від 26 вересня 2022 року; серії 2AB №01313684 від 28 вересня 2022 року; серії 2AB №01312581 від 28 вересня 2022 року; серії 2AB №01516362 від 26 жовтня 2022 року; серії 2AB №01522077 від 28 жовтня 2022 року; серії 2AB №01632787 від 16 листопада 2022 року; - закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 14.06.2023 позовну заяву повернуто. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу повернуто до Солом`янського районного суду міста Києва для розгляду по суті. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом не було враховано підстави позову, які об`єднують заявлені позовні вимоги, а також залишено поза увагою, що процесуальний закон не містить заборони одночасного оскарження однотипних рішень суб`єкта владних повноважень в одному позові. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки предметом оскарження визначено сім різних постанов про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, які є самостійними і не пов`язаними між собою, підстави їх оскарження є відмінними, що свідчить про порушення прави об`єднання позовних вимог, визначених ст. 172 КАС України. Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті. За правилами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. З урахуванням вимог положень ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5). Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. У свою чергу право позивача заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою, передбачено також ч. 1 ст. 21 КАС України. Викладене свідчить, що об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог допускається за умови пов`язаності їх між собою підставами виникнення або поданими доказами, а також основних і похідних вимог. Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача. Таким чином, у випадку пред`явлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях. У свою чергу, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України). Як було встановлено раніше, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою, оскільки оскаржувані постанови не пов`язані між собою підставами прийняття та поданими доказами. Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме обставини, заявлені у позові, та підстави позову є різними, не враховано, що підставами звернення до суду стало, на думку ОСОБА_1 , прийняття відповідачами оскаржуваних постанов з порушенням правил їх оформлення, неможливістю притягнення до відповідальності власника транспортного засобу без встановлення особи, яка фактично ним керувала, недотриманням порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення, а також доказів відповідності чинному законодавству засобів вимірювальної техніки. Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Разом з тим, судова колегія вважає, що Солом`янським районним судом міста Києва помилково застосовано до позовної заяви наслідки, передбачені вищезазначеною нормою, оскільки відповідно до частин 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. У розрізі наведеного судова колегія звертає увагу, що із змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 172 КАС України, оскільки відсутні передумови вважати, що заявлені вимоги підлягають розгляду у порядку різного судочинства чи щодо них встановлена виключна підсудність різним судам. До того ж суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Разом з тим, указаним процесуальним повноваженням суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатися. Викладене свідчить про помилковість позиції суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню. Указані висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.06.2021 у справі №640/27758/20. Судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. У рішеннях від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Отже, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини неможливості повернення позовної заяви з підстав п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, оскільки заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги розглядаються у порядку адміністративного судочинства і щодо них не встановлена виключна підсудність різним судам, дають підстави для висновку, що передчасно постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського ДПП Вацик Людмили Вікторівни, інспектора ДПП Калашникової Марини Миколаївни, інспектора ДПП Мартьянової Людмили Анатоліївни, інспектора ДПП Кукси Олени Миколаївни, інспектора ДПП Куликівського Вадима Валерійовича, інспектора ДПП Ковальчука Альберта Петровича, інспектора ДПП Грасика Віталія Борисовича, інспектора ДПП Фірчук Тетяни Євгеніївни про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 14 червня 2023 року - скасувати, а справу направити до Солом`янського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.В. Кузьменко Судді: Я.М. Василенко О.М. Ганечко