Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/1974/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 р. Справа № 520/1974/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 13.03.23 у справі № 520/1974/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якій просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що допущена відповідачем бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року, є протиправною. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Позивач, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року у справі №520/1974/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а саме норми Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Зазначає, що з 29.09.2020 нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої позивачу за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати. Отже, після 29.09.2020 відповідач повинен був вчинити дії, спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку. Вказує, що починаючи із 29.09.2020 (дата набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 640/620/20) втратили чинність норми ч.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», які встановлювали «відтермінування» у виплаті перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії. До 29.09.2020 (моменту набрання законної сили рішенням у справі № 640/620/20) норми постанови Уряду правомірно застосовувалися органом Пенсійного фонду. Після 29.09.2020 у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виник обов`язок виплатити перераховану суму пенсії, а дії щодо такої невиплати є неправомірними. Право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати). Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язане нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.09.2022 року на звернення представника позивача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 надано наступну відповідь. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідач у березні 2018 року провів перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року. Виплата перерахованої пенсії здійснювалась у такому порядку: - з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; - з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Позивач, вважаючи бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021 року протиправною, звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для цього. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту - Постанова №103), пунктом 3 якої встановлено перерахувати з 01.01.2016 року пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови №988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Встановлено, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ухвалено проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: - з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; - з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми. Отже, наведеними нормами Постанови №103 встановлено строк виплати перерахованої пенсії та фактично запроваджено поетапний порядок виплати перерахованих за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсій колишнім працівникам органів внутрішніх справ, при цьому обумовлено виплату перерахованих пенсій виділенням коштів на їх фінансування з державного бюджету. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 року у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року, п.3 Постанови №103 визнано нечинним. 24.12.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі по тексту - Постанова №1088), частиною 2 пункту 1 якої передбачалося, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року, та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі №640/620/20, яке набрало законної сили згідно постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року , ч.2 п.1 Постанови №1088 визнано протиправною та нечинною. Відтак, враховуючи наведене вище, з 29.09.2020 року нормативне регулювання правовідносин щодо виплати перерахованої пенсії за період із 01.01.2016 року по 31.12.2017 року пенсії не передбачало поетапного порядку її виплати. Після визнання нечинними вказаних положень Постанови №1088 в судовому порядку дії відповідача щодо подальшої поетапної виплати перерахованої позивачу пенсії є такими, що вчинені не у спосіб, встановлений законодавством. Після 29.09.2020 року жодним нормативно правовим актом не встановлювався інший строк (відтермінування чи розстрочення) виплати пенсії перерахованої за період із 01.01.2016 по 31.12.2017. При цьому, скасування постановою Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі №640/620/20 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №640/620/20 скасувати, та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову не впливає на правове регулювання спірних правовідносин, оскільки як на момент фактичної виплати позивачу перерахованих суми пенсій у повному обсязі, так і на момент відмови позивачу у нарахуванні та виплаті компенсації чинне на той час законодавство не передбачало поетапної виплати перерахованої пенсії. Отже, після 29.09.2020 року відповідач повинен був вчинити дії, спрямовані на виплату перерахованої позивачу пенсії, а в протилежному випадку невиплачені суми пенсії вважаються доходами, що виплачуються із порушенням строку. Так, питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ). Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, пункти 1, 2 якого відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. Верховний Суд в постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Тому у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум пенсії, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом обов`язку здійснити виплату належних позивачу сум. Колегія суддів зазначає, що норми п.3 Постанови №103 та ч.2 п.1 Постанови №1088 передбачали поетапну виплату позивачу перерахованої суми пенсії (за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року). Проте, починаючи з 29.09.2020 (дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020 року у справі №640/620/20, відповідно до якого втратили чинність норми ч.2 п.1 Постанови №1088) у відповідача виник обов`язок виплатити позивачу перераховану суму пенсії, а бездіяльність щодо її невиплати вважається неправомірною. (до 29.09.2020 норми вказаної постанови правомірно застосовувалися пенсійним органом). Відтак, з урахуванням приписів ст.2 Закону №2050-ІІІ, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із листопада 2020 року (після спливу одного місяця з часу визнання нечинними норм постанови, які встановлювали відтермінування виплати) по червень 2021 року, оскільки у цьому місяці проведено повну виплату позивачу пенсії, перерахованої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. З огляду на викладені вище висновки суду апеляційної інстанції, доводи суду першої інстанції про те, що підстави для здійснення компенсації позивачу втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відсутні, є необґрунтованими. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, бездіяльності, законності прийнятих рішень. Відповідачем належних доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, яка є предметом оскарження, надано не було. Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити адміністративний позов, визнавши протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року. Наведений вище висновок суду апеляційної інстанції, в частині задоволення вимог зобов`язального характеру, також фактично відповідає змісту скарги позивача, в якій останній наводить доводи щодо того, яким чином такі вимоги підлягають задоволенню. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України). Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 6 ст.139 КАС України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією ПН 120540С1 від 15 грудня 2022 року (а.с.10). Крім того, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1488,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №6С3Е-В56В-САРТ-242Е від 10.04.2023 року (а.с.44). Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, то слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1240 грн. 50 коп. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст. ст. 139, 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі №520/1974/23 скасувати. Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, обраховуючи суму компенсації за період затримки виплати із листопада 2020 року по червень 2021 року. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1240 грн. 50 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський